Тема 5. Загальна характеристика органів Української держави

Важливою складовою конституційного права України є сукупність правових норм, що закріплюють систему, правовий статус, принципи організації та діяльності органів Української держави. При вивченні питань, присвячених органам Української держави, студенти повинні вивчити розділи IV—VIII, ХІ—ХІІ Конституції України, особливо звернути увагу на єдність системи органів держави, на засади розподілу державної влади в Україні.

У Конституції України визначено, що народ України є єдиним джерелом державної влади. Це значить, що вся повнота влади належить народові, здійснюється на основі Конституції України безпосередньо і через систему органів державної влади та місцевого самоврядування. Водночас підкреслюється, що державна влада в Україні будується за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову.

Отже, державна влада — це політичне керівництво суспільством за допомогою спеціальних органів (державного апарату) для реалізації важливих повноважень держави. Причому, державна влада має бути верховенствуючою, повною і єдиною публічною владою в суспільстві, яка здійснюється від імені народу і представляє інтереси всього суспільства. Суть держави і здійснювані нею функції, принцип розподілу влади визначають систему органів Української держави, принципи їх організації та діяльності.

Усі органи Української держави мають такі загальні ознаки:

1. Кожний орган держави є складовою частиною державного апарату і становить єдину систему.

2. Кожний орган держави призначений для здійснення окремих завдань і функцій держави.

3. Кожний орган держави діє від імені держави і наділений державно-владними повноваженнями.

4. Усі органи держави створюються і діють в установленому законом порядку.

5. Органи держави уповноважені приймати рішення в межах їх компетенції, які мають загальнообов’язковий характер і підлягають безумовному виконанню іншими органами, громадянами і посадовими особами.

6. Органи держави наділяються правом у передбачених законом випадках вживати заходи державного примусу.

До системи органів Української держави входять представницькі органи державної влади (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування). Однак законодавчу владу в Україні здійснює тільки Верховна Рада України, а право приймати закони належить також всеукраїнському референдуму. Особливу роль у системі державних органів України відіграє інститут Президентства. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

До органів виконавчої влади відносяться Кабінет Міністрів України та система центральних і місцевих органів виконавчої влади (міністерства, державні комітети, відомства, місцеві державні адміністрації). Судова влада здійснюється системою незалежних судів. До складу судової системи України входять: Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

1. Верховна Рада України — єдиний орган
законодавчої влади в державі

У системі органів державної влади в Україні важливе місце посідає Верховна Рада України, яка є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Верховна Рада України розглядає та вирішує найважливіші питання державного і суспільного життя держави, що потребують законодавчого регулювання, а також здійснює установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією України.

Верховна Рада України — є однопалатним представницьким органом законодавчої влади, до складу якої входять 450 народних депутатів, які обираються на підставі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі і не можуть бути на державній службі або мати інший представницький мандат.

Конституція України надає Верховній Раді України широкі повноваження:

1) внесення змін до Основного Закону України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ чинної Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, перед­бачені Конституцією України;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з посади шляхом особливої процедури (імпічменту);

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією України;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримування та захисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

24) надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

25) надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

32) надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю в межах, визначених Конституцією України;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

36) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності.

Слід зазначити, що досить широке коло питань може вирішуватись Верховною Радою України виключно шляхом прийняття законів, тобто актів, які мають вищу юридичну силу. Це стосується відносин, які мають винятково важливе значення для особи, суспільства, держави, а саме:

— прав та свобод людини і громадянина та їх гарантій;

— основних засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору;

— засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяль-
ності;

— засад утворення політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;

— територіального устрою України;

— засад місцевого самоврядування;

— основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

— бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземних валют на території України;

— одиниць ваги, міри і часу, порядку встановлення державних стандартів;

— амністії та ін.

Верховна Рада України може здійснювати свої повноваження за умови обрання до її складу не менше двох третин від її конституційного складу, тобто не менше 300 народних депутатів.

Верховна Рада України працює в сесійному режимі. Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, що починають свою роботу у встановлені Конституцією України строки (першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року), і позачерговими, які можуть скликатися на вимогу не менше як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України.

Засідання Верховної Ради проводяться відкрито, а за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради можливе також проведення закритих засідань.

З метою організації своєї роботи Верховна Рада України обирає зі складу народних депутатів Голову, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України, які в разі потреби можуть бути відкликані.

Важлива роль у законодавчому процесі, у здійсненні контрольних функцій Верховної Ради України належить комітетам, які працюють постійно.

Відповідно до ст. 89 Конституції України Верховна Рада Ук­раїни затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів. До складу комітетів Верховної Ради обираються народні депутати (10—30 осіб) на першій сесії Верховної Ради нового скликання на строк її повноважень.

Комітети Верховної Ради України утворюються з важливих питань державного, господарського і соціально-культурного будівництва, наприклад: з питань правової реформи; соціальної політики і праці; науки й освіти; культури і духовності; бюджету; фінансів і банківської діяльності; промислової політики; будівництва, транспорту і зв’язку; аграрної політики і земельних відносин; національної безпеки й оборони; свободи слова та інформації; регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України та ін. У Верховній Раді України 14-го скликання налічується 22 комітети і Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації.

Чинне законодавство визначає такі повноваження комітетів:

1) законотворча робота;

2) збирання і дослідження інформації;

3) контроль за виконанням Конституції та законів України;

4) вивчення ефективності діяльності уряду;

5) участь у складанні й ухваленні Державного бюджету і подальший контроль за його виконанням;

6) попереднє вивчення й підготовка висновків щодо ратифікації міжнародних договорів;

7) попереднє обговорення кандидатур на офіційні посади, які підлягають затвердженню на засіданні Верховної Ради Ук­раїни.

Щоб підготувати й попередньо розглянути питання, Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії.

З метою проведення розслідувань з питань, що становлять суспільні інтерес, Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина депутатів від конституційного складу Верховної Ради (150 народних депутатів). Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

У законодавчому механізмі Верховної Ради України важливе значення мають фракції та депутатські групи. Відповідно до регламенту Верховної Ради України фракції та депутатські групи реєструються на першій сесії Верховної Ради України нового скликання до початку розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України й утворення органів Верховної Ради України. Фракції є групами депутатів, які сформовані на основі партійної приналежності депутатів. Депутатські групи — це групи депутатів, які об’єднуються на підставі спільних цілей, як на партійній, так і на позапартійній основі. Депутатські групи (фракції) мають право на пропорційне представництво у всіх органах Верховної Ради та офіційних парламентських делегаціях.

Порядок діяльності Верховної Ради України та її органів визначається її Регламентом.

Робочим органом Верховної Ради України є апарат Верховної Ради України, який здійснює організаційне, правове, інформаційне, методичне і матеріально-технічне забезпечення. До складу апарату Верховної Ради України входять 20 підрозділів: керівництво апарату, секретаріати, головні управління й управління, відділи та управління справами.