Джерела водопостачання

Після ознайомлення з вимогами до якості води слід розглянути класифікацію і порівняльну характеристику джерел водопостачання. Вибір джерела водопостачання зумовлений, в першу чергу, вимогами до кількості та якості води.

Рис.1.3 - Схема водопостачання із свердловини:

1 - водозабірна свердловина; 2 - заглибний електронасос; 3 - оголовок над свердловиною; 4 - водовід; 5 - водонапірна башта; 6 - п’єзометрична лінія у водоводі в годину максимального водоспоживання; 7 - те саме в мережі; 8 - об’єкт водопостачання; 9 - водопровідна мережа

При виборі джерела водопостачання за санітарною надійністю перевагу слід віддавати використанню артезіанських, ґрунтових та підруслових вод, а також поверхневих вод річок, озер, водосховищ. У всіх випадках слід проводити техніко-економічні розрахунки. Не менш важливо вибрати тип водоприймальної (водозабірної) споруди і місце її розташування. При проектуванні водозаборів обов'язково передбачають зони санітарної охорони джерел водопостачання. Для вибору технічно грамотного рішення стосовно очищення води слід ознайомитись не тільки з процесами й методами очищення, але і знати призначення, принцип роботи, конструктивні особливості й шляхи інтенсифікації роботи окремих споруд. Студенти також повинні розуміти суть спеціальних методів підготовки води.

Якість води оцінюють за її складом та властивостями, після чого визначають її придатність для тих чи інших цілей. Особливо жорсткі вимоги висувають до води, яка використовується для господарсько-питних потреб споживачів виробничих, житлових і громадських будинків. Ця вода повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 “Вода питна”. Нормування концентрацій тих чи інших речовин обумовлене необхідністю забезпечення сприятливих органолептичних властивостей питної води, нешкідливості її хімічного складу і безпеки води в санітарному відношенні. Невідповідність хоча б одного з цих нормативів вимогам ГОСТ 2874-82 дає підставу для визнання непридатності води для питних цілей.

Джерело водопостачання повинне забезпечувати потрібну кількість води з урахуванням зростання водоспоживання на перспективу, безперебійне постачання води, давати воду, яка вимагає мінімальних витрат на її очищення й подачу споживачу. Крім того, потужність джерела мусить бути такою, при якій відбір води на потреби об'єкта не порушував складну екологічну систему. Розрізняють поверхневі й підземні джерела водопостачання. Поверхневі джерела водопостачання (річки, озера, канали, водосховища) характеризуються значними змінами якості води в окремі сезони року. Якість води річок, озер, водосховищ значною мірою залежить від інтенсивності атмосферних опадів, розтавання снігу, сільськогосподарської та виробничої діяльності людини в зоні водозабору.

Річкова вода має значну каламутність, особливо в період весняних повеней і злив, багата органічними домішками і містить велику кількість мікроорганізмів. Поряд з цим вміст солей і жорсткість води, як правило, незначні. Води озер і водосховищ характеризуються меншою каламутністю, але можуть мати значну забарвленість внаслідок розвитку водоростей і планктону. Якість води поверхневих джерел, як правило, не відповідає вимогам держстандартів, тому її потрібно очищати й знезаражувати. При використанні поверхневих вод слід також враховувати вимоги санітарно-епідеміологічної служби, органів рибоохорони, водного транспорту та інспекції з охорони водних ресурсів. Підземні води (рис.2.1) за умовами залягання розділяють на ґрунтові безнапірні й напірні міжпластові (артезіанські). Природні виходи на поверхню землі ґрунтових вод утворюють так звані джерельні води. До підземних вод також відносять інфільтраційні води, які є поверхневими водами, що фільтруються через дно і береги річок чи водоймищ і дренуються з пласта водоприймальною спорудою. Підземні води (ґрунтові, артезіанські, джерельні) в основному не містять нерозчинних домішок, не мають кольору, відрізняються високою прозорістю, їх часто можна використовувати без очищення для господарсько-питних потреб. Порівняно з поверхневими, підземні води більш мінералізовані і, як правило, мають вищий вміст заліза.

Рис. 2.1 - Схема залягання підземних вод:

А - зона безнапірних вод; Б - зона фонтануючих вод; В - зона напірних вод: 1 - водонепроникні пласти (водні упори); 2 - міжпластова артезіанська вода; 3 - ґрунтова вода; 4 - п’єзометричний рівень напірних вод; 5 - фільтруючі породи; 6 - рівень вільної поверхні напірних вод; 7 - басейн живлення; 8 - зона джерел; 9, 10 - колодязі в напірних і безнапірних водах.

При виборі джерела водопостачання за санітарною надійністю перевагу слід віддавати (в такій послідовності) використанню артезіанських, ґрунтових, під руслових вод річок, а також поверхневих вод річок, озер, водосховищ. У всіх випадках слід проводити техніко-економічні розрахунки й обґрунтування.