Господарські договори: різновиди, теоретична правоспроможність, юрисдикційна компетенція.

Господарський договір можна визначити як майновий правочин суб’єкта господарювання з контрагентом, який встановлює, змінює та припиняє права та обов’язки сторін у сфері виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, заняття торговельною діяльністю.

Сторонами госп. договору можуть бути юридичні особи (суб’єкти госп-ня та негосподарюючі суб’єкти) та фізичні особи - підприємці. Договір може бути одностороннім чи двостороннім.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Господарські договори можна класифікувати за кількома критеріями.

I. За суб’єктним складом розріз. двосторонні та багатосторонні госп. договори.

II. За способом виникнення виділяють формальні, реальні та консенсуальні господарські договори.

III. За визначенням змісту господарського договору розрізняють: договори приєднання; договори, зміст яких визначається сторонами під час їх укладення.

IV. За змістом істотних умов господарські договори поділяють на прості й складні. Прості господарські договори містять елементи лише одного виду договору, у той час як складні поєднують елементи двох або більше договорів.

V. За регулятивними функціями виділяють: 1. попередні та основні господарські договори; 2. генеральні та поточні господарські договори.

VI. Інші види господарських договорів.

Згідно із загальним правилом, господарський договір укладається в письмовій формі та підписується вповноваженими представниками сторін договору. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Сторони господарського договору за власним бажанням можуть обрати одну з форм.

1. Повну письмову форму.

2. Скорочену письмову форму.

3. Усну форму, у випадках, коли укладається угода, яка виконується під час її укладення.

4. У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Якщо відповідно до чинного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності й нотаріального посвідчення, й державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Виконання госп. зобов’язання ґрунтується на зазначених нижче принципах.

I. Належного виконання.

II. Реального виконання.

На практиці часто виникає необхідність змінити або доповнити укладений договір. Чинне законодавство України забороняє зміну умов господарського договору в односторонньому порядку. Сторони повинні досягти згоди з нових умов договору.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.