Макроекономічний аналіз результатів господарської діяльності України

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………3

1. Макроекономічний аналіз результатів господарської діяльності України……………………………………………………………………………….4

2. Відображення функціонування національної економіки в моделі народногосподарського обігу ……………………………………………………..18

Висновки ………………………………………………………………………21

Література ……………………………………………………………………..22

Вступ

Економічне життя в кожній країні відбувається у двох органічно пов'язаних площинах: мікро- та макроекономічній, у зв'язку з чим економічна теорія поділяється на два розділи: мікроекономіка і макроекономіка.

Об'єктом макроекономічного аналізу є змішана економічна система в цілому та її агреговані параметри.

Завданнями макроекономічної теорії, є:

1. Пізнання, аналіз, систематизація, узагальнення процесів і явищ, які відбуваються в народному господарстві в цілому, та визначення основних економічних заходів його розвитку. Тому макроекономіку називають теоретичною основою економічної політики держави.

2. Вивчення впливу поведінки економічних суб'єктів та економічної політики на: обсяг споживання та інвестицій; валютні курси і рівень інфляції; торговельний баланс і т. ін.

3. Виявлення факторів, що визначають: зміну рівня цін; зміну рівня заробітної плати; обсяг грошової маси; стимулюючу чи обмежуючу фіскальну та грошово-кредитну політику тощо.

4. Виявлення причин кон'юнктурних коливань в економіці як у короткостроковому періоді (діловий цикл), так і в довгостроковому (економічне зростання обсягів національного виробництва): вивчення впливу кон'юнктурних коливань на динаміку національних обсягів виробництва, рівень інфляції та безробіття тощо; визначення впливу макроекономічної політики на ефективність економіки як у коротко-, так і в довгостроковому періодах; дослідження впливу світогосмодарських зв'язків на державний бюджет, процентну ставку, державний борг тощо.

Макроекономічний аналіз досліджує економічні процеси в суспільному масштабі, економіку в цілому, загальні явища і процеси, загальні показники в агрегованому вигляді являється теоретичною основою при формуванні економічної політики держави.

Макроекономічний аналіз результатів господарської діяльності України

Завдання

Привести основні макроекономічні показники економічної діяльнос­ті України (або економіки району, регіону чи окремого сектору економіки) за останні п’ять років (дванадцять місяців чи вісім кварталів). Вивчити закономірності соціально-економічного розвитку об’єкта дослідження.

Визначити

1. Розрахувати середньорічні темпи зростання макроекономічних показників та привести їх у вигляді таблиць.

2. Побудувати графіки та діаграми, що демонструють динаміку роз­глянутих макропоказників.

3. Виявити тенденції та інтенсивність соціально-економічного роз­витку об’єкта дослідження.

4. Оцінити структурні зміни в економічній діяльності об’єкту дослі­дження.

5. Визначити макроекономічні взаємозалежності.

6. Виявити фактори економічного зростання.

Виконання:

Таблиця 1.1

Середньорічні темпи приросту макроекономічних показників

У 2011 році ВВП України становив 1314, 0 млрд. грн., тобто відбулося збільшення ВВП на 5, 2 % у цінах 2007 року. Протягом року ВВП наблизилося до свого потенційного рівня (рис. 1.2). Розрив ВВП за підсумками 2011 року становить трішки більше 1 %, що головним чином пояснюється збільшенням завантаженості виробничих потужностей.

Таблиця 1.2

ВВП України (за даними Деркомстату)

Рис.1.1 – ВВП України (Джерело: Держкомстат)

Очікується, що у 2012 році, за умов збереження тенденцій щодо відновлення світової економіки, ВВП України досягне докризового рівня.

Рушієм зростання ВВП в Україні у 2011 році була промисловість, приріст якої відбувся на рівні 7, 3 %. Оскільки протягом кризових років істотних структурних зрушень у технологічному укладі галузей не відбулося, то протягом 2011 року структура попиту на продукцію української промисловості залишилася стабільною(див. рис.1.3.).

Таблиця 1.3

Індекс промислової продукції, % (за даними Деркомстату)

Рис. 1.2 – Структура використання продукції промисловості (Джерело: Держкомстат)

Сприятливий зовнішній попит при вагомій частці експорту у структурі використання продукції вітчизняної промисловості (27 %) вплинув на її зростання на 2, 4 в. п. Внесок попиту з боку домогосподарств становив 1, 6 в. п. Активізація інвестиційних процесів сприяв зростанню доданої вартості промисловості, але оскільки у структурі нагромадження основного капіталу переважає імпортна продукція (близько 80 %), внесок цього чинника становив 0, 4 в. п. За рахунок дії міжгалузевих зв’язків зріс попит на продукцію промисловості, яка використовується суб’єктами господарювання у процесах виробництва (частка продукції проміжного споживання у структурі використання продукції промисловості становить 44 %). Внесок цього показника у зростанні доданої вартості у промисловості становить близько 3, 2 в. п.

Темп зростання переробної промисловості становив 7, 7 %. Зокрема зростання у машинобудуванні обумовлене розгортанням інвестиційної активності суб’єктів господарювання та збільшенням попиту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Масштабного імпортозаміщення на внутрішньому ринку продукції машинобудування поки що не очікується, оскільки машинобудівні підприємства лише починають пристосуватися до нових умов господарювання після кризи. За відсутності вільних власних коштів та кредитних ресурсів на інвестиційні цілі у період кризи машинобудівні підприємства майже не здійснювали інвестиції в освоєння нової продукції. Зростання у металургійному виробництві насамперед обумовлене покращанням кон’юнктури на зовнішніх ринках та відновленням попиту на металопродукцію з боку машинобудування та будівництва. На попит на металопродукцію на внутрішньому ринку також позитивно впливало закінчення реалізації проектів з підготовки до Євро-2012.

Зростання ВДВ добувної промисловості (на 6, 9 %) обумовлене зростанням попиту на вугілля та залізну руду з боку підприємств металургії. Зростання на підприємствах обробної та добувної промисловості через міжгалузеві зв’язки сприяло зростанню ВДВ у галузі виробництва/постачання електроенергії, газу та води (на 5, 4 %). Крім того, відбулося покращення фінансового стану та збільшення частки доданої вартості у випуску галузі, що пов’язано зі зростанням тарифів на газ, електроенергію та опалення для населення.

Зростанню ВДВ у будівництві (на 8, 3 %) сприяв початок активізації інвестиційної діяльності підприємств. Досягнення певної макроекономічної та політичної стабільності та наявність коштів на інвестиційні цілі (власних і запозичених) створить умови для визначеності інвестиційних планів підприємств.

Значний внесок у ВДВ будівництва мало настання фінального етапу реалізації проектів з підготовки до Євро-2012.

Сприятливі погодні умови та покращання кон’юнктури на зовнішніх ринках продовольства сприяло зростанню ВДВ у сільському господарстві на 4, 7 %. Крім того, завдяки запровадженню положень нового Податкового кодексу відбулося деяке покращення фінансового результату сільськогосподарських підприємств за рахунок перерозподілу доданої вартості від підприємств торгівлі (зокрема зернотрейдерів) до сільськогосподарських виробників.

Зростання у галузях промисловості, сільського господарства та будівництва через міжгалузеві зв’язки створило умови для збільшення ВДВ на транспорті та у зв’язку (на 5 %).

Відновлення фінансового сектору та міжгалузеві зв’язки від зростання у промисловості позитивно вплинуло на збільшення доданої вартості послуг. Разом з тим стримуючим чинником у зростанні послуг залишався депресивний стан ринків нерухомості, а також високий рівень тінізації у цій сфері.

Головними чинниками зростання ВВП у 2011 році з боку попиту є покращення кон’юнктури зовнішніх товарних ринків та активізація інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання в Україні. Ці показники зумовили збільшення питомої ваги експорту та його внеску у зростання ВВП, а також питомої ваги та внеску валового нагромадження основного капіталу (рис. 1.3).

Рис. 1.3 – Структура ВВП (а) та внески складових у зростання ВВП (б)

методом кінцевого використання, % (Джерело: Держкомстат)

Внаслідок активізації світових товарних ринків у 2010 році зростання обсягів світової торгівлі відновилося. Збільшення обсягів експорту в Україні у 2010 році на 4, 5 % (на 10, 8 % – за даними МВФ) відповідало загальносвітовим тенденціям (зростання на 12, 8 % –за даними МВФ). Разом з тим за підсумками 2010 року обсяги світового експорту вже перевищили докризовий рівень (рис. 1.4). Така ж тенденція спостерігалася в Євросоюзі та СНД. Вітчизняний експорт, враховуючі глибину його докризового падіння та повільне відновлення минулого року, у 2011 році зазнав швидшого зростання порівняно із загальносвітовими тенденціями (див. рис. 1.3). Українські експортери відновили присутність у ринкових нішах, які вони займали у докризові часи. Водночас освоєння нових ніш у 2011 році не було інтенсивним через те, що протягом кризи вітчизняні виробники майже не мали можливості освоювати нові види продукції.

Зокрема це відбувалося через нестачу ресурсів для фінансування інвестиційних та інноваційних проектів, а також невизначеність ринкового середовища.

Зазначені умови щодо покращання зовнішньоекономічної кон’юнктури на традиційні товари українського експорту (зокрема метали, продовольство, добрива) при збереженні курсової стабільності сприяло зростанню обсягів експорту у поточному році на 9 %.

Рис. 1.4 – Темпи приросту експорту в Україні (а) та за окремими групами країн (б) (Джерело: 2001 – 2010 роки – МВФ)

Рис. 1.5 – Товарна структура еспорту, % (Джерело: Держкомстат)

Разом з тим поки що не відбулися структурні зміни в українському експорті щодо освоєння нових ніш на ринках. Це пов’язано з тим, що у кризові роки підприємства не здійснювали масштабних переозброєнь виробництв та інвестицій в освоєння нових видів продукції.

Зростання імпорту випереджало зростання експорту та становило 112, 2 % (рис. 1.6). Такі темпи зумовлені значною еластичністю українського імпорту до доходів населення та інвестицій.

Рис. 1.6 – Темпи приросту імпорту в Україні (а) та за окремими групами країн (б) (Джерело: 2001 – 2010 роки – МВФ)

Збільшення імпорту відбувалоться завдяки зростанню інвестиційного попиту, зокрема на продукцію машинобудування, частка імпорту якої на внутрішньому ринку складає більше 80 %. Зростання обсягів освоєних капітальних інвестицій супроводжувалося змінами їх структури у реальному секторі. Зменшилася частка капітальних ремонтів та збільшилася питома вага інвестицій у придбання нових машин та обладнання. На відміну від кризових умов, за яких у реальному секторі інвестиції здебільшого здійснювалися з метою підтримки існуючих виробничих комплексів у робочому стані, в умовах післякризового відновлення збільшилася частка інвестицій у проекти модернізації виробництв, енергозбереження та освоєння нових видів продукції. За таких умов вагомішими критеріями при прийнятті рішень щодо вибору постачальника (виробника) основних засобів стають якість та інноваційність і менш вагомим – його ціна.

Рис. 1.7 – Товарна структура еспорту, % (Джерело: Держкомстат)

У багатьох випадках конкурентною перевагою пропозиції вітчизняного машинобудування є ціна, а за критерієм інноваційності українські підприємства частіше надають перевагу імпортній інвестиційній продукції. Тому за зазначених умов структурні зміни інвестиційного попиту в поточному році спричинили часткову переорієнтацію капітальних інвестицій на імпорт, оскільки він є привабливішим за критерієм інноваційності.

Крім того, у поточному році процеси імпортозаміщення поки що не будуть масштабними. Це пов’язано з уповільненням інвестування вітчизняними виробниками проектів освоєння продукції для внутрішнього ринку у кризові роки через відсутність фінансування та невизначеність очікувань.

На відміну від кризових років, починаючи з 2011 року відбулося збільшення внеску валового нагромадження капіталу у зростання ВВП. Приріст валового нагромадження основного капіталу у поточному році склав 12 %. Інвестиційний попит, задоволення якого у минулі роки було неможливим через відсутність джерел фінансування інвестиційних проектів у приватному секторі, у поточному році зріс. Обсяги власних коштів на інвестиційні цілі збільшилися завдяки покращенню фінансового стану підприємств та реалізації нових положень Податкового кодексу щодо зменшення ставки податку на прибуток підприємств. Крім того, визначеність щодо поступового зменшення цього податку сприяло реалізації довгострокових інвестиційних проектів у приватному секторі. Збільшення обсягів залучення кредитних ресурсів завдяки відновленню банківського кредитування. Відбувся приплив фінансових ресурсів зі світових фінансових ринків. Збільшення капітальних видатків бюджету, зокрема на завершення проектів підготовки до Євро-2012, також було вагомим внеском у нагромадження капіталу в економіці України.

Разом з тим стримуючим чинником зростання валового нагромадження основного капіталу залишається повільне відновлення темпів житлового будівництва. На тлі попереднього року, коли значний внесок у зростання інвестицій (понад 4 в. п.) мало введення в експлуатацію житла, яке фактично було побудоване раніше без дозволу на будівництво, у поточному році цей чинник не мав визначального впливу. Темпи освоєння інвестицій у житлове будівництво у 2011 році не були високими через депресію на ринку нерухомості, що триває.

Відновлення зростання реальних доходів населення відбувалося завдяки збільшенню попиту на ринку праці з боку приватного сектору, що призвело до збільшення кінцевих споживчих витрат домогосподарств (на 6 %). Номінальна заробітна плата у 2011 році становила 3054 грн. Вона зростала насамперед за рахунок збільшення оплати праці найманих працівників підприємств реального та фінансового секторів.

Рис. 1.8 – Динаміка номінальної та реальної заробітної плати (Джерело: Держкомстат)

Сальдо зовнішньоторговельного балансу залишалося від’ємним. Експорт та імпорт послуг зростав відповідно до тренду зростання експорту та імпорту товарів. Обсяг експорту товарів та послуг, за методологією платіжного балансу, становив за 9 місяців 59, 9 млрд. дол. США, на кінець року очікується понад 92 млрд. дол. США, імпорт – за 9 місяців 63, 9 млрд. дол. США, на кінець року очікується понад 97 млрд. дол. США. Сальдо доходів очікується від’ємним на рівні 2 млрд. дол. США через значні обсяги коштів на обслуговування зовнішнього боргу. Завдяки активізації зовнішніх фінансових ринків сальдо фінансового рахунку становить 8 млрд. дол. США. Зросли надходження фінансових ресурсів до банківського та реального секторів за рахунок кредитів та облігацій. Разом з тим певна нестабільність на світових ринках стримувала стратегічне інвестування, тому приплив прямих іноземних інвестицій склав 6, 5 дол. США, що є нижчим, ніж приплив у докризові роки.

Рис. 1.8 – Динаміка обсягів експорту–імпорту товарів і послуг (Джерело: Держкомстат)

Під впливом зростання зовнішніх цін, зокрема на основні позиції українського експорту (метали, продовольство, добрива), інфляції пропозиції через подорожчання нафти та збільшення тарифів на послуги ЖКГ для населення відбулося збільшення дефлятора ВВП на 15 %.

На початку 2011 року домінуючий вплив на динаміку цін в економіці України мали чинники пропозиції, але у другому півріччі посилився вплив чинників попиту. Це пов’язано з тим, що на початку року ВВП було нижчим за його потенційний рівень і розрив ВВП був негативним (див. рис. 1.1). У другому півріччі ВВП досяг свого потенційного рівня, розрив ВВП став позитивним, що сформувало умови для певного перегріву на споживчому ринку та прискорення інфляційних процесів.

З боку пропозиції на перебіг інфляційних процесів впливало підвищення цін на зовнішніх товарних ринках, зокрема на продукти харчування та нафту (рис. 1.9). Крім безпосереднього впливу на ціни споживачів, у ваговій структурі яких продукти харчування та паливо й мастила складають 50 % та 1, 5 % відповідно, вплив цих чинників посилився через міжгалузеві зв’язки.

Рис. 1.9 – Індекси цін на продукти харчування, у відсотках, 2007=100(Джерело: Держкомстат)

Вагомий внесок (близько 4 в. п.) мало підвищення тарифів на газ, опалення та електроенергію для населення.

Збільшення споживчих цін у 2011 році відбулося на 11, 2 % (до попереднього року).

Збільшення цін на метали впливало на індекси цін виробників машинобудування, індекс цін будівельно-монтажних робіт та, як наслідок, на збільшення індексу цін інвестицій в основний капітал. У поточному році відбулося збільшення дефлятора валового нагромадження основного капіталу на 16 %.