Завдання 1. Установіть, зразком якого функціонального стилю є поданий уривок. Схарактеризуйте лексико-семантичні та стилістико-граматичні особливості тексту, заповніть таблицю.

Педагогіка як система знань про навчання виховання і систему освіти може вважатися найдавнішою. Адже людство з самого початку свого існування завдяки саме цій системі передавало досвід від одного покоління до іншого. Але як наука педагогіка оформилася саме завдяки Яну Амосу Коменському. Пізніше на межі 19-20 століть уже з системи педагогічних наук відділилася психологія, яка з самого початку розвивалася в надрах педагогіки психологічні знання ідеї і доктрини були спрямовані на забезпечення завдань пов’язаних з навчанням і вихованням.

Педагогіка – це фундаментальна суспільна наука яка вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності а також функціонування системи освіти.

Використання слів «педагогіка», «дидактика» і т.д. як термінів ми пов’язуємо з ім’ям видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського батька педагогічної науки людини яка вперше розробила науковий апарат педагогіки як науки.

Завдання 2. Визначте, до якого стилю належать запропоновані тексти. Відпопідь обґрунтуйте.

1. Молитва за Україну

Отче наш!
Молимось до тебе за мир і спокій
для нашої великої єдиної родини
Дай нам Боже жити в любові до ближнього,
у повазі прав і свобод кожного,
не розпалюючи непремиренності.

Царю Небесний!
Вірю в нашу єдність, бо це велика Сила Твоя!
Вірю, в силу духу нашого, бо це є Чудо Творіння Твого!
Вірю, що ці слова зупинять темні сили
Нехай ця битва на небі буде на перемогу Світла!

Слава Тобі, Боже!
Хай животворна роса впаде на наші землі
Нехай вгамується розбрат
Нехай зникнуть заздрощі й розпалення пристрастей
Щоб полюбили ми один одного
І, як одне ціле, перебували в Тобі.

Господи!
Благослови Україну і всі родини наші
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від ворогів видимих і невидимих,
що хочуть поневолити нас.
Дай нам, Боже, жити вільним життям
Дай кращу долю нашому народу
Дай нам єдність, мир і спокій

Господи! Збережи Україну

Боже, прийми мою молитву
За Україну! За Мир! і Спокій!
За Україну! За Мир! і Спокій!
За Україну! За Мир! і Спокій!

2. Радісна, гомінка і пахуча весна. Дзвінко співають птахи, дзюркочуть попід деревами весняні струмочки. Смолою пахнуть набубнявілі бруньки. Теплий вітер пробігає у верховітті. Скоро, скоро вдягнеться ліс у листя, зацвіте на узліссях черемха, защебечуть над струмками дзвінкоголосі соловейки. Забігають на купинах заклопотані мурашки, вилетить із зимового притулку, загуде перший джміль. Паростками трави, голубими та білими пролісками вкриються лісові галявинки

3. Досліджено актуальну проблему збагачення мовлення учнів 3-4 класів етнокультурознавчою лексикою. Відображено погляди сучасних лінгвістів на етнокультурознавчу лексику, обгрунтовано науково-методичні основи проблеми збагачення мовлення учнів. Визначено принципи, форми, методи системи роботи з етнокультурознавчою лексикою. Розглянуто принципи та критерії відбору етнокультурознавчої лексики для шкільного словника-мінімуму, проаналізовано вплив цієї лексики на формування естетичних та моральних почуттів учнів 3-4 класів. Запропоновано систему завдань і вправ для роботи по збагаченню мовлення молодших школярів етнокультурознавчою лексикою, ефективність якої обгрунтовано теоретично і підтверджено практикою.

4. 15 листопада 1839. Петербург.

Микито, рідний брате!

Минуло вже більш як півтора року, а я до тебе не написав ні півсловечка. Вибачай, голубе сизий, так трапилось. Скажу щиру правду…; я так собі думав ‒ що ж, що я напишу письмо, хіба їм буде легше? Твого лиха не возьму на себе, а свого тобі не оддам. Так що ж з тих писем? Папір збавлять та й годі. Воно, бач, і так і не так, а все-таки лучше, коли получиш, прочитаєш хоч одне слово рідне. Серце ніби засміється, коли знаєш, що там діється. Так отаке-то, мій голубе, нудно мені стало, що я не знаю, що у вас робиться. Та й ти таки не без того, щоб не згадав свого брата Тараса, школяра, ‒ бо вже дуже давно, як ми з тобою бачились, та що ж робити ма(є)ш, коли Бог не хоче, потерпим ще трохи, а там, коли живі та здорові будем, ‒ то, може, і побачимось…

Добраніч.

Твій рідний брат. Тарас Шевченко.