И М, Сердюков, А.Г. Григоренко.

Магістрів за спеціальністю " Маркшейдерська справа" та " Геодезія"

імі ують у Кривому Розі, Донецьку. У Рівному та Івано-Франківську випускають

і еодсзистів та землевпорядників. Значні заслуги у розвитку наукових дослід-

мпь в галузі маркшейдерії належать професору Д.І. Оглобліну. Професори

І Я Рсйзспкінд та С.Г. Могильний відомі як у маркшейдерії, так і в геодезії та

фотограмметрії.

Відзначимо також внесок у науку сучасних та колишніх завідувачів

кафедр: професора В.Д. Сидоренка, доцентів Г.О. Харксвича, Р.Н. Гайиуліна

(м Кривий Ріг), доцентів Р.Г. ІІилипкжа, М.Ф. Лісевича, професорів К.О. 1> у-

рнка, І'.М. Рудого (м. Івано-Франківськ), доцента Д.В. Брєжнєва (м. Донецьк).

Розділ I

Заслуговують на увагу також наукові розроблення з геодезії у деяких ВНЗ

країни, що не випускають інженерів-геодезистів, але готують майбутніх

женерів, професійна діяльність яких пов'язана з топографією - будівельників,

; ологів, геофізиків, географів тощо. Це Харківський державний технічний

пверситет будівництва і архітектури, де в повоєнні роки кафедрою геодезії

івідували: відомий вчений проф. Б.І. Гержула, який працював в галузі

злігонометрії, доценти В.Ц. Карпінський, В.К. Міськовець, М.Є. Грузін;

арківський державний автомобільно-дорожній університет - проф. В.І. Кузь-

ін та його учні; Харківський державний університет - зав. кафедри фізичної

юграфії і картографії проф. І.Ю. Левицький - відомий спеціаліст у галузі

юграфічної картографії; Макіївський інженерно-будівельний інститут - проф.

[.І. Лобов, у докторській дисертації якого розроблено інженерно-геодезичні

етоди спостережень за стійкістю споруд та технологічного обладнання атом-

их електростанцій; Волинський державний університет — проф. В.М. Мельник,

сий досліджує проблему розв'язання фотограмметричних задач із застосуван-

ЇМ електронної мікроскопії; Український державний лісотехнічний універ-

ІТЄТ (м. Львів) - проф. П.В. Павлів, що опублікував монографію " Проблеми

ісокоточного нівелювання"; Одеська державна академія будівництва та

зхітектури - завідувачі кафедри інженерної геодезії доц. Є.М. Медвецький -

домий фахівець у галузі стійкості інженерних споруд та нівелірних знаків,

зц. Р.Г. Юрківський, що видав перший після проголошення незалежності

країни україномовний посібник з інженерної геодезії.

Так коротко можна охарактеризувати розвиток топографо-геодезичної

ищої школи та галузевої науки в Україні.

Першу спробу організувати власну геодезичну службу України зроблено у

918 р. Та після падіння Української Народної Республіки утворене її урядом

країнське геодезичне управління (УГУ) фактично перестало існувати. Проте

і короткий час існування УГУ видало 54 аркуші карти України в масштабі

: 420 000 та інші карти.

У 1924 р. вдруге було створено УГУ, обов'язки якого через кілька років

сребрало Головне управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР.

У 1927 р. у Києві засновано Українське аерогеодезичне підприємство

/крАГП), на яке спочатку покладалось завдання забезпечити топографо-

; одезичними матеріалами Донбас та Придніпров'я. Пізніше діяльність

ідприємства розширилась і топографо-геодезичні роботи воно виконувало на

; ій території України. В 1930 р. у м. Харкові на основі київського, дніпро-

етровськоїо та одеського філіалів нроектно-коіісультаційного бюро ІІКВС

РСР створено спеціалізовану установу Всеукраїнське управління із зніманим

ісг (ВУЗМ); у 1934 р. МУЧМ переїхало до Кін на і було перейменоване на трест

Загальні відомості з топографії

" Геознім", а у 1937 р. - на республіканський трест " Геотопозйомка". З 1930 р. н

Україні міські знімання виконувала одна спеціалізована організація. У 1966 р.

трест об'єднали з проектним інститутом " Діпроміст", а у 1973 р. на основі

колишнього тресту створено Український державний інститут інженері ю-

геодезичних вишукувань і знімань (УкрДІГВІ), який з вересня 1993 р.

називається Українським державним науково-виробничим інститутом знімання

міст та геоінформатики. Пізніше з нього виділилось підприємство

Київгеоінформатики. УкрАГП, Державний інститут геоінформатики і були тими

організаціями, на які лягав основний тягар топографо-геодезичних робіт в

Україні. Сучасну структуру ГУГКК України розглянемо в окремому параграфі.

Територія України характеризується достатньо високим рівнем геоде-

зичної та картографічної забезпеченості. До початку 90-х років на всій території

країни практично завершено побудову Державної геодезичної мережі (ДГМ) на

основі традиційних методів тріангуляції, трилатерації і полігонометрії. До її

складу входить астрономо-геодезична мережа (ATM), яка є основою для

визначення координат в єдиній системі і налічує 5933 пункти 1-го та 2-го класів

і очі і ості, 108 базисів, 256 астрономічних пунктів.

Точність визначення взаємного розташування сусідніх пунктів цих АГМ

сіаповить близько 10 см. Пунктів тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 3 4

класів нараховується близько 19800. Середня густина пунктів Державної

іеодезичної мережі 4-х класів становить один пункт на 30, 5 км2. Проте в

різних районах країни густина пунктів неоднакова. Так, на території Донецької,

Луганської і Закарпатської областей густина досягає одного пункту на 5-10 км2.

Гака густина та точність планових мереж свого часу забезпечувала знімання

великих масштабів та розв'язання деяких інженерних задач.

1.1.5. Організація топографо-геодезичної служби в Україні

Відправною точкою становлення самостійної геодезично-картографічної

служби України стала постанова Кабінету Міністрів України № 306 від І

пистопада 1991 р. " Про створення Головного управління геодезії, картографії та

кадастру при Кабінеті Міністрів України". У відання нового виконавчого органу

(іуно передано усі підприємства й організації колишнього Комітету геодезії та

картографії СРСР, розташовані на той час на території України (загалом 12

підрозділів). Першим начальником управління призначили випускника

'її.пінської політехніки J1.A. Бондара.

У листопаді 1992 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 622,

«кию заіверднн " Положення про Головне управління геодезії, картографії та

міцно і ру".

Розділ I

У грудні 1998 p. Верховна Рада України ухвалила закон " Про топографо-

здезичну та картографічну діяльність". Але тільки 3 червня 1999 р. указом

> езидента України за № 606/99 затверджено " Положення про Головне уп-

вління геодезії, картографії та кадастру". Відповідно до цього положення Го-

вне управління геодезії, картографії та кадастру (Укргеодезкартографія) є цент-

льним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Станом на 2010 р. Головне управління підпорядковувалось Міністерству

ологїї та природних ресурсів України.

У своїй діяльності Укргеодезкартографія керується Конституцією України,

коном України " Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність", Поло-

: нням про Головне управління, затвердженим Президентом України, іншими

конами та актами Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Основне завдання Укргеодезкартографії - забезпечити реалізацію

ржавної політики в галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності,

ійснення контролю у цій сфері, керівництво, організацію і координацію астро-

мо-геодезичних, геодезичних, топографічних, маркшейдерських, гравімет-

чних, картографічних робіт, проведення наземних та аерокосмічних знімань,

кенерних вишукувань і кадастрових знімань, створення цифрових, електрон-

[х карт, планів і географічних інформаційних систем. Усе перелічене є

іедметом топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Укргеодезкартографія відповідно до покладених на неї завдань:

1) розробляє проекти державних програм щодо забезпечення потреб

; раїни в топографо-геодезичній та картографічній продукції;

2) координує топографо-геодезичну і картографічну діяльність в Україні,

ійснює методичне керівництво роботами в цій сфері;

3) аналізує стан Державної геодезичної мережі, охорони геодезичних

нктів, розробляє пропозиції щодо єдиної державної системи координат та

рядок введення місцевих координат;

4) виступає державним замовником науково-дослідних та інших робіт в

лузі, розробляє напрями і програми діяльності в межах своєї компетенції;

5) здійснює державний контроль за додержанням встановлених вимог до

конання робіт, заданих інструктивними документами;

6) здійснює державний облік робіт, забезпечує зберігання матеріалів,

ержаних за результатами їх виконання, формує Державний картографо-