Поняття і види адмін.-правових режимів.

У найзагальнішій формі поняття «правовий режим» визначається як порядок регулюв., комплекс правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобов'язань, який створює особливу спрямованість регулюв..

Кожній галузі права притаманний свій специфічний режим регулюв., яким і обумовлюється юридична особливість певної галузі.

Своєрідність адмін.-правового режиму виявляється в особливому порядку виникнення й формування змісту прав і обов'язків учасників адмін.-правових відносин та їх здійснення, наявності специфічних санкцій, особливих засобах їх реалізації, а також у дії єдиних принципів, загальних положень, які поширюються на дану сукупність правових норм.

Адмін.-правовий режим — це певне поєднання адмін.-правових засобів регулюв., що виявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.

До числа основних елементів адмін.-правового режиму належать:

1) метод правового регулюв., який у адмін праві ґрунтується на централізованому засобі та імперативному типі регулюв. й виражається в юридичній нерівності суб'єктів правовідносин;

2) особливі адмін.-правові засоби встановлення та форми виникнення прав і обов'язків, способів юрид. впливу, захисту прав, процедурно-процесуальні форми тощо, до яких слід віднести акти, скарги, службову або функціональну підпорядкованість, контроль або нагляд, адмін примус, протоколи, постанови, клопотання, адміністративну відповідальність та ін.;

3) принципи, загальні положення адмін права, такі як участь гр-н в управлінні державними справами, забезпечення та захист прав і свобод людини, інтересів держ.; здійснення органами влади своїх повноважень у межах, установлених Конституцією та відповідно до законів України; підзвітність, підконтрольність, відповідальність органів викон. влади та їх посадових осіб перед суспільством за свою діяльність тощо;

4) особливість адмін законодавства, яке хар-ться наявністю великої кількості правових норм, що регулюють значний обсяг різноманітних соц. відносин, пов'язаних із державним управ-ням;

5) встановлення поряд із загальногалузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів: режиму секретності, митного режиму, режиму держ кордону, режиму вільних економічних зон, режиму здійснення певних видів підприємницької діяльності, паспортного режиму та ін.

Адмін.-правові режими забезпечують функціон-ня не тільки галузевих інститутів адмін права, таких як держ служба, адмін. відповідальність, а й багатьох інститутів інших галузей або міжгалузевих інститутів, наприклад, права власності, підприємництва тощо.

Правові режими класифікують за масштабом волі гр-н і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав; глибиною змін у конституційному статусі гр-н і організацій; часом і територією їх дії; окремими об'єктами; видами діяльності та ін.

За масштабом волі гр-н і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав виділяють пільгові та обмежуючі режими. Перші надають гр-нам і організаціям додаткові права й свободи або пільги під час здійснення ними певних прав чи свобод, наприклад, пільги для учасників бойових дій. Другі, навпаки, запроваджують особливі права використання гр-нами й організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на здійснення ними певних прав і свобод, наприклад, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

За глибиною змін у конституційному статусі гр-н і організацій розрізняють звичайні та надзвичайні режими. Перші не змінюють конституційного статусу гр-н і організацій; другі суттєво обмежують їх права й свободи, вводять особливий порядок здійснення окремих видів конституційних прав і свобод.

За часом дії виділяють постійні (паспортний режим) або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими.

За територією дії розрізняють режими, що діють на всій території України або в окремих її регіонах чи місцях (режим прикордонної зони).

За окремими об'єктами виділяють режими заповідників, вогнепальної зброї, отруйних речовин тощо.

За видами діяльності розрізняють режими оперативно-розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності та ін.

За юрид. природою серед правових актів, що регулюють правові режими, виділяють правовстановлюючі, які містять первинні «режимні» норми, та правозастосовні акти. Наприклад, на підставі ст. 106 Конституції та Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» Президент України приймає рішення про введення режиму надзвичайного стану, в якому встановлює певні правила, а місцевий орган викон. влади (обласна держ адміністрація), керуючись цим актом, встановлює комендантську годину.

У створенні та здійсненні адмін.-правових режимів, крім нормативно-правової, важливе значення мають організаційна й матеріально-технічна підсистеми. Організаційна підсист. обслуговує діяльність органів викон. влади (їх посадових осіб), які повинні забезпечити додержання встановлених заборон та обмежень і виконання покладених на гр-н і юрид. осіб обов'язків.

Організаційна інфраструктура забезпечує реалізацію встановлених режимних правил. Це спеціальні режимні органи, які утворюються з урахуванням змісту й особливостей того чи іншого адмін.-правового режиму (прикордонні війська, митні органи, тимчасові адміністрації тощо) і комплектуються спеціально підготовленим особовим складом, забезпечуються необхідними фінансовими й матеріально-технічними ресурсами.

Усі спеціальні адмін.-правові режими мають дві взаємопов'язані сторони: змістовну й формальну. Змістовну сторону складають причини та мета введення режиму, його організаційні, економічні елементи, пов'язані з ними дії. Формальна (юридична) сторона містить такі елементи: хто, на який строк, на якій території встановлює режим; процедура його введення, здійснення, скасування; сист. «режимних» обов'язків і прав. Більшість спеціальних режимів, як правило, обмежують права гр-н. Проте такі обмеження не повинні бути надмірними й мають встановлюватися тільки законами. В КУ закріплено, що виключно законами України визначають правові режими власності, держ кордону, воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації та інші види спеціальних правових режимів.