Класифікація товарів

Зазвичай прийнято ділити товари на споживчі (особистого користування) і виробничого призначення.

Придбання товару особистого користування - це акт одноосібної волі, максимум - волі всієї родини.

Що стосується покупки товару виробничого призначення, то тут приймається колегіальне рішення, у виробленні якого беруть участь люди, що знаходяться на різних адміністративних рівнях. Для успішного збуту цих товарів спеціаліст з маркетингу неодмінно повинен враховувати психологію осіб, від яких залежить прийняття остаточного рішення про покупку.

Серед предметів особистого користування виділяють наступні групи:

а) вироби тривалого користування - автомобілі, меблі, одяг і т.д., які купуються порівняно рідко;

б) вироби короткострокового користування - продукти харчування, косметика, миючі засоби;

в) послуги - дія, результатом якої є який-небудь виріб чи той чи інший корисний ефект (картина, зшитий по індивідуальному замовленню костюм, перевезення пасажирів).

Придбання виробів короткострокового користування і послуг супроводжується частими контактами покупця і продавця. При цьому покупець, одного разу задоволений якістю товару, надалі воліє купувати товар тієї ж торгової марки (прихильність до марки) і стає постійним клієнтом його виготовлювача.

Виріб тривалого користування, а тим більше виробничого призначення, вимагає великих зусиль як в організації продажу, так і у формуванні у клієнтів прихильності до марки. По відношенню до товарів виробничого призначення покупець особливо цінує надійність постачальника, яка передбачає, що товар належної якості буде поставлений точно в термін з усією необхідною документацією і відповідним сервісом.

Товари виробничого призначення класифікують на такі категорії:

-основне устаткування;

-допоміжне обладнання,

-вузли та агрегати;

-основні і допоміжні матеріали,

-сировину.

На практиці можливі й інші способи класифікації товарів, проте завжди основою такої класифікації є задоволення потреб: воно є кінцевим пунктом у характеристиці споживчих властивостей товару. Наприклад, поділ продуктів на предмети повсякденного попиту, предмети ретельного вибору, особливого попиту і т.п.

Споживчий маркетинг (маркетинг товарів споживчого попиту) орієнтований на покупців, які є кінцевими безпосередніми споживачами цих товарів, купуючи їх для особистого, домашнього або сімейного використання. Рішення про купівлю приймається індивідуально, або на рівні сім’ї. Розподіл товарів споживчого попиту здебільшого відбувається через посередників, а серед форм просування значна увага має приділятися рекламі; посилюється роль стимулювання збуту як засобу просування.

Виходячи з поведінки та звичок споживачів, розрізняють:

1.Товари повсякденного попиту – купують без роздумів, без порівняння з аналогами, здебільшого за звичкою (хліб, газети, господарські дрібниці, кава).

Додатково ці товари поділяють на:

товари постійного попиту (які купують регулярно – сіль, цукор, чай, кава);

товари імпульсивної купівлі (які купують незаплановано, під впливом невідкладних потреб, без попереднього пошуку та порівняння – цигарки, жувальна гумка, дрібний сувенір);

товари для невідкладних потреб (купівля яких спричинена певною життєвою ситуацією – купівля електрообігрівача за сильних морозів, електроліхтариків за аварії електромережі, парасольки під час зливи).

2. Товари попереднього вибору – це товари, для придбання яких покупець ретельно порівнює з аналогічними товарами якість, ціну, зовнішнє оздоблення та інші ринкові характеристики (телевізори, холодильники, комп’ютери, взуття, меблі, будинки) вироби.

3. Товари особливого попиту мають унікальні характеристики, або асоціюються з назвою відомої фірми. За такі товари покупець готовий сплачувати додатково (парфуми відомих французьких фірм, годинник “Роллекс”, японська електроніка.

4. Товари пасивного попиту – це товари, на які покупці з різних причин не звертають особливої уваги, не виявляють інтересу доти, доки вони не стають необхідними. Це трапляється через надто високі ціни, недостатню поінформованість, відсутність реклами тощо (послуги страхування, ритуальні послуги).

Промисловий маркетинг. Покупцями товарів і послуг на споживчому ринку є фірми, підприємства, організації, особи, які купують товари не для власного споживання, а для використання у виробництві, перепродажу або здавання в оренду.

Залежно від вартості, характеру й терміну використання, а також ролі в технологічному процесі товари виробничого призначення найчастіше розподіляють:

Основне обладнання. До цієї категорії товарів належать генератори, важкі верстати, агрегати тощо. Основне обладнання підрозділяють на дві великі групи: універсальні (багатоцільові, стандартні) та спеціалізовані (нестандартні) машини. Універсальне обладнання використовується в багатьох галузях промисловості чи в окремих виробництва для виконання різних видів робіт. Навпаки, спеціалізовані машини конструюються та виготовляються для виконання лише однієї технологічної операції.

Допоміжне обладнання. – Більшість видів допоміжного обладнання є стандартизованими, що робить його придатним для виконання кількох технологічних операцій (невеликі токарні верстати, електродвигуни, трактори). Можуть використовуватися на різних стадіях виробничих процесів та в різних галузях.

Сировинні матеріали – це первинні товари для промисловості. Сировина може бути мінеральною та натуральною. До мінеральної відносять паливно-енергетичну (нафту, природний газ, вугілля, уран), гірничо-хімічну (руди, природну сірку тощо) сировину. Сюди також належить сировина для виробництва будівельних матеріалів. Натуральною сировиною вважають природні декоративні матеріали, сільськогосподарські продукти, лікарські рослини, сировинні продукти скотарства, бджільництва, а також сировину лісової та рибної промисловості.

Капітальне майно використовують у процесі виробництва як засоби праці, я група охоплює:

– будівлі і споруди;

– основне обладнання;

– допоміжне обладнання.

Сировину й матеріали використовують у процесі виробництва як предмети праці. До них належать:

– природна і сільськогосподарська сировина;

– основні матеріали (наприклад, залізо, пряжа, цемент);

– допоміжні матеріали (для технічного обслуговування і ремонту тощо);

– комплектувальні вироби, які входять у кінцевий продукт як його складові.

Ділові послуги, які поділяються на:

– послуги з технічного обслуговування і ремонту;

– послуги консультативного характеру (консультації з питань права, аудиторські послуги, маркетингові дослідження тощо).