Індекс талія/стегна Тип розподілу жирової тканини

З

Необхідно включати в раціон харчування підвищену кількість сирих овочів і фруктів (малокалорійних, але значного об'єму), що створює відчуття ситості і повністю виключити продукти і напої, що збуджують апетит (спеції, прянощі, гострі закуски, наваристі бульйони, пиво, алкогольні напої).

В сучасній дієтології переглянуті погляди на голодування. Голодування в більшості випадків шкідливе для здоров'я. Можна застосовувати розвантажувальні дні в харчуванні (не рекомендуються хворим цукровим діабетом). їх рекомендують проводити 1 - 2 рази на тиждень. Таких дієт існує безліч. Підбирати їх потрібно індивідуально в залежності від стану здоров'я. Наприклад можна використовувати молочну дієту (1л молока розділити на п'ять порцій, 100 -150 г сиру і 150 г твердого сиру), овочеву чи фруктову дієти (протягом дня дозволяється 1, 5 кг яблук чи помідорів, розділивши все це порівну на п'ять порцій).

Не викликає сумніву те, що харчування повинно бути різноманітним, дієта повинна бути в радість людині і не підривати якості її життя.

Щоб контролювати масу тіла дотримання тільки дієти недостатнє. Обмеження в харчуванні добре поєднувати з підвищеною фізичною активністю. Підвищення фізичного навантаження повинно бути поступовим, так щоб це доставляло людині задоволення. Ні в якому разі неможна " викладуватися" і тренуватися на межі своїх сил. Інтенсивність навантаження визначається частотою пульсу. Під час фізичних вправ частота пульсу повинна складати приблизно 180 ударів за хвилину мінус вік. Метою повинно бути не менше 30 хвилин будь-якого фізичного навантаження в день, але щоденно!

Цукровий діабет - сама розповсюджена гормональна патологія. За даним ВООЗ більше 100 мільйонів людей на нашій планеті страждають на це захворювання. Але навіть така величезна цифра не відображає реальне положення справ. Кількість людей з прихованим перебігом цукрового діабету в 2-3 рази перевищує кількість виявлених хворих. Цукровий діабет (ЦД) - це ендокринне захворювання, що характеризується відносною (ЦД 2-го типу, на його долю припадає 85% випадків) чи абсолютною (ЦД 1-го типу - 6-10 % випадків) інсуліновою недостатністю і призводить до порушення всіх видів обміну речовин, перш за все вуглеводного. Так, при цьому захворюванні вражаються судини (ангіопатії), нервова система (нейропатії), а також інші органи.

Фактори ризику цукрового діабету:

- Спадкова схильність - ризик захворіти на ЦД зростає якщо в сім'ї хтось хворіє чи хворів ЦД.

- Ожиріння. Підвищення маси на 1 кг в середньому по популяції підвищує ризик захворювання на ЦД більш як на 5%. У 80% хворих ЦД 2-го типу відмічається надлишкова маса тіла.

- Хронічні захворювання підшлункової залози в результаті яких виникає пошкодження бета-клітин (панкреатит, рак підшлункової залози).

- Нервовий стрес. Особливо при надлишковій вазі.

- І нарешті вік - чим старша людина, тим більше підстав виникнення ЦД. Є думка, що при збільшенні віку на 10 років вірогідність захворювання діабетом підвищується в два рази.

Профілактика цукрового діабету. На нинішній час не має можливості проводити ефективну профілактику цукрового діабету 1-го типу. Профілактичні заходи більше торкаються ЦД 2-го типу.

Не залежно від типу діабету із раціону хворих на ЦД, а також людям які мають ризик фактори цукрового діабету слід виключити (або зменшити до мінімуму) вуглеводи, що легко всмоктуються: цукор, цукерки, варення, мед, торти, морозиво, шоколад, солодкі напої, виноградний сік, слід виключити манну та рисові каші. Всі ці продукти обумовлюють швидке всмоктування вуглеводів і викликають виражену гіперглікемію, яка вимагає гіперсекреції інсуліну, сприяє перенапруженню інсулярного апарату.

З

Якщо спадковість пов'язана з ЦД, то дітей потрібно підготувати до того, що у них більша вірогідність захворіти, а значить своїм образом життя вони повинні звести до мінімуму всі інші фактори, що впливають на розвиток ЦД.

Більш ніж 50% випадків ЦД 2-го типу може бути попереджена зміною образу життя: дієта, достатнє фізичне навантаження (мускули здатні утилізувати в 5-10 разів більше глюкози, ніж печінка), зниження маси тіла.

Своєчасне лікування і попередження загострень хронічних захворювань підшлункової залози.

Потрібно старатися уникати стресових ситуацій. Особливо людям зі спадковою схильністю до ЦД і ожирінням.

Вторинна профілактика ЦД направлена на своєчасне лікування з підтриманням нормальних значень цукру крові (класична дієта №9, цукровознижуючі препарати), раннє виявлення і лікування ускладнень цукрового діабету.

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) займають перше місце в світі серед причин смертності. Щорічно в світі від серцево-судинної патології вмирає біля 17 мільйонів людей.

Широкомасштабні дослідження в області кардіології на сьогоднішній день дали змогу вченим детально вивчити багато ризик факторів серцево-судинної патології. Фактори ризику ССЗ можна поділити на ті що можна усунути і такі які не усуваються. Ті, що усуваються - це фактори ризику, які тим чи іншим способом можна подолати. Ті які не усуваються - фактори ризику, які (нажаль) подолати неможливо (наприклад вік і стать).

Фактори ризику, які не усуваються:

1. Стать

- Ризик у чоловіків більший, ніж у жінок

З віком різниця зменшується

У віці 35-70 років у чоловіків ризик смерті від інсульту на 30% вищий, від ІХС в 2-3 рази вищий, ніж у жінок. У віці 75 років ризик смерті від ССЗ приблизно однаковий у чоловіків і жінок

2. Вік. Чоловіки старші 55 років, жінки старші 65 років в більшій мірі схильні ССЗ

3. Менопауза. У жінок в менопаузі ризик ССЗ вищий.

4. Спадковість. Хвороби серця у прямих родичів підвищують вірогідність розвитку подібних захворювань у спадкоємців.

5. Етнічна належність (наприклад у негроїдів більш високий ризик інсульту)

6. Географічний район проживання (різна розповсюдженість нозологічних форм ССЗ в різних регіонах)

7. Цукровий діабет (враження органів мішень і зростання ризику серцево-судинних катастроф)

Фактори ризику, які усуваються:

1. Куріння - назване першим, так як легше всього усувається.

- Куріння підвищує ризик захворювання серця в 1, 5 рази

- Підвищує ризик ендотеліальної дисфункції, атеросклерозу, облітеруючих захворювань судин

- Підвищує холестерин ЛПНЩ (ліпопротеїди низької щільності) самий поганий для серця

- Підвищує артеріальний тиск як у хворих гіпертонічною хворобою, так і у людей з нормальним тиском

2. Гіперхолестерінемія (загальний холестерин > 5, 2 ммоль/л)

3. Дисліпідемія (зміна співвідношень рівнів різних фракцій холестерину)

- Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ (бета-ліпопротеїди або ПОГАНИЙ холестерин)

- Зниження рівня холестерину ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності (його підвищення на 0, 03 ммоль/л пов'язане із зниженням ризику ССЗ на 3% - це ХОРОШИЙ холестерин) 4

- Гіпертригліцеридемія (багато тригліцеридів в крові)

4. Підвищення систолічного (верхнього) артеріального тиску > 140 мм Н§

5. Підвищення діастолічного (нижнього) артеріального тиску > 90 мм Н§

6. Підвищене вживання солі

7. Ожиріння.

- Супроводжується розладами вуглеводного обміну, зниженням холестерину ЛПВЩ (хороший)

- При ІМТ (індекс маси тіла) 25-29 (ожиріння 2 ступеню) ризик ІХС вищий на 70%, при ІМТ > 30 (ожиріння 3 ступеню) - на 300%.

- При однаковій вазі тіла ризик ІХС інсульту і смерті збільшується при рості співвідношення ОТ/ОС (об'єм талії/об'єм стегон)

8. Зловживання алкоголем

9. Гіподинамія

10. Стреси

11. Тахікардія (часте серцебиття)

12. Дефіцит естрогенів у жінок. Частіше при менопаузі, але буває і при гінекологічних захворюваннях

- Викликає ендотеліальну дисфункцію

- Являється пусковим механізмом порушень ліпідного і вуглеводного обмінів

13. Метаболічні порушення. Це перелік показників біохімічного аналізу крові, по яких
доказаний їх вплив на ССЗ у випадку відхилення від норми

14. Соціально-економічне положення (чим нижчий соціальний статус, тим вище ризик ССЗ)
Але, знаючи кількість факторів ризику, про індивідуальний ризик кожної конкретної

людини говорити передчасно. Тому що внесок кожного окремо взятого фактора ризику в загальний (сумарний) ризик не рівнозначний. Є більш значущі і менш значущі фактори ризику.

Як же розрахувати індивідуальний ризик людини? Для цього існують різні шкали ризику. Найбільш розповсюджені з них приведені в додатку. В цих шкалах вже враховується значимість кожного фактора ризику. Знаючи ступінь ризику розвитку ССЗ і/або їх ускладнень кожній людині потрібно рекомендувати різну стратегію профілактики чи лікування.

Профілактика ССЗ при низькому ризику (у відповідності до шкали), за сучасними міжнародними рекомендаціями, не проводиться. Іншими словами міняти щось у своєму образі життя і тим паче приймати будь-які ліки не потрібно. Наступний раз звернутися до лікаря (з цього приводу)можна аж через 5 років.

При середньому ризику також зразу приймати ліки не потрібно. Спочатку потрібно спробувати змінити (модифікувати) спосіб життя. Ліки можна призначити тільки якщо півроку заходів по зміні образу життя не дають ніяких результатів. При цьому необхідно повторно визначити індивідуальний ризик, він може знизитись (покинули курити, зловживати алкоголем), або підвищитись. До лікаря треба звертатися кожні 2-3 роки (якщо ситуація стабільна).

Якщо у людини високий ризик, то крім заходів по модифікації способу життя (а їх треба робити більш активно, ніж при середньому ризику!) потрібно зразу ж почати прийом ліків, які допоможуть цей ризик знизити. До лікаря потрібно звертатися один раз в 3-6 місяців(якщо ситуація стабільна).

Що включає в себе модифікація способу життя?

1. Відмова від куріння

2. Зниження маси тіла

3. Зниження, а краще повна відмова вживання алкогольних напоїв

4. Зменшення вживання солі. Велика кількість солі підвищує артеріальний тиск і викликає затримку рідини в організмі. Слід знизити вживання солі до 6 г на добу, тобто не підсолювати їжу, а при високому ризику - до 3 г на добу, тобто перестати солити їжу. Потрібна організму кількість солі вже знаходиться в продуктах. Зменшення вживання солі - це скоріше питання звичок або закріпленого смаку. Не солона їжа також може бути смачною і приємною.

5. Комплексна зміна режиму і характеру харчування. Класичною кардіологічною дієтою рахується дієта №10. В дієті обмежена кухонна сіль (5 г), виключені азотисті екстрактивні речовини і прянощі. В неї входять продукти, що регулюють діяльність кишківника (овочі, фрукти, ягоди, хліб з висівкою, житній хліб). Кулінарна обробка проводиться з помірним механічним обмеженням. їжа приймається 5-6 разів в день, в помірній кількості, вечеря за З години до сну. Обмеження вживання рідини до 1000-1200 мл, включаючи перші страви. Низькохолестеринова дієта передбачає виключення із раціону продуктів з високим вмістом холестерину (яйце куряче, твердий сир, нирки, печінка)

6. Помірне збільшення фізичного навантаження. Відомо, що кардіоваскулярний ризик зменшується при помірній фізичній активності. Так, хворим з підвищеним артеріальним тиском, рекомендується швидка ходьба протягом 30-40 хвилин зі швидкістю 3-5 км на годину 3-4 рази на тиждень. Таке навантаження може знизити АТ на 10 мм. Н§. Не рекомендується значна фізична активність та значні фізичні навантаження. Так останнім часом переглянуто ставлення стосовно вислову М.Амосова " Бігом від інфаркту". Ізометричне навантаження (наприклад, підняття тягарів) не являється корисним для серця.

7. Зменшення впливу психологічних факторів і стресу.

8. Покращення соціально-економічного положення.

Про заходи по зміні способу життя багато говорять, рідше радять, а ще рідше їх виконують. Вести здоровий спосіб життя психологічно важко. Адже все приємне або аморальне, або веде до ожиріння. Але потрібно бути мужньому. Зараз модно вести здоровий спосіб життя! Підходити потрібно до цих заходів не як до каторги, а як до чогось бажаного. Не дуже добре займатися зміною способу життя, коли це негативно впливає на якість життя.

Ракові захворювання нині займають друге місце серед причин смертності населення світу. По прогнозах ВООЗ онкозахворюваність і смертність у всьому світі до 2020 року збільшиться в 2 рази: до 20 мільйонів нових випадків і до 12 мільйонів зареєстрованих смертей. Потрібно відмітити, що страх перед онкологічними захворюваннями (канцерофобія) веде до великого психологічного навантаження. Страх, як побутує думка, перед фатальною, невиліковною недугою. У зв'язку з цим потрібно відмітити, що на сучасному етапі вже дуже багато відомо про методи діагностики і лікування онкозахворювань. І якщо говорять, що не все відомо про причини виникнення ракових клітин, то мається на увазі наявність так званих білих плям у відношенні генетичних, молекулярних механізмів переродження клітин в ракові. Хоча і тут вже багато відомо, але деякі процеси ще не вивчені.

Попередити дуже багато захворювань значно легше, ніж їх лікувати, і це твердження у відношенні злоякісних новоутворень ще більш обгрунтоване. Профілактика онкологічних захворювань зводиться до зменшення або ліквідації факторів ризику, що провокують розвиток хвороби.

На сьогоднішній день встановленим являється факт зростання частоти раку по мірі старіння організму. Захворюваність на рак знаходиться в прямій залежності від віку, приблизно подвоюється кожні п'ять років. Тобто, в 60 років ризик захворіти раком більше ніж в 10 разів вищий, ніж в 40 років і більше ніж в 50 раз вищий, ніж в 20 років. І це незалежно від зовнішніх " канцерогенних факторів", які хоч і існують, але мають незрівнянно меншу вагу, ніж ця " спонтанна" захворюваність пов'язана з природнім зношуванням і поломками організму на клітинному рівні. Один рік життя - більш канцерогенний фактор.

Яка роль спадковості у виникненні онкозахворювань? Спадковий фактор дійсно існує, але уявлення, що рак це спадкова хвороба, явно перебільшене. Правда є окремі спадкові форми рака, але вони складають по різних даних 1-5% від загального числа онкозахворювань. До них відносяться деякі форми рака крові, молочної залози, нирок. Генетична спадковість не являється фатальною. Немає гена, який в 100% випадків реалізує рак. Генами передається не саме захворювання, а лише схильність до нього. Від зовнішніх умов залежить реалізація цієї схильності. Сімейні традиції образу життя, звички приготування їжі і її вживання переходять із покоління в покоління, і це стає причиною сімейних захворювань. Передача схильності до раку виникає не генетично, а через спосіб життя.

Шкідливі звички пов'язані з попаданням в організм канцерогенних речовин і промотор-факторів (лат. рготогіо - просунення). Поряд з речовинами-канцерогенами, які безпосередньо викликають мутацію клітин, існує величезне число промотор-факторів. Ці фактори діють не прямо. В організмі людини постійно виникають мутації клітин, але при відсутності промоторних сполук вони подавляються здоровими клітинами. Багато вчених рахують, що роль промоторних факторів у виникненні ракових захворювань набагато важливіша, ніж канцерогенних речовин. На першому місці серед шкідливих звичок звичайно ж ставлять куріння. Небезпека зростає пропорційно з кількістю викурених цигарок. У людини, що викурює половину пачки цигарок в день, ризик захворіти раком легень в 5-15 разів більше, ніж у некурящої, а у тієї, що викурює дві пачки цигарок і більше вірогідність захворіти збільшується в 27 разів. Курець поглинає 15% тютюнового диму, інші 85% видихається у навколишнє середовище. І тут виникає проблема пасивного куріння людей, що знаходяться в безпосередній близькості від курця. Куріння сприяє захворюванню раком і інших органів. Алкоголь, зловживання яким в нинішній час зростає, порушує трофіку тканин і створює умови сприятливі для розвитку пухлин і несприятливі для нормальних клітин.

Яка роль харчового фактора серед інших канцерогенних і промотор-факторів? Дієтичний фактор по даних різних наукових джерел в 30% випадків являється винуватцем виникнення онкозахворювань. Це більш складний фактор, так як він об'єднує цілий комплекс моментів. Як недоїдання так і переїдання сприяє розвитку раку. Не зовсім правильно називати одні продукти канцерогенами, а інші, навпаки, тими, що оберігають від раку. В цьому питанні серед вчених багато невиясненого. Але відомо, що зловживання жирною, копченою, гострою, смаженою їжею являється промотор-фактором для розвитку раку.

Зовнішні канцерогенні речовини і джерела випромінювання з якими людина стикається на виробництві і в побуті. Вплив зовнішніх канцерогенних факторів може мати значення тільки при наявності двох умов: при масивності дії канцерогенного фактора і його тривалості. І для того, щоб ця дія стала помітною, ця масивність і тривалість повинні в сотні разів перевищувати прийняті допустимі значення. Це можна побачити на прикладі ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Вчені порахували, що серед них ризик захворювання раком зростає на 5% в порівнянні з рештою населення і на 23% - ризик захворювання лейкозами. На відміну від ліквідаторів аварії, у населення, що проживало в той період в зоні самого великого радіоактивного забруднення, ризик зростає всього на 2% і 5% відповідно.

Інша справа - радіаційне зараження, тобто попадання довгоживучих радіоактивних елементів всередину організму і відповідне тривале внутрішнє опромінення малими дозами на протязі тривалого часу. Наприклад, проведений радіаційно-епідеміологічний аналіз показав, що до 40% виявлених випадків рака щитоподібної залози у дітей Брянської області обумовлені інкорпорованим опроміненням радіоактивним йодом.

В особливу групу можна віднести особливості клімату і національні традиції в побуті і харчуванні, які існують в різних місцях земного шару і у різних народів. Ці особливості обумовлюють наявність деяких відмінностей у рівні захворюваності різними формами раку в різних країнах.

Профілактика онкозахворювань. Усунення факторів ризику повинна проводитись з самого початку життя. Чим раніше зменшити або нейтралізувати фактори ризику для онкозахворювань, тим ефективніша їх профілактика.

Оскільки встановленим рахується факт зростання частоти раку по мірі старіння організму, всі заходи по профілактиці старіння являються і заходами по профілактиці раку.

Люди звикли шукати зовнішніх ворогів. Ось найде вчений дядя причину раку, будемо ми її уникати і все буде добре. Не вийде! До тих пір, поки всі ми не навчимося активно продовжувати молодість, а не старість, як це має місце зараз, про суттєве зниження ризику захворіти раком можна тільки мріяти. А якщо навчимося, то відсунемо цей ризик на більш пізній вік. Профілактика старіння це окрема дуже цікава тема. Хоч відвертати старість і виправляти індивідуальні генетичні особливості наука поки ще не навчилась, існує багато рекомендацій по організації здорового способу життя так, щоб не старіти передчасно.

Відмова від шкідливих звичок і в першу чергу від куріння і зловживання алкоголем безумовно знизять ризик онкозахворювань.

Дотримуючись збалансованого і раціонального харчування натуральними продуктами збагаченими вітамінами і мікроелементами (з вилученням великої кількості тваринних жирів, копченостей, гострих, смажених блюд, а також переваги консервованих блюд в харчуванні) людина зможе значно знизити дію харчових промотор-факторів на розвиток раку, а також попередити передчасне старіння організму.

Підвищуючи опірність організму і укріплюючи імунітет людина створює кращі умови для боротьби здорових клітин з мутаціями і переродження в пухлинні клітини.

Дякуючи своєчасно прийнятим профілактичним заходам, більшість людей можуть врятувати своє життя.

Всі нинішні концепції " Протиракової боротьби" включають комплекс сучасних діагностичних і лікувальних заходів для вирішення проблем профілактики, раннього виявлення і попередження повернення ракової хвороби. У відповідності до цього:

1. Первинна профілактика онкозахворювань включає:

- Попередження дії канцерогенів;

- Нормалізація харчування і способу життя;

- Підвищення опірності організму до шкідливих факторів;

- Спостереження за пацієнтами підвищеного ризику;

- Виявлення і лікування передракових захворювань;

- Рання діагностика раку.

Для виявлення передракових захворювань і ранньої діагностики раку дуже велике значення мають профілактичні огляди. У відповідності до європейських стандартів існують скринінгові прогарами з урахуванням вікових особливостей людей.

- жінки старші 25 років - скринінг раку шийки матки;

- жінки старші 45 років -скринінг раку молочної залози;

- чоловіки і жінки старші 50 років - скринінг раку кишечника і шлунка;

- чоловіки старші 50 років - скринінг раку передміхурової залози. Таким чином, жінки які досягли 25 річного віку, а чоловіки 50 річного повинні регулярно, не рідше одного разу на рік, проходити профогляди у онколога на предмет раннього виявлення раку.

2. Вторинна профілактика онкозахворювань включає:

попередження повернення (рецидивів і метастазів) хвороби

попередження виникнення нових випадків захворювань у вилікуваних

онкохворих. Захворювання органів дихання по поширеності і інвалідизаціїї займають 3-4-е місце в загальній структурі захворюваності, а в XXI віці, по прогнозам ВООЗ, піднімуться на 2-е місце.

Несприятлива екологічна ситуація, забруднення навколишнього середовища, недбале ставлення до природи, нехтування правилами безпеки на виробництві, недостатня пропаганда здорового способу життя, зокрема згубного впливу куріння на дорослий організм і недопустимість куріння дітей і підлітків - все це призвело до зростання захворюваності органів бронхолегеневого апарату, до росту онкологічної патології, зокрема раку легень. Останніми роками склались несприятливі соціально-економічні умови, погіршився добробут людей, намітилась тенденція до зубожіння частини населення. Дорожнеча більшості медикаментів і лікувально-діагностичних процедур зумовили недоступність медичної допомоги для частини населення. З'явилось таке негативне явище сучасності як " бомж". Все це також призвело до небувалого росту захворюваності на туберкульоз легень, проблема якого була успішно вирішена в 50-х та 60-х роках. Так, на зламі тисячоліть гостро постало питання епідемії туберкульозу, а як відомо, ріст захворюваності на туберкульоз легень є показником неблагополуччя в суспільстві. По даних ВООЗ, у всьому світі кожну секунду одна людина

інфікується мікобактеріями туберкульозу, а в цілому ними вражена приблизно 1/3 населення земного шару.

Профілактика захворювань органів дихання - це завдання як медичне, так і загальнодержавне. Основним напрямком первинної профілактики повинно бути максимально можливе виключення контакту з органами дихання шкідливих домішок з повітря, що вдихається.

Ведуче місце в системі первинної профілактики належить боротьбі з курінням. Встановлено, що куріння більш агресивний фактор, ніж забруднення повітря. В нашій країні існує державна програма боротьби з курінням, яка включає в себе заборону реклами тютюну, попереджувальні надписи на пачках цигарок, сувору заборону куріння в суспільних місцях, заборону продажу тютюнових виробів неповнолітнім. На жаль, слід визнати, що цигарки залишаються предметом підвищеного попиту. Звідси, виходить, що боротьба з курінням в державних масштабах є важливим і далеко не використаним резервом первинної профілактики захворювань органів дихання серед населення.

Забрудненість повітря на робочих місцях в промисловості і сільському господарстві -є важливою причиною виникнення захворювань бронхолегеневого апарату. В багатьох дослідженнях доведено, що поширеність захворювань легень знаходиться в прямій залежності від концентрації пилу, а також інших шкідливих факторів. Ось чому велике значення для профілактики мають загальнодержавні заходи по охороні праці і зовнішнього середовища та по попередженню забруднення атмосфери (удосконалення технологічних процесів виробництва з метою зменшення викиду шкідливих речовин, вловлювання шкідливих газів промислових підприємств, розширення захисних лісонасаджень). Крім того, в ряді галузей промисловості і сільського господарства необхідно ширше застосовувати засоби індивідуального захисту, підвищити чистоту робочих місць. Органам санітарної інспекції більш жорсткіше здійснювати контроль за дотриманням норм гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин на робочих місцях.

Попередженню хронічних захворювань бронхолегеневого апарату сприяють заходи по загартуванню організму, санації ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів, а також своєчасне і повне лікування гострих респіраторних захворювань.

Таким чином, основними заходами первинної профілактики є боротьба з курінням, запиленістю і загазованістю робочих місць, закалювання організму, раціональне працевлаштування і професійна орієнтація, повноцінне лікування хворих з гострими респіраторними інфекціями. Ці заходи слід здійснювати комплексно.

У профілактиці захворювань нирок можна виділити три основні завдання: запобігання гострим хворобам нирок; запобігання трансформації гострих хвороб нирок у хронічні; запобігання прогресуванню хронічних хвороб нирок, сприяння його сповільненню та стабілізації процесів.

Профілактика гострого гломерулонефриту зводиться, насамперед, до запобігання різним інфекційним захворюванням, особливо таким, як ангіна, скарлатина, запалення легенів, грип, гострі респіраторні вірусні інфекції. Це можливо завдяки системі заходів, спрямованих на загартування організму, що сприяє підвищенню опірності до інфекції. Мають значення протиінфекційні санітарно-гігієнічні заходи (провітрювання приміщень, користування марлевими масками, тощо).

Хворим на хронічний гломерулонефрит необхідно остерігатися переохолоджень, застудних захворювань, нервової та фізичної перевтоми. їм протипоказана тяжка фізична праця, робота на відкритому повітрі в холодну пору року, в гарячих та холодних цехах. З великими застереженнями слід підходити до профілактичних щеплень. Питання про можливості вагітності та пологів вирішується індивідуально для кожної хворої. Інфекції, переохолодження, перевтома, різкі порушення режиму та дієти, вагітність, а також профілактичні щеплення невдовзі після гострого гломерулонефриту можуть призвести до повернення захворювання.

Найбільш поширені захворювання опірно-рухового апарату можуть бути запального характеру (ревматоїдний артирт, ревматичний артрит, реактивний артрит), обмінно-дистрофічного характеру (остеоартроз, остеохондроз хребта, подагра), а також захворювання пов'язані з порушенням осанки (сколіоз), деформацією ступнів (плоскостопість).

Профілактичні заходи запальних захворювань суглобів повинні бути спрямовані на виявлення і санацію вогнищ гострої і хронічної інфекцій, загартування організму для підняття імунного статусу організму.

Для профілактики обмінно-дистрофічничних захворювань суглобів необхідно уникати травм суглобів, розумно навантажувати суглоби, підтримувати нормальну масу тіла, регулярно займатися лікувальною фізкультурою, дотримуватись раціонального харчування з виключенням з раціону продуктів при розщепленні яких утворюється значна кількість сечової кислоти (печінка, телячий язик, гриби, сардини, рибна ікра, бобові, щавель, шпинат, спаржа, пиво, шоколад, какао, міцні чай і кава).

Остеохондроз (деградація, руйнування міжхребцевих дисків) у 80% випадків являється причиною болю в спині. В залежності від локалізації (шийний, грудний, поперековий) він може викликати головні болі і болі в руках, болі внутрішніх органів, болі в нижніх кінцівках.

Для профілактики остеохондрозу і зменшення його загострень бажано дотримуватись деяких правил, що зменшують навантаження на хребет: Завжди старатися рівно тримати спину Старатися не піднімати важких предметів. Якщо це необхідно, то піднімати їх

потрібно присівши, а не зігнувшись. Частіше рухатися, щоб не виникала атрофія мускулів спини - Як можна частіше висіти на турніку і плавати

Сон на твердому ліжку(бажано ортопедичний матрац) на спині або на животі. Плоскостопість - деформація стопи із сплощенням її склепінь, хвороба сучасної людини, яка спочатку не приносить великих незручностей, але розвиваючись повільно і непомітно здатна перетворити її життя в кошмар. Вірний супутник плоскостопості - остеохондроз. Лікарі іноді не можуть визначити, що з'явилось у хворого раніше - деформація стопи чи хвороба хребта.

В здоровій стопі потужні зв'язки і мускули формують два склепіння - подовжнє (по внутрішньому краю стопи) і поперечне (між основами пальців) Така складна конструкція потрібна не тільки для опори, але і для того, щоб гасити коливання при ходьбі і спасати організм від перевантажень, перш за все головний мозок.

Під дією несприятливих факторів склепіння стопи деформуються, стають більш плоскими і не можуть бути добрим амортизатором. В результаті страждає хребет, суглоби, голова.

Жінки страждають плоскостопістю в 4 рази частіше чоловіків і пов'язане це, частіше всього, з незручним жіночим взуттям. Елегантна жіноча ніжка на високому каблуку - один із головних символів жіночості. При цьому про здоров'я ми думаємо в останню чергу. Спеціалісти стверджують, що постійне носіння взуття на високому каблуку - головна причина хвороб ніг! Вся проблема в тому, що коли ми ходимо на високому каблуку, основний тягар тіла переходить на область поперечного склепіння, який його не витримує, і з часом може деформуватися, від чого і виникає поперечна плоскостопість. П'яточне сухожилля виявляється незадіяним і поступово атрофується. Але це ще не все. Ми ніколи не пов'язуємо жіночі хвороби з взуттям, а між іншим, довге носіння високих каблуків може призвести до зміщення тазових кісток, що і провокує подібні неприємності. Крім того високий каблук посилює вигин спини і загрожує викривленням хребта. Безпечним для здоров'я спеціалісти рахують каблук до 5 см для жінок і до 1, 5 - для чоловіків. Що торкається заповітних 9 см - ця висота рахується практично екстремальною. Ортопеди радять приберегти таке взуття для особливих випадків, а не для постійного носіння.

Для профілактики плоскостопості потрібно постійно тренувати мускули і зв'язки стоп. Це може бути ходьба босоніж по траві, камінцях, піску. До вправ для профілактики плоскостопості відносяться: ходьба на п'ятках; ходьба з підігнутими пальцями, з піднятими пальцями; ходьба

на зовнішньому склепінні стопи; перекладання різних по формі предметів, захвативши їх пальцями стопи; катання маленького гумового м'яча вздовж склепінь стопи.

Вже в дошкільному віці хребет дитини починає зазнавати підвищеного навантаження. Часто на кухні або за письмовим столом у тата дитина опановує перші ази грамоти. В період початку регулярних занять в школі навантаження на хребет зростає в декілька раз. Хребет дитини сам " шукає" для себе зручну позу... Зручну, але не завжди правильну! Якщо батьки своєчасно не приймуть заходів, що сприяють виробленню правильної осанки, то наслідки неминучі і не завжди поправні. Медицина ще не перемогла таку хворобу як сколіоз, а от методи профілактики давно відомі. Один з них - це правильно організоване робоче місце школяра. Які ж вимоги до робочого місця?

1. Стілець. Глибина сидіння повинна бути трохи меншою, ніж відстань від підколінної ямки до куприка. Якщо немає можливості придбати стілець з ортопедичною спинкою, у відповідності до зросту, треба скористатися підручними засобами і зробити імпровізовану спинку. Дуже зручно, якщо на спинці стільця в ділянці попереку є спеціальний валик, що попереджує надмірне перевантаження паравертебральних (навколохребтових) мускулів. Якщо дитина ще не торкається ногами підлоги, під ніжки їй потрібно підібрати підставку. Кути " стопа-литка" і " литка-стегно" рекомендується наблизити до значення 90 градусів.

2. Стіл. Лікті дитини повинні вільно опиратися на письмовий стіл (тобто на стілешницю, яка розташовується на рівні сонячного сплетіння). Потрібно стежити за відстанню від очей до зошита (книги). Оптимальна відстань - 30 см. Для того, щоб уточнити відстань необхідно попросити поставити лікоть на стіл і подивитися вперед перед собою - якщо стілешниця розташована правильно, то кінчик середнього пальця торкається зовнішнього кута ока.

3. Читання. Книги бажано розташовувати на спеціальній підставці на відстані витягнутої руки від очей. Якщо книга буде лежати перед дитиною на столі, частіше розташовуючись правіше чи лівіше, то звичний нахил і поворот голови за дуже короткий термін перевантажать шийний відділ хребта малого учня. А батьки будуть ламати голову в пошуках причин частого головного болю.

4. Письмо. Зошит правильно розташовувати під кутом 30 градусів - при такому нахилі добре видно те, що " виходить з під пера". Іншим способом розташований зошит заставить і голову більше нахиляти, і повертати тулуб по осі.

5. Освітлення. Настільна лампа - це ідеальний варіант для освітлення робочої поверхні. Світло повинно падати зліва і спереду, не створюючи тіні. Рекомендована потужність лампи -60 ватт. А природне світло і розташування стола ближче до вікна дозволить максимально використовувати світловий день.

6. Добрі звички. Необхідно навчити дитину сидіти рівно під час занять, спираючись на обидві стопи і на обидві ягодиці. Кожні 40 хвилин бажано робити активні перерви. Рух зніме напругу і стомленість, і підніме настрій.

7. Шкідливі звички. Класти ногу на ногу або підгинати одну ногу під себе, звішувати неробочу руку вниз, сидіти перед столом в пів-обороту, дивитися одночасно телевізор - це швидкий шлях до порушення постави. Перераховані звички, часом, проявляються у дітей ще до зустрічі зі шкільними турботами.

Звичайно, профілактика порушень постави і сколіозів повинна бути комплексною і включати:

Сон на твердому матраці (краще ортопедичному) лежачи на спині або на животі

- Правильна і точна корекція взуття: усунення функціонального вкорочення кінцівки, що
виникає за рахунок порушень постави, компенсація дефектів стоп (плоскостопість,
клишоногість)

Організація і суворе дотримання режиму дня

- Постійна рухова активність (прогулянки, заняття спортом, плавання)

- Відмова від таких шкідливих звичок як стояння на одній нозі, неправильне положення тіла під час сидіння (за партою, робочим столом, вдома у кріслі і т.д.)

- Контроль за правильним рівномірним навантаженням на хребет при носінні рюкзаків,

сумок, портфелів і ін.

- Плавання

- Виконувати спеціальні вправи для тренування мускулів спини і живота.

Задача цих вправ полягає в тому, щоб збільшити силу і статичну витривалість мускулів спини і живота, тоді вони зможуть на протязі довгого часу утримувати хребет в прямому положенні з підведеною головою.

Силова витривалість мускулів-розгиначів спини оцінюється часом утримання на звису половини тулуба і голови в позі " ластівка" або " рибка" на животі. Для дітей 7-11 років нормальний час утримання тулуба складає 1, 5-2 хвилини, для підлітків - 2-2, 5 хвилини, для дорослих - 3 хвилини.

Силова витривалість мускулів черевного преса оцінюється кількістю переходів із положення лежачи на спині в положення сидячи (темп виконання 15-16 разів за хвилину). При нормальному розвитку черевного преса діти 7-11 років виконують цю вправу 15-20 разів, а у віці 12-16 років - 25-30 разів.

Контрольні питання до теми 12:

1. Що являє собою первинна і вторинна профілактика захворювань?

2. Пріоритетні завдання в області профілактики і укріплення здоров'я.

3. Ожиріння та його вплив на здоров'я взагалі, і в залежності від типів ожиріння.

4. Профілактика ожиріння.

5. Фактори ризику цукрового діабету.

6. Профілактика цукрового діабету.

7. Фактори ризику ССЗ.

8. Профілактика ССЗ

9. Що включає в себе модифікація способу життя при ССЗ?

10. Фактори ризику онкозахворювань.

11. Профілактика онкозахворювань.

12. Фактори, що сприяють захворюванням бронхолегеневого апарату.

13. Профілактика захворювань органів дихання.

14. Профілактика захворювань нирок

15. Фактори, що сприяють розвитку захворювань опірно-рухового апарату.

16. Профілактика захворювань опірно-рухового апарату.

17. Профілактика деформацій стопи та хребта.

18. Профілактика деформацій стопи.

19. Профілактика деформацій хребта.

При підготовці методичних рекомендацій використано літературу:

1. Пиріг Л.Я. " Клінічна нефрологія", Київ, Здоров'я 2004 р.

2. Тер-Вартанян. Ревматологические заболевания суставов. Ревматология. 2005

3. Боднар П.М. Ендокринологія Київ, Здоров'я 2002 р.

4. Профилактика ожирения, сахарного диабета, онкозаболеваний. уу\¥ уу.2о! огоує.щ

5. Профилактика сердечно-сосудистьіх заболеваний. \¥ Л¥ \у.те< іісіпгогт.пе1:.

6. Пенькова И.В. Профилактика нарушений осанки у детей.

13 Додаток

Європейська шкала для. визначення індивідуального ризику розвитку серцево судинних захворювань і/або їх ускладнень:

По ній в залежності від статі, віку, паління, систолічного артеріального тиску і рівня загального холестерину в крові знаходять клітинку з інформацією індивідуального ступеню ризику. Для зручності цифра розташована на кольоровому фоні. Зелений фон - ризик низький. Жовтий і оранжевий фон - ризик середній. Червоний фон - ризик високий. Бордовий і коричневий фон - ризик дуже високий.

Індекс маси тіла (ІМТ) = маса тіла (кг) / зріст (м)

ІМТ Значення

< 19, 9 Дефіцит маси тіла

20 - 24, 9 Норма

25 - 29, 9 Надлишкова маса тіла

30 - 39, 9 Ожиріння

> 40 Виражене ожиріння

Індекс талія/стегна = окружність талії / окружність стегон

Індекс талія/стегна Тип розподілу жирової тканини

0, 8-0, 9 Проміжний

< 0, 8 Гіноїдний (стегново-ягодичний)

> 0, 9 Андроїдний (абдомінальний)