Про вертикальну площину, що проходить

через точки А та В місцевості. Таку

площину називають створом лінії АВ.

Якщо віддаль між точками А і В

більша за 150-200 м, то двох точок

недостатньо, щоб надійно визначити

положення створу ліній. В таких випад-

ках у створі лінії необхідно виставити

ще декілька віх, наприклад, віхи в

очках C, D, E створу АВ. Виставлення в створі лінії додаткових віх називають

провішуванням ліній. Як правило, віхи встановлюють через 100-200 м на

зівнині й значно частіше на горбистій місцевості.

Під час провішування спочатку виставляють віхи в точках А та В. Потім

; постерігач стає позаду однієї з віх, наприклад А, на віддалі близько двох

метрів так, щоб віха А закривала віху В. Помічник спостерігача стає

іриблизно в тому місці, де потрібно встановити додаткову віху. Спостерігач

іодає руками або прапорцями знаки і спрямовує помічника, поки той не

зоставить віху С так, щоб вона була закрита віхою А. Тоді віха С

$акриватиме віху В. Усі віхи встановлюють прямовисно.

Коли в створі лінії потрібно виставити декілька віх, провішування

починають з віддаленого кінця В " на себе", тобто послідовно виставляють

віхи в точках C, D, E (див рис. 1.3.2). Провішування " від себе", тобто з

Злижнього кінця лінії, дає менш точні результати.

Рис. 1.3.2. Створ прямої лінії

Розглянемо провішування лінії з недоступними точками.

Перший випадок. Нехай точки А та В (]> ис. 1.3.3) таємно видимі, але

недоступні (стані па них неможливо). Тоді спостерігачу дня провішування

Загальні відомості з топографії

достатньо мати одного помічника. Спостерігач стає в точці С, яка, як йому

здається, розміщена в створі. Далі спостерігач ставить помічника в створі СН

(точка £),), потім помічник - спостерігача в створі D{A (точка С,), далі спо-

стерігач - помічника в створі СХВ. (точка D2). Так продовжують доти, доки

віхи не займуть положення в точках С' і D', тобто будуть у створі лінії АВ.

Другий випадок. Уздовж лінії АВ є підвищення рельєфу і з точки А не

видно точки В (див. рис. 1.3.4). Але з точки С видно точки А, В і D, а з точки

D видно точки А, С і В. Тоді всі дії спостерігача в точці С та помічника в

точці D аналогічні діям у попередньому випадку і зрозумілі з рис. 1.3.4.

Ґ D' В

с ^

о

Рис. 1.3.3. Провішування ліній з недоступними кінцями

Рис. 1.3.4. Провішування ліній між взаємно невидимими точками

Розділ I

Третій випадок. Якщо кінцеві точки А і В взаємно невидимі через

іачне підвищення рельєфу в середині лінії, то спостерігачу для провішування

коли потрібні два помічники (див. рис 1.3.5).

При цьому спостерігач з точки С повинен бачити кінцеві точки лінії АВ і

5ох помічників, а перший помічник повинен бачити другого помічника та

зчку А. Навпаки, другий помічник повинен бачити першого помічника і точку

f. Вони діють в такій послідовності:

- спостерігач з точки С, скеровує першого помічника з віхою у точку Е{,

обто в створі лінії СХА, а другого помічника з віхою в точку Д, тобто в створі

інії СХВ;

- далі помічники скеровують спостерігача в точку С2, яка розміщена в

творі лінії EXD

Рис. 1.3.5. Провішування, якщо немає взаємної видимості між кінцевими точками А

та В лінії через значне підвищення рельєфу

Далі дії повторюють: спостерігач скеровує помічників, а вони -

спостерігача, аж поки точки Е, С, D будуть в створі лінії АВ. Зауважимо, що

перший помічник може бачити тільки верхню частину віхи другого помічника і

навпаки. Тому віхи повинні бути прямими і встановленими прямовисно.

Ми розглянули окомірне провішування ліній. Щоб точніше виставити

віхи у створі, особливо якщо лінії довгі, використовують біноклі та зорові труби

топографічних приладів.

Я2

Загальні відомості з топографії'

1.3.2. Прилади для лінійних вимірювань (мірні стрічки, рулетки)

Мірні стрічки (рис. 1.3.6) - сталеві смуги завширшки 15-20 мм,

завтовшки 0, 3-0, 4 мм. їх довжина 20, 24, 50, 100 м. Найпоширенішими є мірні

стрічки завдовжки 20 м. На стрічках метри позначено цифрами на прямокутних

або овальних пластинках, півметри — клепками, дециметри - круглими

отворами. Дециметри, вимірюючи лінії, ділять на око на сантиметри.

Розрізняють такі мірні стрічки: кінцеві, штрихові та шкалови

Рис. 1.3.6. Землемірна стрнка

У кінцевих стрічок довжина відлічується між кінцями натягнутих ручок.

Кінцеві стрічки зручні для вимірювань віддалей між будовами, коли стрічку

потрібно прикласти до стіни.

За довжину штрихових стрічок приймають віддаль між штрихами,

нанесеними біля гачків. Вимірювати значні довжини зручніше і точніше

штриховою стрічкою.

Для точних вимірювань застосовують шкапові стрічки, ширина яких 6

10 мм, або шкалові дроти діаметром близько 2 мм. Шкали зазвичай мають

довжини 8-10 см, на них нанесено міліметрові поділки.

У комплект стрічки входить 10 або 11 металевих шпильок (рис. 1.3.6),

якими фіксують кінці стрічки, укладаючи їх на місцевості. Найкраще мамі

комплект з 10 шпильок; якщо у комплекті 11 шпильок, частіше виникають грубі

помилки лінійних вимірювань. Під час переїздів та зберігання стрічку

намотують на металеве кільце і закріпляють гвинтом. Для зберігання шпильки

підвішують на дротяне кільце.

Розділ I

Щоб досяіти під час вимірювань постійних натягів стрічки, інколи в

омплект до стрічки додають динамометр, а для врахування температури

грічки - термометр.

Для вимірювання невеликих віддалей використовують рулетки (рис. 1.3.7)

найменшими сантиметровими, частіше міліметровими, поділками. Рулетки

увають різної довжини: 2, 5, 10, 20, 30, 50 м. Ширина металевої смужки

айчастіше 10 мм, товщина - 0, 2 мм. Рулетки зберігають намотаними на

юбливий пристрій.

Перед застосуванням мірний прилад необхідно перевірити, тобто порів-

іти його довжину зі взірцевою довжиною.

J) 9 01 11 12

ІШІШІІШІІШІІШІІІІІ

99 1

ІПІІМІІІШІІІП

М 1 2

ІШІІШІІШІІШІИИР

ІІІІІШІПИІИІ ІМІІІІІІІІ0 І І//і 1 1 І 11 м h 2 0 г

Види

поділок

, / Ручка\