Виступ Дж. Джолітті в палаті депутатів 4 лютого 1901 р.

…Організація робітників йде поруч з суспільним прогресом в цілому. Протидія цьому руху привела лише до того, що зробило ворогами держави трудящі класи, які бачили по відношенню до себе з боку уряду замість доброзичливості недовір’я, хоча роль уряду полягає в тому, щоб бути неупередженим захисником всіх класів.

…Було б помилкою і забобоном вважати, що низькі заробітки сприяють прогресу промисловості; низька заробітна плата означає погане харчування, а робітник, що погано харчується, фізично і розумово слабкий. Країни з високою заробітною платою стоять на чолі промислового прогресу.

…На мою думку, коли уряд, як він це робив, втручається для того, щоб підтримувати заробітки на низькому рівні, він припускає несправедливість і, більш того, економічну й політичну помилку. Несправедливість, оскільки він нехтує своїм обов’язком – зберігати абсолютну неупередженість стосовно всіх громадян, стаючи на бік одного класу в боротьбі проти іншого. Економічну помилку, – бо він порушує функціонування економічного закону попиту і пропозиції, який є єдиним законним регулятором розміру заробітної плати, як і ціни будь-якого іншого товару. І нарешті, політичну помилку, оскільки перетворив на ворогів держави ті класи, які становлять переважну більшість населення країни.

Єдиною корисною функцією держави у боротьбі між капіталом і працею є функція вмиротворення, а іноді і примирення, під час страйків вона повинна втручатися лише в одному випадку: для охорони свободи праці, яка не менш священна, ніж свобода страйків, – коли страйкуючі хочуть завадити працювати іншим робітникам...

До нашого політичного життя увійшли нові народні течії, кожний день висуває нові проблеми, виникли нові сили, з якими уряд має рахуватися. Голос трудящих класів, що посилюється, стає все більш вагомим, непереборним, оскільки це має місце в усіх цивілізованих країнах і ґрунтується на принципах рівності між людьми. Тепер ніхто не може сподіватись перешкодити народним масам домогтися належного їм місця у впливі на економіку і політику, і обов’язок прибічників існуючих установ полягає в тому, щоб переконати ці класи – і переконати їх не базіканням, а справами, що вони і за існуючих умов можуть розраховувати на щось набагато більше, ніж у мріях про майбутнє, і що кожен їх законний інтерес і при існуючих політичних і соціальних порядках зустріне відгук.

Уважно ознайомтеся з документом. Чому прем’єр-міністр Італії вважав придушення виступів робітників за підвищення зарплати несправедливістю, економічною і політичною помилкою уряду? Чому він визнавав законним право робітників на страйки і утворення власних організацій? Яку мету він переслідував, прагнучи досягти соціального миру в країні?