Ризикові інвестиційні процеси

Під інвестиційними ризиками розуміють можливість недоодержання запланованого прибутку в ході реалізації інвестиційних проектів. Об'єктом ризику в цьому разі ємайнові інтереси особи – інвестора, що вкладає в проект у тій або іншій формі свої кошти.

Суть інвестування полягає у вкладенні власного або позикового капіталу в певні види активів, які повинні забезпечувати в майбутньому одержання прибутку. Інвестиції можуть бути довгостроковими й короткостроковими.

Інвестиційна діяльність у всіх її формах і видах зв’язана з ризиком, ступінь якого підсилюється з переходом до ринкових відносин в економіці. У сучасних умовах ступінь ризику зростає в міру наростання невизначеності, а також у зв'язку зі швидкою мінливістю економічної ситуації в країні в цілому та на інвестиційному ринку зокрема. Ризик збільшується із зростанням пропозиції для інвестування приватизованих об'єктів, з появою нових елементів і фінансових інструментів для інвестування.

Вибір варіанта вкладення грошей дуже важливий, оскільки саме в цей момент визначається хід подальших дій інвестора й від нього значною мірою залежить успіх у досягненні цілей. Кращим варіантом може виявитися не обов'язково той, хто просто забезпечує максимальну прибутковість: істотну роль можуть відіграти й інші параметри, такі, як ризик й умови оподатковування. Наприклад, інвестор, що прагне до одержання максимальних річних дивідендів, купить звичайну акцію компаній з найвищим очікуваним прибутком. Якщо фірма, що випустила цю акцію, збанкрутує, то акціонер втратить усі вкладені гроші. Щоб успішно управляти вкладеннями, надто важливо уважно вибирати фінансові інструменти, щоб вони відповідали поставленим цілям і характеризувалися прийнятними рівнями прибутковості, ризику й ціни.

Індивідуальний інвестор має широкий вибір інструментів за ступенем ризику, починаючи від дорогоцінних державних паперів, з якими зв'язаний найменший ризик, і кінчаючи товарами з дуже високим ризиком. У кожного типу розміщення капіталу є базові характеристики ризику, однак у кожному конкретному випадку ризик визначається конкретними особливостями даного інструменту. Наприклад, хоча прийнято вважати, що вкладення в акції зв’язані з вищтм ризиком, ніж вкладення в облігації, можна без особливих зусиль знайти облігації з дуже високим ризиком – більшим, ніж ризик вкладення в акції солідних компаній. Інвестиції з низьким ризиком вважаються безпечними коштами одержання певного доходу, інвестиції з високим ризиком, навпаки, вважаються спекулятивними. Термінами «інвестування» й «спекуляція» позначаються два різні підходи до інвестування. Під інвестуванням розуміють процес купівлі цінних паперів й інших активів, про які можна із упевненістю сказати, що їх вартість залишиться стабільною й на них можна буде одержати не лише позитивну величину доходу, а й навіть передбачуваний дохід. Спекуляція полягає в здійсненні операцій з такими самими активами, але в ситуаціях, коли їх майбутня вартість і рівень очікуваного доходу досить надійні. Звичайно, при більш високому ступені ризику від спекуляції очікується вищий дохід.

Чим вищий ризик неплатежу по інструментах з фіксованим доходом, тим вища процентна ставка по них, навіть якщо всі інші характеристики залишаються незмінними. Якщо проаналізувати різні процентні ставки за облігаціями з доларовим номіналом, що характеризуються різними ступенями ризику можливих неплатежів за своїми позиками, то можна зробити висновок, що довгострокові облігації Казначейства США мають найнижчий показник такого ризику, далі йдуть корпоративні облігації високої якості, за ними – корпоративні облігації середньої якості.

Процентні ставки – це обіцяні ставки прибутковості по інструментах з фіксованим доходом, які за своєю суттю є договірними зобов'язаннями емітента перед їхніми власниками. Однак не всім активам властива яка-небудь певна ставка прибутковості. Наприклад, якщо ви інвестуєте капітал у нерухомість, акції або твори мистецтва, вам не гарантуються конкретні виплати в майбутньому.

Якщо ви інвестували капітал у які-небудь пайові цінні папери, наприклад у звичайні акції, то ваш дохід на вкладений капітал буде надходити із двох джерел.

Перший – дивіденди, які платить у грошовій формі акціонерові фірма-емітент даних цінних паперів. Ці дивідендні виплати не застерігаються контрактом і їх не можна назвати процентними. Дивіденди виплачуються за розсудом ради директорів фірми.

Другим джерелом доходу від вкладеного акціонером капіталу є приріст ринкового курсу акції за час, поки нею володіє акціонер. Цей тип доходу називають приростом капіталу. Якщо ж акціонер зазнає збитків від падіння курсу, то тоді говорять про втрату капіталу. Тривалість періоду володіння акціями для визначення розміру доходу на вкладений капітал може становити як усього один день, так і кілька десятиліть.

Потік односпрямованих платежів з рівними інтервалами між послідовними платежами протягом певної кількості років називається ануїтетом. Наприклад, індивідуальний підприємець може виявити бажання внести разову суму в ануїтет для того, щоб через певний період часу щомісяця одержувати до пенсії. Найпоширеніші приклади ануїтету: регулярні внески пенсійного фонду, погашення довгострокового кредиту, виплата відсотків із цінних паперів.

Найбільший інтерес із практичної точки зору становлять ануїтети, у яких всі платежі рівні між собою (постійні ануїтети) або змінюються відповідно до деякої закономірності.

Фонд погашення є альтернативним варіантом ануїтету, коли провадяться періодичні внески фіксованої суми коштів для досягнення конкретної мети в певний момент часу.

Якщо майбутні платежі є ризикованими, тобто вони жорстко не визначені, то інвестори зменшують сьогоднішню оцінку майбутніх доходів, застосовуючи збільшену ставку дисконтування. При цьому потрібно розбити проекти на низько ризикові, середньоризикові й високоризикові й до кожного виду приписати деякий додавок до звичайного коефіцієнта дисконтування, тим більший, чим вищим ризик.

З метою залучення інвестицій для пропонованих проектів фірма повинна прагнути до зменшення цього ризикованого додавка. Для цього вона повинна залучати до себе довіру потенційних інвесторів своєчасною виплатою дивідендів, дотриманням прав акціонерів й ін.