Якість та ефективність господарських рішень

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість та ефективність прийняття останнього. Тому особливе місце у системі показників, що дозволяють визначити доцільність прийнятого господарського рішення, є його якість.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження [49].

Основними параметрами якісного рішення виступають:

- повнота вирішення поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення у запланованому обсязі);

- своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття і виконання);

- оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показниками якості приймаємого господарського рішення виступають:

- показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно - він наближається до одиниці.

- ступінь ризику (імовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);

- ймовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат та терміну;

- коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

- застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання та економічного обґрунтування кожного рішення тощо;

- вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;

- забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;

- структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

- забезпечення багатоваріантності рішень;

- правова обґрунтованість рішення;

- розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

- наявність механізму реалізації рішення.

Іншим аспектом доцільності реалізації господарського рішення виступає його ефективність.

Під ефективністю господарського рішення розуміютьресурсну результативність, отриману при розробці, прийнятті та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють наступні види ефективності господарського рішення [41], сутність яких розкрито на рис.1.1.

Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, серед яких виділяють такі:

- людський фактор (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду ОПР, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культура, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; загальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що обумовлює відповідне відношення до справи; очікувана винагорода у випадку чи успіху, навпаки, острах можливого покарання при невдачі);

- інформаційний фактор (структура інформації та системи інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформацією));

- організаційний фактор (здатність організації вчасно перешикуватися для нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність виявлення проблеми і наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість по відношенню різного роду перешкод).

- матеріальний фактор (наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних тощо), можливість вільного маневрування ними);

Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен з факторів може або сприяти, або перешкоджати підвищенню ефективності ГР.

Взагалі, ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей [13]. Для цього воно повинно відповідати таким вимогам:

- мати механізм реалізації (зміст рішення повинен включати розділи, що охоплюють організацію, контроль при реалізації рішень);

- бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рішення на основі пізнання і використання об'єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);

- бути реальним (встановлення реальних цілей, врахування наявних ресурсів та часу); наявність можливості реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);

- забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, поставленим перед об'єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);

- мати кількісну й якісну визначеність (обов'язкове встановлення конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність характеризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);

- забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалізації;

- мати конкретний зміст й обґрунтованість;

- враховувати реальний масштаб часу;

- забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення);

- бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму досягнення мети при зміні зовнішніх та внутрішніх умов);

- мати правомірність (дотримання правових норм його прийняття); законність рішення (несуперечність діючим нормативно-правовим актам);

- досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанта, що забезпечить максимальний результат при мінімальних витратах);

- бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, але і політичного, правового, психологічного й іншого характеру);

- мати можливість верифікації та контролю виконання.

Прийняття ефективного рішення залежить також від наявності певних умов та усунення перешкод (рис.1.2)