Самостійна робота – 4 години. Електронна звітність: переваги, недоліки та порядок подання.Електронна звітність нормативне закріплення

Електронна звітність: переваги, недоліки та порядок подання. Електронна звітність нормативне закріплення, перспективи, перевали та недоліки. Порядок та вимоги подання та підстави подання звітності та податкових накладних в електронному вигляді. Обов’язки та права платника податків, який подає податкову звітність та реєстри податкових накладних в електронному вигляді. Обов’язки та права державної податкової інспекції.

Електронний підпис: нормативне закріплення, переваги та недоліки. Електронний підпис: нормативне закріплення, порядок отримання, переваги та недоліки.

Література:

Основна та додаткова: [2; 7; 10; 13; 18; 26; 27; 31; 32; 33; 40; 58; 60-63; 68; 86].

Нормативно-правові акти: [37; 39; 103; 106; 110; 111; 123; 124; 126; 128; 129].

Податкова звітність - це сукупність дій платника податків (податкового агента) і податкового органу по складанню, введенню і здачі документів установленої форми, які містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище й фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету.

Платник не подає звітність у випадках:

а) якщо звітність про виконання податкового обов’язку подає податковий агент;

б) якщо платник входить до складу консолідованої групи платників податків за податками, звітність щодо яких подається головним підприємством.

Податкова звітність повинна базуватися на даних податкового обліку доходів і видатків платника.

Строки податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважається день, що слідує за днем закінчення звітного періоду.

У вузькому значенні податкова звітність являє собою сукупність податкових документів, що фіксують обчислення податку й визначення суми, що підлягає до сплати.

Податкові документи складаються із 4-х груп:

1) Розрахунково – декларативна документація (вказуються строки, база оподаткування, податкові пільги, розмір податкової ставки);

2) Довідкова документація (документи, необхідні для обчислення податку; документи довідкового характеру, що впливають на обчислення суми податків);

3) Облікова документація (зведені форми податкового обліку);

4) Податкові повідомлення (направляються платникам інформування платників про строки й суми, що підлягають сплаті).

Податкова декларація - документи податкової звітності, який подає платник у формі заяви, з викладом відомостей про отримані ним за звітний період доходи і видатки, майно, що перебуває у власності (підлягає оподаткуванню) та інші відомості, що визначені чинним законодавством.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Регулюється Главою 2 ПКУ ст. 46-49, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р.

Приймаються декларації без попередньої перевірки. Платник має право на вибір один із 3-х порядків подачі декларації:

а) особисто;

б) пересиланням;

в) в електронному вигляді.

Форми декларації -

а) майнова;

б) спеціальна (інформація про джерела і розгляди про придбання майна).

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 179.9 статті 179 Податкового Кодексу.

Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 Податкового Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

Якщо згідно з правилами, визначеними Податковим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам Податкового Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття митним органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України.

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган державної податкової служби повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Вимоги статей 46 - 50 Податкового Кодексу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.