Культура та цивілізація:проблема взаємодії та визначення понять.

Цивілізація виражає щось загальне, раціональне, стабільне. Вона являє собою систему відносин, закріплених у праві, у традиціях, способах ділової і побутової поведінки. Вони утворюють механізм, що гарантує функціональну стабільність суспільства. Цивілізація визначає загальне в співтовариствах, що виникають на базі однотипних технологій.

Культура - це вираження індивідуального початку кожного соціуму. Історичні етно-соціальні культури є відображення і вираження в нормах поведінки, у правилах життя і діяльності, у традиціях і звичках не спільного в різних народів, що стоять на одній цивілізаційній ступіні, а того, що специфічно для їх етносоціальної індивідуальності, їхньої історичної долі, індивідуальних і неповторних обставин їх минулого і сьогоднішнього буття, їхньої мови, релігії, їхнього географічного місця розташування, їхніх контактів з іншими народами і т.д. Якщо функція цивілізації - забезпечення загальнозначущої, стабільної нормативної взаємодії, то культура відбиває, передає і зберігає індивідуальний початок у рамках кожної даної спільності.

Таким чином, цивілізація - це соціокультурне утворення. Якщо культура характеризує міру розвитку людини, то цивілізація характеризує суспільні умови цього розвитку, соціальне буття культури. Саме сьогодні проблеми і перспективи сучасної цивілізації набувають особливого сенсу, унаслідок протиріч і проблем глобального порядку, що здобувають усе більш гострий характер. Мова йде про збереження сучасної цивілізації, безумовному пріоритеті загальнолюдських інтересів, унаслідок чого соціально-політичні протиріччя у світі мають свою межу: вони не повинні руйнувати механізмів життєдіяльності людства. Запобігання термоядерної війни, об'єднання зусиль у протистоянні екологічній кризі, у рішенні енергетичної, продовольчої і сировинної проблеми - усе це необхідні передумови збереження і розвитку сучасної цивілізації.

76.Небезпека сучасної техногенної цивілізації. Техніка - матеріальне тіло культури, найбільш характерний атрибут сучасної цивілізації, яку називають техногенною.

Безупинний технічний прогрес з часів промислової революції, здавалося б, підтверджував ідею раціоналістів про панування людини над природою. Зміцнювалися надії на культурний, економічний, моральний прогрес за допомогою науки і техніки. Сьогодні цій переконаності кинуто виклик. Зростає занепокоєння і нападки на техніку, яка стала розглядатися як джерело всіх бід нашого часу.

Усвідомлення цієї небезпеки пов'язано з тим, що зросла непередбачуваність тих наслідків для природи і людини, які несе із собою техніка, що все більше ускладнюється. Масштаби її розвитку привели до виникнення особливого технічного світу, складність якого перевершує контролюючі можливості людини. Глибинне і разюче за своїми наслідками розгортання потенціалу техніки впливає на всі сторони соціального життя, істотні перетворення спостерігаються у всьому ладі сучасної культури. Таке стрімке піднесення техніки як фактора соціокультурних перетворень актуалізує цілий спектр світоглядних проблем.

Однією з фундаментальних соціокультурних рис техніки є те, що вона постає як засіб перетворення середовища. Іншою фундаментальною характеристикою техніки є те, що вона виступає посередником між людиною і природою, задає тип відносин між ними. Так, у період Нового часу у європейській свідомості починає переважати агресивне прагнення людини панувати над природою, підкорювати її собі, що в кінцевому підсумку і породило глобальну екологічну проблему.Третя найважливіша соціокультурна характеристика техніки полягає в тому, що вона є засобом перетворення самої людини, вона розширює людські можливості, створює умови для розвитку її здібностей і реалізації природних задатків.