Поняття стилістичної норми. Стилістичні помилки як порушення стилістичних норм.

Стилістика національної мови як лінгвістична наука і навчальна дисципліна досліджує і вивчає рівень розвитку національної літературної мови, історичні етапи формування стилістичних засобів (історія літературної мови — це історія її стилів), основні ознаки сучасного стану мови, функціональні стилі мови — стильову і жанрово-стилістичну диференціацію мовних одиниць, багатство і різноманітність виражальних засобів мови, етику, естетику і культуру мовлення. Стилістика мови акумулює в собі елементи загальнонаціональної культури і водночас передає їх іншим видам і формам національної культури.

Стилістика вивчає не тільки стилістичний інвентар (мовні одиниці), а й засоби його організації в певних типах мовлення, способи добору, поєднання і використання мовних одиниць для створення образу типового стилю чи певного стилістичного ефекту, колориту. Цілі ряди мовних одиниць можуть набувати стилістичних ознак тільки у поєднанні, зіставленні з іншими рядами (наприклад, лексичні шари за походженням, емоцій ним забарвленням, функціональним призначенням). Добір та організація мовних засобів відбувається з урахуванням мети, завдань, умов і ситуації спілкування, рольових і соціальних ознак його учасників, що сукупно формує тип мовного спілкування. Тому стилістика вивчає виражальні мовні засоби відповідно до типу мовного спілкування, а також і самі типи мовлення. Стилістика сучасної української мови розглядає комунікативні якості та виражальні засоби мови з позиції функціональної природи мови, у зв'язку із соціальними потребами і завданнями спілкування. Вона досліджує закономірності використання мови у різних сферах суспільного життя, тобто її функціональні стилі і їх мовленнєву системність.

Комунікативні якості мовлення проявляються в таких основних ознаках: нормативність, адекватність, полі функціональність, логічність, доречність, виразність, багатство, естетичність.

Нормативність — це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, недопущення стилістичної невідповідності.

Адекватність — це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість викладу для адресата. Добирати слова і будувати речення треба так, щоб найточніше передати зміст висловлювання.

Логічність — це послідовність, обґрунтованість, відповідність законам логіки, внутрішня закономірність у викладі думок.

Доречність — це відповідність ситуації мовлення, урахування особливостей (вік, стать, освіта, соціальне становище) адресата мовлення та обставин спілкування.

Виразність — це оволодіння виражальними засобами звуко­вого і художнього мовлення: художніми засобами, емоційно-оцінною лексикою, логічним наголосом, паузами, видозмінами голосу, темпом мовлення, емоційною тональністю тощо.

Багатство — це оволодіння лексичним багатством мови й різноманітними способами вираження тієї самої думки.

Естетичність мовлення — це реалізація естетичних уподо­бань мовця шляхом використання естетичних можливостей мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уник­нення нагромадження приголосних, різноманітність син­таксичних конструкцій, доречність цитати, фразеологізму, прислів'я, приказки, тропів чи фігур, загалом нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови і засоби надають мов­ленню естетичної привабливості.

Культура мовлення суспільства — яскравий показник стану його моральності, духовності, культури взагалі.

Стилістична норма є функціональним явищем, яке стає мовленнєвою реалією тільки за умов, що мовці:

1) добирають і використовують лише такі мовні одиниці, які властиві літературній мові;

2) уживають слова і фразеологізми із закріпленою за ними семантикою;

3) комунікативні одиниці мови, особливо речення, а також еквіваленти речень (стверджувальні, заперечні, питальні та ін.) формують за усталеними в мові синтаксичними моделями;

4) дотримуються вимог певного стилю мови. Без цього мов­лення є неприродним, незвичним, отже, і стилістично ненор­мативним. Норма в мові — це її узвичаєна, узаконена, загальноприйнята, обов'язкова одиниця — фонетична, морфемна та ін. Нормативність у мовленні виявляється в дотриманні норм мови.

Стилістичне мовлення — це передусім мовлення нормативне, бо не можна дотриматися стилістики морфем, слів, речень, порушуючи при цьому інші мовні норми, насамперед фонетичну. Наприклад, вимовою солдат, партизан, гривнів замість солдатів, партизанів, гривень порушується передусім морфологічна норма; у реченнях Мій погляд на це не співпадає з твоїм; Це міроприємство себе не виправдає не дотримано лексичної норми, бо слова співпадати, міроприємство не є одиницями української літературної (нормативної, унормованої) мови, стилістично правильно було б сказати не збігається, цей захід.

Стилістичні помилки є одним із різновидів мовленнєвих помилок — порушень правил, норм і традицій у слововживанні, творенні граматичних форм, побудові синтаксичних конструкцій, а також порушень вимог стилістики і культури мовлення.

Різновиди мовленнєвих помилок: лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні.