Формування попиту споживачів на агропромислову продукцію

Розглядаються чинники, що впливають на формування попиту споживачів на агропромислову продукцію.

Ключові слова: попит, агропромислова продукція, споживач, ціна, доходи.

Постановка проблеми. При функціонуванні підприємств АПК вивчення попиту на ринку стає першочерговою задачею. Постійне відстеження попиту і вміння реагувати на найменші його зміни зумовлює виживання і успішну роботу підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам формування попиту багато уваги приділяється зарубіжними та вітчизняними економістами, що знайшло своє відображення у працях С. Васильчика, О. Грищенко, О. Ястремського, О. Лещинського, О. Юнькова, К. Бєляєвського, А. Войчака, В. Андрійчука, О. Кучера, В. Гончарова, Э. Долана, Д. Хаймана, К. Р. Макконелла, С. Л. Брю.

Формулювання цілей статті. Метою статті є вивчення формування попиту на агропромислову продукцію. Це пояснюється тим, що доцільність існування підприємств АПК в сучасних умовах визначає споживач, саме його потреби є індикатором для виробника в контексті кількості, асортименту і якості продукції.

Виклад основного матеріалу дослідження. Формування попиту на аграрну продукцію залежить від багатьох чинників. Кожний споживач має свою суб’єктивну думку щодо товару та власну шкалу переваг і намагається вибрати, на його погляд, найпривабливіші товари або послуги.

Не можна не погодитись з Д. Хайманом, який пропонує декілька чинників, які є невід’ємними при формуванні попиту:

- ціни товарів обслуговуючих подібну потребу (товари-замінники);

- ціни товарів, які збільшують задоволення (користь) від споживання даного товару (комплементарні товари);

- очікування змін цін в майбутньому [1, c. 35].

Нецінові фактори, які впливають на попит, А. Григорук сформував у наступні групи:

- середній рівень доходу споживача ‑ це ключовий детермінант попиту. Коли зростають доходи людей, збільшується попит майже на все;

- чисельність населення - збільшення кількості споживачів веде до підвищення попиту і навпаки;

- ціни і доступність споріднених товарів ‑ існує залежність між взаємозамінними товарами, що виконують ті самі функції.

Вищезгадані нецінові фактори формування попиту на агропромислову продукцію він доповнив фактором «смаки і вподобання». Смаки показують реальні психологічні чи фізіологічні потреби людини та штучно сформовані потяги [2].

Одну із класифікацій чинників формування попиту на аграрну продукцію запропонував С. Васильчак, який звів їх у такі групи:

- економічні чинники, провідними в цій групі є платоспроможний попит населення та ціна реалізації одиниці продукції;

- демографічні – охоплюють чисельність населення, його вік, смаки, звички, уподобання, місце проживання;

- маркетингові – вивчають стан пропонованого продукту, тобто повна характеристика товару, під якою розуміють: якість продукції, споживчі властивості, призначення продуктів і способи їх використання.

Автор зазначає, що останнім часом вагомим чинником зміни попиту є організація рекламних звернень[3].

Крім ціни на попит на агропромислову продукцію впливають такі чинники (рис. 1.):

- смаки споживачів;

- доходи споживачів. Розрізняють продукти харчування, на які попит зростає, і продукти, на які попит знижується в міру зростання доходів. Наприклад, збільшення сімейних доходів веде до зростання попиту на висококалорійні і якісні продукти харчування (м’ясо, овочі, напівфабрикати) і зниження попиту на хлібобулочні вироби, цукор, субпродукти;

- ціни на товари-субститути [4, с. 39].

Сільське господарство й аграрні підприємства працюють в умовах ризику і невизначеності через істотний вплив природних факторів [5]. Під дією саме цих факторів може безпосередньо змінюватися попит на аграрну продукцію.

Рис. 1. Чинники, які впливають на попит на

агропромислову продукцію [4].

Істотний вплив на ціну (ціновий фактор впливу на попит) сільськогосподарських продуктів справляє і зміна в пропозиції, що спричиняється насамперед природними факторами. Пропозиція – асортимент товарів, які надаються покупцеві в певний час і за визначеною ціною, тобто кількість продукції, яку виробники пропонують для продажу за деякою ціною протягом певного часу дії ціни [4, с. 40]. При підвищенні ціни на сільськогосподарську продукцію збільшується і її пропозиція – це закон пропозиції. Зміни в пропозиції ведуть до змін ціни. Наприклад, при збільшенні надоїв молока, ціна на нього падає.

В галузі сільського господарства функціонує багато підприємств, які виробляють однорідну продукцію, тому і кожне з них не спроможне впливати на зміни в попиті та пропозиції, а також і в ціні. Аграрні підприємства будують свою виробничу і маркетингову діяльність з урахуванням тієї обставини, що ціни на сільськогосподарську продукцію і ресурси, які вони закуповують, формуються під впливом зовнішніх факторів, які не піддаються або мало піддаються впливу кожного окремого сільськогосподарського товаровиробника [5 с. 34].

Одними із суттєвих факторів, які визначають зміну попиту на аграрну продукцію є демографічні фактори, до них відносять численність і приріст населення, його статевовікову і соціальну структуру, територіальне розселення, розмір та склад сімей, урбанізацію, зайнятість та безробіття населення. До економічних факторів відносять ціни, доходи населення, виробництво, інфляцію. Також на попит впливають природно-кліматичні, психолого-традиційні, естетичні фактори.

У практиці збуту сільськогосподарської продукції виділяють окремі види споживчого попиту (рис. 2).

Макропопит – це попит на сировину та продукти харчування, мікропопит – попит на окремі асортиментні групи товарів, як правило, ‑ це ексклюзивні товари, міський попит (на всі продукти харчування, незалежно від родинних доходів), сільський попит (на продукти переробки), попит окремих соціальних груп населення [4, с. 39].

Отже, попит – це суб’єктивна оцінка кількісної необхідності того чи іншого споживчого блага при заданих цінах.

Рис. 2. Види споживчого попиту при збуті аграрної продукції [4].

Важливе значення у практиці агробізнесу має визначення еластичності попиту на сільськогосподарську продукцію за ціною та еластичність попиту за доходом. На більшість аграрної продукції, призначеної для кінцевого споживача, еластичність попиту за ціною менша від 1. Це свідчить про те, що відсоткова зміна ціни перевищує відсоткову зміну попиту. Такий вид попиту називають нееластичним або відносно нееластичним [4, с. 42]. За даними американських учених коефіцієнт еластичності на аграрну продукцію, розрахований як відношення процентної зміни обсягу реалізованої продукції до процентної зміни ціни на неї, становить лише 0, 20 ‑ 0, 25. Це означає, що споживачі збільшать придбання сільськогосподарської продукції, скажімо, на 5 % лише тоді, коли ціна на неї знизиться на 20 – 25 % [5, с.38].

Зниження ціни на агропромислові товари з відносно нееластичним попитом завжди призводить до зменшення виручки від їх реалізації. Адже за такого попиту істотне зниження ціни зумовить лиш незначне збільшення обсягу продажу. Одержаний внаслідок цього додатковий дохід не компенсуватиме втрат, що виникли від зниження ціни. Проте за підвищення ціни на товари з відносно нееластичним попитом виручка збільшиться, оскільки додатковий дохід від зростання ціни буде більшим, ніж втрати від зменшення обсягу продажу [5, с.38].

Фактор заміщення є одним із головних чинників, що впливають на ступінь чутливості споживачів до зміни ціни на товари за умови відносно нееластичного попиту на агропромислову продукцію. Заміщення продовольчих товарів, коли при зростанні ціни на один товар споживач має змогу придбати інший товар, ціна на який не змінилася або навіть зменшилася, задовольнивши свою потребу, надто обмежене. На обмеження заміщення продовольчих товарів впливають біологічні властивості організму людини. І чим менше існує замінників товару, тим менш еластичний попит на такий товар. Так, наприклад, попит на молокопродукти, є нееластичним, оскільки ці продукти практично неможливо замінити. Тому при суттєвому збільшенні ціни на молокопродукти обсяг продажу їх зміниться мало.

На сільськогосподарську продукцію виробничого призначення (сировину) характерний еластичний або відносно еластичний попит за ціною. Зміна виручки від продажу товару в цьому випадку обернено-пропорційна зміні ціни: при підвищенні ціни вона зменшується, а при зниженні ціни вона збільшується [4, с. 43].

Попит на продукцію аграрного виробництва здебільшого нееластичний і за доходом (рис. 3).

Це пов’язано з тим, що людина не може спожити більше продуктів, ніж її потрібно. Особливість еластичності попиту за доходом на продукти харчування полягає в тому, що для деяких товарів асортиментної групи вона буде негативною, а для деяких – навпаки. З підвищенням доходів населення знижується еластичність попиту на продукти харчування низької якості, малокалорійних, а більше споживають дорогих продуктів, розширюючи асортимент споживання [4, с. 43].

Еластичність попиту на агропромислову продукцію за доходами залежить від таких факторів: значимості того або іншого товару для бюджету сім’ї та належності даного товару до предметів розкоші чи першої необхідності [4, с. 44]. Сім’я в першу чергу буде задовольняти потреби в продуктах харчування при збільшенні доходів, а вже потім інші.

Рис. 3. Доходи покупців та їх покупна поведінка.

Таким чином, зміна попиту відбувається під впливом багатьох факторів, і ця особливість дещо ускладнює вимір їх впливу на формування і розвиток попиту. З метою полегшення дослідження управління попитом беруться до уваги не усі, а лише найважливіші із чинників. Для їх визначення використовують ряд коефіцієнтів еластичності попиту. Також еластичності попиту визначає реакцію споживачів на різні дії продавця товару та зміни ціни і доходу.

Своєчасно володіти інформацією про коефіцієнти еластичності на сільськогосподарську продукцію і продовольчі товари для аграрних підприємств є дуже важливим. Оскільки ціновий попит на деякі види продукції є еластичним, хоч у загальному товари аграрного походження мають нееластичний попит за ціною.

Підприємства повинні будувати свою тактику і стратегію з обов’язковим урахуванням того, яка цінова еластичність попиту на товари, що ним виробляються. Адже знаючи коефіцієнт еластичності на той чи інший вид продукції, можна передбачити, на скільки процентів може знизитися ціна на неї за умови збільшення обсягу її продажу на регіональному ринку. Виникає також можливість розрахувати і рівень такої ціни, а відтак, і спрогнозувати доходи підприємства [5, с.41].

Висновки. Визначено та систематизовано фактори впливу на формування попиту на аграрну продукцію, до яких відносять демографічні (численність і приріст населення, його статевовікова і соціальна структура, територіальне розселення, розмір та склад сімей, урбанізація, зайнятість та безробіття населення), економічні (ціну, доходи населення, обсяги виробництва, інфляцію), природно-кліматичні, психолого-традиційні, естетичні фактори.

Дослідження еластичності попиту показали, що попит на аграрну продукцію нееластичний. Виявлено, що будь-яка зміна попиту на агропромислову продукцію, незалежно від причин, що її викликали, повинна бути головним об’єктом дослідження агропромислових підприємств, оскільки це безпосередньо позначається на масштабах їх виробництва і відповідно на кінцевому прибутку.