![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Запам 'ятовування та його різновиди
Запам'ятовування — один з основних процесів пам'яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв'язки, які утворюють підґрунтя запам'ятовування. Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним. Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість об'єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам'ятовується нею незалежно від наміру запам'ятати. Мимовільному запам'ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам'ятовується значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми запам'ятовування відбуваються тоді, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам'ятовуються легше. Мимовільне запам'ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам'ятовування відіграє і в навчальній діяльності. Довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування. Умови успішного запам'ятовування: - багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень; - розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць; - розуміння тощо. Залежно від міри розуміння запам'ятовуваного матеріалу довільне запам'ятовування буває механічним і смисловим (логічним). Механічним є таке запам'ятовування, яке здійснюється без розуміння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань. Смислове (логічне) запам'ятовування спирається на розуміння матеріалу у процесі дії з ним, оскільки тільки діючи з матеріалом, ми запам'ятовуємо його. Умовами успішності довільного запам'ятовування є дійовий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його значущість, установка на запам'ятовування тощо. Збереження — утримання того, що закарбовано в пам'яті, тобто збереження слідів і зв'язків у мозку. Збереження передбачає накопичення інформаційного матеріалу в пам'яті. Залежно від того, чи задіяна при цьому епізодична або семантична пам'ять, збереження відбувається по-різному. Так, в епізодичній пам'яті зберігається вся інформація про різні події нашого життя. Тобто ця пам'ять автобіографічна. Семантична пам'ять містить усі структури, властиві певній культурі, які дають змогу пізнати світ. Крім того, у семантичній пам'яті зберігаються правила, що лежать в основі мови і різних розумових операцій. Отже, семантична пам'ять — це немовби каркас для подій життя, що зберігаються в епізодичний пам'яті. Так, завдяки семантичній пам'яті, ми знаємо, що таке іспит, друг чи дитинство як поняття, але коли маємо справу з конкретними проявами цих понять у нашому житті, це відображається вже в епізодичній пам'яті. Реконструкція матеріалу, який зберігається у тривалій пам'яті, відбувається під впливом тієї інформації, яка безперервно надходить ззовні. Реконструкція проявляється в різний формах: у зникненні деяких деталей і заміні їх іншими, у зміні послідовності матеріалу, в його узагальненні. Усе це виявляється при відтворенні. Наприклад, студент пригадує навчальний матеріал в іншій послідовності, ніж він його запам'ятав. Він уникає деяких деталей, вносить щось нове, узагальнює. Узагальнення характеризує вищий ступінь усвідомлення матеріалу.
Великою мірою процес збереження залежить від якості та глибини запам'ятовування, використання пам'яті у своїй діяльності. Якість збереження інформації можна оцінювати за відтворенням інформації. Відтворення є процесом пам'яті, завдяки якому відновлюється збережений матеріал. Відтворення відрізняється від сприйняття тим, що воно здійснюється після нього, без нього. Відтворення образу об'єкта — це складніше, ніж упізнання. Так, студентові легше впізнати текст книжки при повторному її прочитанні (при повторному сприйняти), ніж відтворити, пригадати зміст тексту при закритій книжці. Фізіологічною основою відтворення є відновлення нервових зв'язків, що утворилися раніше при сприйнятті предметів і явищ. ефективність відтворення тісно пов'язана з тим, наскільки добре організований матеріал у пам'яті. Справді, інформація завжди відтворюється на основі тієї структури, у складі якої воназапам'ятовується. Для того, щоб назвати п'ятий місяць року або згадати, хто такий Фрейд, необхідно звернутися до того контексту, в який «вбудований» елемент, що витягається з пам'яті. Так, у першому випадку треба перерахувати всі місяці, починаючи з січня; у другому випадку – треба згадати галузь, у якій Фрейд працював. Забування та його причини Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забування — процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнання. ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАМ'ЯТІ Нарешті, можна характеризувати пам'ять людини залежно від того, як розвинуті у неї окремі процеси пам'яті. Добра пам'ять характеризується: - швидким запам'ятовуванням; - міцністю збереження; - точністю відтворення; - готовністю пам'яті, тобто здатністю швидко пригадувати необхідну інформацію. Для людей із сильною пам'яттю характерне швидке запам'ятовування і тривале збереження інформації. Відомі люди з винятковою силою пам'яті. Явище надзвичайної, феноменальної пам'яті отримало назву ейдетизм (з гр. «образ»). Ейдетизм — здатність деяких людей до збереження та відтворення детального образу сприйнятих раніше предметів і явищ. Кілька років тому відомий сучасний математик і кібернетик фон Неймен опублікував сенсаційне повідомлення. За його підрахунками, людський мозок може вмістити інформації приблизно 10 в 20-му ступені одиниць. У перекладі на зрозумілу мову це означає, що кожен з нас може запам'ятати всю інформацію, що міститься в мільйонах томів однієї з найбільших бібліотек світу — бібліотеки ім. Леніна у Москві. Історики стверджують, що Юлій Цезар і Олександр Македонський знали в обличчя і на ім'я всіх своїх вояків — до 30 тисяч осіб. Такі ж здібності мав і шведський цар Кір. На ім'я і в обличчя знав кожного з 20 000 жителів столиці Греції знаменитий Фемістокл. А Сенека був здатен повторити 2000 не зв'язаних між собою слів, почутих лише раз. Геніальний математик Леонард Ейлер вражав усіх надзвичайною пам'яттю на числа. Він пам'ятав, наприклад, шість перших ступенів всіх чисел до ста. Академік Іоффе по пам'яті користувався таблицею логарифмів. Академік Чаплигін міг безпомилково назвати номер телефону, за яким телефонував 5 років тому і лише один раз. Композитор Д. Глазунов легко відновлював втрачені партитури музичних творів. О. Пушкін міг відтворити напам'ять довгий вірш (чужий) після дворазового його прочитання. Композитори Моцарт, С. Рахманінов запам'ятовували складні музичні твори після одного прослуховування. Надзвичайною пам'яттю відрізнявся Я. Свердлов. Він пам'ятав імена, адреси, завдання, особистісні характеристики декількох тисяч партійних робітників-підпільників. Російський психолог Олександр Романович Лурія (1902—1977) досліджував властивості пам'яті С. Шерешевського, який міг запам'ятовувати і зберігати матеріал величезного обсягу. Шерешевський міг запам'ятати і з першого показу відтворити десятки цифр, іноземних слів, безглуздих словосполучень і впродовж багатьох років зберігати в пам'яті той матеріал, який був ним уперше сприйнятий. Наприклад, він міг точно відтворити ряд, який складався всього з двох слів — червоний і синій, у випадковому поєднанні: червоний, синій, синій, синій, червоний, синій, червоний, червоний, синій, червоний, синій, синій, синій, синій, синій, червоний і т. д. Обсяг його пам'яті так і не вдалося експериментально встановити. «Йому, — писав О. Лурія, — було байдуже, чи пропонували йому усвідомлені слова, безглузді словосполучення, числа, звуки, давалися вони усно чи письмово; йому треба було лише, щоб один елемент ряду був відділений від іншого паузою в 2—3 секунди». [9]
Варто зазначити, що пам'ять і рівень її розвитку є важливим показником інтелектуального розвитку людини взагалі, за винятком окремих випадків, еволюція пам'яті тісно пов'язана зі становленням усіх пізнавальних процесів: сприймання, мислення, уяви, уваги.
|