Мікрокосми другого роду.

Мікрокосми другого роду — це мікроекосистеми, створені шля­хом штучного поєднання різних видів, вирощених у чистих лабора­торних умовах. Підбираючи різні компоненти, спочатку ізольовані одне від одного та детально вивчені в індивідуальному порядку, ство­рюють різні (але відомі) їх сполучення. Такі змішані культури вико­ристовують для вивчення особливостей взаємовпливу видів, їх хар­чування, біохімічних процесів, тощо. За таких умов удається уник­нути багатьох випадкових явищ, пов'язаних з впливом неврахова­них факторів, що ускладнюють картину в природних умовах існу­вання культур.

Мікрокосми другого роду звичайно застосовують при дослідженні функціонування макроорганізмів (рослин, тварин). У цьому випад­ку обмеження об'єму може виявитися істотним фактором і позначи­тися на поводженні мікроекосистеми. Це необхідно враховувати при створенні таких мікрокосмів.

Якщо досліджуються вищі тварини, що мають розвинену психі­ку, необхідно враховувати психологічний фактор, у тому числі на­явність лідера (ватажка) у зграї. Наприклад, якщо устояна група осо­бин (білих мишей, кроликів тощо) розділяється на піддослідну і кон­трольну, вони можуть виявитися неідентичними через порушення ієрархічної структури групи.

Як і в першому випадку, мікрокосм 2-го роду може бути:

а) частково закритим (є обмін із зовнішнім світом, наприклад, повітрям);

б) повністю ізольованим.

Наведемо кілька прикладів мікрокосмів 2-го роду,

а) Акваріум.

Головною умовою тривалого існування мікрокосму акваріума є встановлення рівноваги обміну речовин та харчового режиму.

Уорингтон у 1851 році досліджував вплив стану мікрокосму ак­варіума на його життєздатність і установив, що велику роль в аква­ріумі відіграють детритоїдні равлики, що компенсують розкладання водоростей і слизу. У випадку досліду Уорингтона екологічна рівно­вага в акваріумі досягалася при об'ємі акваріума V = 54, 5 л і при наявності декількох риб, равликів і великої кількості водоростей. Система ставала нежиттєздатною за наявності великого числа риб.

б) Штучний басейн.

Штучний басейн — це мікрокосм, що займає проміжне поло­ження між акваріумом і природним середовищем — мікрокосмом. Звичайно його розташовують на березі природної водойми (озеро, море, океан) і з'єднують за допомогою насосів з основною водой­мою. Спеціальний поршневий насос створює слабкий потік води, що імітує течію. На дно басейну поміщають осад із дна затоки, а воду з мікрофауною, що міститься в ній, планктоном тощо обміню­ють з водою затоки. Повний оборот води відбувається приблизно протягом одного місяця.

Штучні басейни використовуються для оцінки впливу забруд­нення й інших впливів людини на флору і фауну водяного середови­ща. Наприклад, таким способом випробували вплив забруднення нафтопродуктами на біоту океану. Виявилося, що консументи більш чутливі до такого роду впливу, ніж продуценти. Реакція на забруд­нення виявилася такою самою, як і у природних умовах.

в) Космічний корабель.

Космічний корабель — це типовий представник мікрокосму. Джерелом енергії тут є Сонце. У космічному кораблі для імітації атмосфери створюється запас кисню, для імітації інших умов сере­довища мешкання — запас води та їжі, штучне опалення і освітлен­ня. Для утилізації, знешкодження й ізоляції відходів життєдіяльності створюються спеціальні пристрої і системи, що виконують роль бу­фера, роль якого в макрокосмі виконує Світовий Океан, атмосфера і біосфера.

Спеціальні системи автоматичного керування підтримують тем­пературу, склад повітря і вологість постійними, а освітлення міняється за заданим режимом. У великих космічних станціях, що, можливо, з'являться в майбутньому, можлива імітація сили ваги за допомогою обертання; наприклад, для станції діаметром 20 м досить задати пе­ріод обертання 6-7 с, щоб імітувати силу земного тяжіння.