Народження преси на українських землях

Дещо легші умовини були на галицько-українських землях. Але і тут ще не скоро з'являється часопис. Щойно в 1776 р. появляється перший на українських землях. Це тижневик французькою мовою п.н. “Gazett de Leopol”, перше число якого появилося у Львові 1-го січня, що його власником і видавцем був ближче невідомий якийсь Chevalie Ossoudi. Проіснував цей часопис лише рік. Його сторінки (кожне число виходило на 4 стор.), як також сторінки його додатків приносили вісті зі всіх важніших міст Европи. Головно були це вісті політичного характеру, а подекуди і з приватного життя. Відповідали вони за формою нинішнім телеграмам і хронікарським заміткам. Жадних статтей (редакційних чи інших) тут не було.

Серед цих вістей траплялися часом вісті й з українського життя, як місцевого характеру, так і зі східніх українських земель. З останніх особливу увагу звертають, напр., вісті про призначення гр. Румянцева ген.-губернатором України, про перенесення столиці України з Глухова до Києва, як також цікава російська записка про плавбу на Чорному морі, в якій подано причини зруйнування Запорізької Січі: зробити торговельний шлях Дніпром безпечним від запорізьких козаків. На східніх українських землях постання періодичної преси сталося ще пізніш, а саме в першій половині XIX ст. Найперше появляється вона у Харкові, потім в Одесі, врешті в Києві.Першим таким часописом був тижневик п.н. „Харковский Еженедельник", що його почав видавати 1812р. харківський книгар Лангнер при найближчій участі проф. харківського університету К. Нельдехена. Часопис близько стояв до університету, подаючи інформаційний матеріял, в якому відбивався місцевий побут та інтереси, якими жило громадянство тодішньої Слобожанщини. Появилося 12 чисел. Припинив своє існування з огляду на малу кількість передплатників, що було зазначено Управою Університету такими словами:...,, в тутешньому краї дуже мало людей, що цікавляться такими творами (сочинениями)". Першим щоденником на східньоукраїнських землях став “Одесский Вестник", що почав виходити в Одесі 1828 р. і протримався до 1892 р. У Києві перший часопис (газета) появився 1835 р. Власне був це сурогат газети п.н. „Киевские Объявления", що виходили в 1835-38 і 1850-57 рр. Появлялися вони щодня, але тільки впродовж одного місяця січня, підчас контрактових ярмарків.Врешті, з наказу російського центрального уряду з 1838 р. почали виходити в губерніяльних містах „Губернские Ведомости", що появлялися ввесь час аж до 1917 р.

Народження української преси, історичне тло

Скасування державних форм українського життя, окреслення українського народу як самостійного суспільно-національного тіла, безоглядне поборювання рештків українських політичних та національно-культурних прав, що розгорнулося на східньоукраїнських землях з особливою силою по полтавському бою – не в силі було остаточно придушити ті змагання, що ще їх можна було фактів виразно промовляє про ті акції, настрої, думки і змагання.

З цих фактів в першу чергу треба згадати хоча б т. зв. місію В. Капніста 1791 р., коли в його особі політичними українськими колами знову було винесено українську справу на арену європейської політики. У квітні того року один з найвизначніших українських діячів, що мав великий вплив в Україні, – В. Капніст, як представник українського суспільства лівого берега Дніпра, звернувся до Пруссії з проханням про допомогу Україні в її боротьбі проти тиранії російського уряду та національного поневолення ним українського народу.

Другим немалозначним фактом була праця масонських лож та українських таємних політичних товариств і участь у декабристському повстанню.

Зрештою рух українських мас з приходом в Україну французького війська 1812 р. та заснування Січі на Дунаю, що продержалася до 1828 р., все це вказує на те, що серед українського народу ще жили національні традиції, що ще не були скінчені визвольні змагання.

Втративши вигляди на привернення державно-політичних прав, українське суспільство на початку XIX ст. приступає до праці над збереженням пам'яті минулого та до захисту національно-культурних традицій, національної спільноти і культурного розвитку.