Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Основи конституційного права України
|
|
(ЛЕКЦІЙНИЙ КУРС)
| № | Тема модуля, змістовного модуля | зміст | ауд. годин | |
| Модуль 1. Конституційне право України - провідна галузь національного права | ||||
| 1. | Конституційне право України: предмет, суб’єкти конституційних правовідносин | Поняття і предмет конституційного права України, його роль у розвитку державності та демократії. Основні принципи і система конституційного права України. Поняття і види конституційно-правових інститутів. Поняття і класифікація норм конституційного права, їх особливості. Реалізація конституційно-правових норм. Поняття і види конституційно-правових відносин, їх елементи. Підстави виникнення і припинення конституційно-правових відносин. Поняття і види джерел конституційного права. Конституція України, її суть і дальший розвиток. Історія розвитку Конституції України. Суворе додержання Конституції України — важлива умова побудови демократичної, правової держави. Суть конституціоналізму. Поняття фактичної та юридичної конституції. Закон у системі джерел конституційного права України. Порядок прийняття законів. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України. | ||
| 2. | Загальні засади конституційного ладу України | Поняття і принципи конституційного ладу України, їх закріплення в Конституції України. Поняття й ознаки державного суверенітету України. Зміст і значення Декларації про державний суверенітет України. Народ України — єдине джерело державної влади в Україні. Розподіл державної влади. Верховенство права в Українській державі. Плюралізм у суспільному житті України. Взаємозв’язок правової держави та громадянського суспільства. Державні символи України. Інститут захисту конституційного ладу України. Поняття, форма і принципи державного устрою України. | ||
| 3. | Народовладдя в Україні та форми його здійснення | Суть і зміст народовладдя в Україні. Форми здійснення прямої (безпосередньої) демократії, її характерні ознаки. Поняття референдуму, його види, порядок проведення і законодавче регулювання. Накази виборців. Поняття і види представницької демократії. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи. Основні принципи виборчої системи України. Система виборчих органів. Поняття організації та проведення виборів. Правові гарантії здійснення народовладдя та виборчого права. | ||
| 4. | Правовий статус особи в Україні | Поняття, принципи і зміст правового статусу особи. Поняття громадянства, його юридична природа. Чинне законодавство України про інститут громадянства. Порядок набуття і припинення громадянства України. Громадянство дітей. Поняття і система конституційних прав і свобод людини і громадянина. Класифікація прав і свобод громадян. Громадянські права людини. Політичні права і свободи громадян України. Соціально-економічні та культурні права громадян України. Система обов’язків громадян України. Гарантії здійснення прав і свобод громадян України. Поняття правового статусу іноземців та осіб без громадянства, його основні принципи. Поняття національного режиму. Права і обов’язки іноземців в Україні. Відповідальність іноземців за правопорушення та захист їх прав. Право притулку. | ||
| Модуль 2. Організація системи публічної влади України | ||||
| 5. | Загальна характеристика державних органів і посадових осіб Української держави | Поняття, ознаки і система органів Української держави. Роль державних органів у побудові демократичної, правової України. Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади, порядок формування, склад і компетенція. Місце і роль Верховної Ради України в системі державних органів України. Організація роботи Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради України. Основні принципи організації та діяльності комітетів, порядок їх утворення. Види і компетенція комітетів. Фракції та депутатські групи. Конституційні питання законодавчого процесу. Правовий статус народного депутата. Народний депутат України — повноважний представник українського народу. Права й обов’язки народних депутатів. Право законодавчої ініціативи народного депутата. Діяльність народних депутатів у Верховній Раді України та інших її органах. Депутатський запит і депутатське звернення. Основні гарантії депутатської діяльності. Порядок відкликання народних депутатів. Відповідальність посадових осіб за дії, що перешкоджають діяльності народних депутатів. Дострокове припинення депутатських повноважень. Конституційний статус Президента України. Президент України як глава держави. Роль інституту глави держави. Право недоторканності Президента України. Порядок обрання Президента України. Повноваження Президента України. Акти, що їх видає Президент України. Взаємовідносини Президента України з Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України (Уряд) — вищий орган у системі виконавчої влади. Місце Кабінету Міністрів України в системі органів виконавчої влади. Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України. Повноваження Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів, їх види і юридична сила. Центральні органи виконавчої влади, їх види та функції. Місцеві органи виконавчої влади, їх склад та повноваження. Правові засади організації та діяльності судової влади. Загальна характеристика судової системи України. Принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції. Організація арбітражних судів в Україні. Завдання і повноваження арбітражних судів. Правовий статус Конституційного Суду України, порядок утворення і компетенція Конституційного Суду України, організація його роботи. Прокуратура України — орган нагляду за дотриманням законів. Принципи організації та діяльності органів прокуратури. Система органів прокуратури України. Особливості організації органів прокуратури. Повноваження прокуратури та форми її реагування на порушення законності. | ||
| 6. | Територіальний устрій України | Поняття і значення територіального устрою України. Основні засади територіального устрою України. Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні. Порядок зміни територіального устрою України. Поняття й основні ознаки Автономної Республіки Крим. Конституція Автономної Республіки Крим, її зміст і юридичні особливості. Предмети відання та межі нормативного регулювання Автономної Республіки Крим. Особливості конституційного статусу Автономної Республіки Крим. Система органів влади в Автономній Республіці Крим та їх повноваження. | ||
| 7. | Конституційно-правові засади місцевого самоврядування | Поняття й основні принципи місцевого самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні. Повноваження органів місцевого самоврядування. Порядок формування та організація роботи органів місцевого самоврядування. Гарантії місцевого самоврядування. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування. | ||
| Всього: | ||||
ВСТУП
Дисципліна «Основи конституційного права України» вивчається студентами спеціальності 6601 (правознавство) всіх форм навчання.
Метою пропонованого навчального посібника є забезпечення студентів навчально-методичними матеріалами, які допоможуть їм самостійно опанувати теоретичний курс, ознайомитись з найважливішими конституційно-правовими інститутами, правильно зрозуміти їх сутність та спрямованість.
Конституційне право України є провідною галуззю національного права і являє собою систему правових норм, які закріплюють та регулюють основи конституційного ладу, правовий статус особи, державний і територіальний устрій, систему, порядок формування і принципи організації та діяльності органів Української держави.
Саме з цієї галузі права студенти починають вивчення діючої системи права України. Правильне уявлення про інститути конституційного права, оволодіння основними юридичними поняттями має важливе значення і дає ключ до правильного розуміння суті права України та окремих його галузей.
Глибоке і всебічне вивчення засад конституційного права також необхідне для використання положень цієї дисципліни, нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у сфері конституційного будівництва, в практичній діяльності різних органів Української держави.
Вивчаючи конституційне право України, слід виходити з того, що Україна стала незалежною, суверенною, демократичною державою. Ухвалені Верховною Радою України Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Закон України «Про економічну самостійність України» (3 серпня 1990 р.), Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) закріплюють основні принципи державного суверенітету України, визначають суть побудови незалежної, демократичної, правової держави.
Історичне значення для Української держави, для правової регламентації найважливіших суспільних відносин мало прийняття 28 червня 1996 р. Верховною Радою України Конституції (Основного Закону) нашої країни.
Конституція України як важливий політико-правовий документ, фундамент правової системи держави відображає кардинальні зміни в політичній, соціальній і правовій сферах нашого суспільства.
Структура навчального посібника відповідає системі Конституційного права України та програмі зазначеного курсу.
При вивченні теоретичного курсу студентам не слід обмежуватись освоєнням тільки положень Конституції України, а необхідно опрацьовувати нові закони України, інші нормативні акти, що безпосередньо стосуються конституційного будівництва.
Навчально-методичний посібник містить методичні вказівки щодо вивчення кожної теми, плани семінарських занять зі списками рекомендованої літератури, термінологічний словник ключових понять з визначенням їх суті, запитання для самоконтролю знань студентами, тести та ситуаційні завдання з вивчення Основного Закону України, критерії оцінювання знань та список рекомендованої літератури з курсу в цілому.
Тема 1. Конституційне право України — провідна галузь у системі права України
Вивчення курсу «Конституційне право України» слід розпочати із з’ясування суті конституційного права, враховуючи, що саме із цієї галузі права студенти починають аналіз діючої системи права України.
Правильне розуміння поняття і предмета цієї дисципліни, її основних завдань сприяє формуванню загального уявлення про суть права України.
У правовій системі України конституційне право посідає чільне місце і як галузь права регулює особливу сферу суспільних відносин, яка охоплює: загальні засади конституційного ладу України, основи правового статусу особи, державний і територіальний устрій, систему, порядок формування і принципи організації органів Української держави.
Провідна роль конституційного права України зумовлена такими чинниками:
1. Предметом конституційного права є особливе коло суспільних відносин, що мають важливе значення для суспільства, держави і особи. Ці відносини стосуються всіх найважливіших сфер суспільного життя: економіки, політики, ідеології, соціальних відносин.
2. Конституційне право дістало назву від латинського слова «constitutio» — конституція, яке означає «встановлення», «устрій».
У сучасному розумінні конституція — це Основний Закон держави, що визначає найважливіші засади організації суспільства, є основою правової системи держави. Норми Конституції є вихідними для всіх інших галузей права.
3. Конституційне право закріплює основоположні принципи конституційного ладу, визначає основні права і свободи людини і громадянина, встановлює принципи державно-територіального устрою, засновує систему органів державної влади і місцевого самоврядування та наділяє їх відповідною компетенцією.
4. Конституційне право регулює сам процес утворення права, визначає види правових актів і становить правову базу національного законодавства України.
5. Конституційне право, базуючись на Конституції України, закріплює принцип верховенства права, який означає: Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
З огляду на це можна дати визначення конституційного права України. Конституційне право України — це провідна галузь права, яка становить сукупність правових норм, що закріплюють і регулюють основу соціально-економічної структури суспільства, його політичну систему, правовий статус особи з метою забезпечення умов для здійснення державної влади в країні. Отже, предметом конституційного права є конституційно-правові відносини, що регулюються нормами конституційного права. До них належать два види суспільних відносин, які виникають: 1) з приводу устрою держави й організації державної влади в країні; 2) між людиною і державою і стосуються основоположних принципів правового статусу особи, зокрема наділення громадян конституційними правами й обов’язками та реалізації ними прав і демократичних свобод.
Слід зазначити, що конституційно-правові відносини складаються із суб’єктів, між якими виникають зазначені правові відносини, об’єкта і змісту, тобто суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.
Суб’єктами конституційно-правових відносин є фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства); спільноти людей (народ, який є джерелом влади в Україні); держава та її складові частини (наприклад, Автономна Республіка Крим); органи державної влади та місцевого самоврядування, депутати, політичні партії та масові громадські організації.
Об’єктом цих правовідносин є політична влада, державна територія, майнові цінності (об’єкти власності), дії (голосування під час виборів), особисті немайнові блага (недоторканність особи, таємниця листування).
Конституційно-правові відносини дуже різноманітні за своїм змістом і виникають між різними суб’єктами (між органами державної влади, між громадянами та органами влади і місцевого самоврядування тощо).
Конституційне право України — це сукупність конституційно-правових норм, що регулюють визначену сферу суспільних відносин (конституційно-правові відносини). Конституційно-правові норми — це встановлені або санкціоновані державою загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють конституційно-правові відносини та становлять предмет галузі конституційного права. Норми конституційного права мають такі особливості: 1) вони здебільшого складаються тільки з диспозиції; 2) характеризуються відсутністю санкцій, що передбачені в інших галузях права; 3) гіпотеза в цих нормах рідко має словесне вираження.
Норми конституційного права за своїм змістом об’єднуються в певні групи. Одна група норм регулює питання громадянства, інша — організацію і порядок проведення виборів, третя — порядок організації, внутрішню структуру і компетенцію Верховної Ради України. Така сукупність норм близьких за характером називається інститутами права, а в даному разі — інститутами конституційного права.
Інститут конституційного права — це система норм, що регулює однорідні й органічно пов’язані між собою конституційно-правові відносини в межах даної галузі права. У конституційному праві України розрізняють такі правові інститути: основ соціально-економічної системи, правового статусу особи, форми держави, виборчого права, парламенту, президентства, місцевого самоврядування та ін.
Поділ конституційного права на окремі інститути визначає систему курсу конституційного права України. Під системою конституційного права розуміється науково обґрунтоване об’єднання норм конституційного права в окремі групи відповідно до їх змісту і врегульованих ними суспільних відносин.
Важливу роль у правовому регулюванні здійснення державної влади відіграють джерела конституційного права. Джерела конституційного права — це нормативні акти, в яких містяться норми конституційного права, що торкаються невизначеного кола осіб. Основним джерелом конституційного права є Конституція України. Вона містить у собі найважливіші конституційні норми, які регулюють основні сфери суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення державної влади. До джерел конституційного права України також належать: Декларація про державний суверенітет України, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, Конституція та нормативні акти Автономної Республіки Крим, рішення органів місцевого самоврядування, які містять певні норми конституційного права, регламенти Рад. До джерел конституційного права слід віднести рішення Конституційного Суду України, який дає офіційні тлумачення Конституції України та законів України, визнає ті чи інші акти невідповідними Конституції України. Ст. 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України, а отже, належать до джерел конституційного права України.