Концепції походження грошей.

Альтернативні підходи до визначення сутності грошей

Виходячи з того, що гроші є явищем суспільним їх сутність змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому і не дивно, що багатовікові дослідження сутності грошей на сьогодні не дають однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. В той же час існують альтернативні підходи до вирішення сутності грошей. Панівним у сучасній західній грошовій теорії є суто емпіричний підхід. Суть грошей за цим підходом визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування.

Виходячи з функціонального підходу сутність грошей розкривається у їх функціях та під функціях. В економічній літературі з теорії грошових відносин, якщо розглядати її в ретроспективі, склався далеко не однозначний підхід до визначення функцій грошей. Зокрема, К. Маркс аргументував дію п’яти грошових функцій – міри вартості, засобу обігу, нагромадження, платежу і функції світових грошей

Будучи еквівалентною вартістю, гроші тим самим уже вимірюють вартість товару в обміні. Тому, насамперед, вони виконують функцію міри вартості. Реалізація цієї функції виявляється у категорії ціни як грошового вираження товарів. Вартість представлена в грошовій одиниці, виступає як масштаб цін. Коли роль грошей виконували благородні метали, масштаб цін визначався через золотий вміст грошової одиниці. В сучасних умовах золотий вміст грошової одиниці офіційно не встановлюється, що символізує остаточний перехід від грошово-товарної форми до знакової.

Платіжний засіб виступає таким по відношенню і до продавця, і до покупця. Але для останнього він слугує також купівельним засобом. Функції купівельного і платіжного засобів інтегруються у функцію засобу обігу. Адже через ці функції товари приводяться в реальний рух

До важливих функцій належать, насамперед, функції засобу збереження вартості, заощадження і нагромадження. В економіці, з різних причин, виникає необхідність нагромадження вартості. В такому випадку гроші тимчасово заперечуються як купівельний і платіжний засоби, не виконують функції засобу обігу і випадають з обігу.

Можна сказати, що функції зберігання вартості та заощадження інтегруються у функцію нагромадження. З огляду на органічну зв’язаність цих функцій, їх іноді не розрізняють.

Концепції походження грошей.

Рационалистическая концепция происхождения денег исторически возникла первой. В ней для объяснения появления денег и развития их форм используется субъективистско-психологический подход: утверждается, что деньги были сознательно придуманы и введены людьми для облегчения процесса обмена, более рациональной организации обменных операций. Таким образом, данная теория объясняет возникновение денег внеэкономическими причинами, рассматривая их появление как результат психологического акта, субъективного решения людей, которое либо приняло форму соглашения между людьми, либо выразилось в принятии государством соответствующего закона. Предполагается, что на определенном этапе развития товарного обмена люди поняли неудобство прямых бартерных сделок и изобрели деньги как инструмент, облегчающий обмен и сокращающий его издержки.

Рационалистическая концепция происхождения денег впервые была сформулирована древнегреческим философом и ученым Аристотелем, который считал, что деньги стали деньгами не по своей внутренней природе, а в силу закона, поэтому люди могут изменить этот закон и сделать деньги бесполезными. Она была господствующей в экономической науке вплоть до XIX в. В настоящее время ее придерживается большинство западных экономистов.

Для ранних этапов развития западной денежной теории была характерна абсолютизация роли государства в возникновении денег: государство создает деньги в процессе их эмиссии и законодательно наделяет их покупательной силой — следовательно, деньги являются творением государственной власти. Современные западные экономисты уже не придерживаются чисто правовой трактовки происхождения денег и рассматривают закон только как одну из причин их возникновения. Они считают, что затруднения при обмене в бартерной экономике привели к заключению соглашения между людьми об использовании единицы счета, стандартного средства обращения, а затем это соглашение было закреплено государственным законом.

Объясняя появление денег недостатками прямого товарного обмена, западные экономисты выделяют две основные проблемы бартерных сделок:
1) поиск двойного совпадения, то есть двух товаропроизводителей, взаимно заинтересованных в приобретении продукции друг друга. Обычно рассчитывается число возможных комбинаций обмена при заданном количестве товаров, участвующих в обмене, что иллюстрирует неэффективность прямого обмена товарами: для обмена своего товара на необходимый ему товар товаропроизводитель может быть вынужден совершить множество обменов, пока не произойдет двойного совпадения интересов;
2) определение цен товаров и услуг. В денежной экономике каждый товар имеет только одну цену, выраженную в денежных единицах, а значит общее количество цен равно количеству участвующих в обмене товаров. В бартерной экономике каждый товар оценивается в единицах других товаров, на которые он обменивается. В связи с этим, по мере увеличения товарного ассортимента быстро возрастает количество цен, что очень затрудняет обмен.