Причини, передумови, характер війни

По-перше, несправедливість Версальсько-Вашингтонської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу. У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони і стали підпалювачами війни.

По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об’єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Всю систему безпеки, створену у 20-ті роки, було зруйновано.

По-третє, розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на ”умиротворення” агресора, а також ”ізоляція” США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль у розв’язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього (про поділ сфер впливу у східній Європі), відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збутку та джерел сировини. А головна їх мета – завоювання світового панування. З їхнього боку війна була несправедливою і загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані, війна була справедливою і визвольною. Найбільш складно визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, які належали на той час Польщі, Румунії, Фінляндії, а також Прибалтику (Естонія, Латвія, Литва). Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з нацистською Німеччиною і для нього війна набула справедливого характеру. Її по праву назвали Великою Вітчизняною війною.

2. Періодизації Другої світової війни:

І. 1 вересня 1939 р. — 19 листопада 1942 р. (Від нападу Німеччини на Польщу до початку радянського контрнаступу у битві під Сталінградом). Стратегічна ініціатива належить агресивним державам. Німеччина, Італія, Японія та їх союзники зуміли оволодіти значними територіями в Європі, Африці, Азії, Океанії. В той же час відбувається формування Антигітлерівської коаліція (провідну роль у ній відігравали США, Великоблитарія і СРСР) – об`єднання держав, яке стало наперешкоді агресивним планам.

ІІ. 19 листопада 1942 р. — 9 травня 1945 р. (Від початку радянського контрнаступу під Сталінградом до завершення розгрому нацистської Німеччини). Стратегічна ініціатива повністю переходить до країн антигітлерівської коаліції, війська яких розгромили війська Німеччини і її союзників у Європі і змусили їх капітулювати. На Тихоокеанському театрі бойових дій війська Антигітлерівської коаліції впритул наблизилися до Японії, переломивши хід війни на свою користь.

ІІІ. 9 травня 1945 р. — 2 вересня 1945 р. (Від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії) Завершення війни на Тихому океані і розгром мілітаристської Японії. Кінець Другої світової війни.

3. Початок війни. Напад на Польщу (операція «Вайс»)

Друга світова війна розпочалася з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Польща якнайкраще пiдходила для випробування на практицi стратегії “блискавичної вiйни” («бліцкригу») – вйни, успіх в який передбачалось досягнути швидкими діями, захопивши противника зненацька, не давши йому отямитися і організувати ефективний опір. Спільний польсько-нiмецький кордон простягався на 1750 миль i, за визнанням фахiвцiв, захистити його не могла жодна армія свiту, оскільки противник міг розпочати наступ у будь-якому місці з будь-якого напрямку. Серйозних оборонних споруд i природних перешкод на польсько-нiмецькому кордоні практично не існувало.

Вiдповiдно з домовленостями, досягнутими на переговорах 23 серпня 1939 р. i зафiксованими у таємному протоколi, нiмецьке командування вiдвело свої вiйська за демаркацiйну лiнiю (лінія, що розмежовує) вiд Львова й Бреста. Перед тим у Брестi, Гродно, Ковелi й Пiнську вiдбулися спiльнi паради вiйськ-переможцiв (німецьких і радянських).

Підсумком агресії Німеччини та СРСР стало укладення між нами 28 вересня у Москвi Договору про дружбу і кордон та таємні протоколи про поділ сфер впливу i співпрацю мiж двома державами. Цей договір зафіксував розділ Польщі і уточнив лінію радянсько-німецького кордону. За домовленістю вона була пересунута на схід порівняно з умовами секретного протоколу від 23 серпня 1939 р. і проходила приблизно по етнографічному кордону проживання поляків, з одного боку, українців, білорусів з іншого («Лінія Керзона»). Землі з чисто польським населенням залишились в складі Німеччини, а взамін СРСР отримав у свою сферу впливу Литву. Таким чином, до Німеччини відійшло 48, 6% території Польщі і 69, 9% її населення, а до СРСР 51, 4% території і 30, 1% населення.

4. “Дивна війна”

3 вересня Англія, а згодом за нею й Франція, пiсля марних спроб схилити Гiтлера стати на шлях переговорів i вивести вiйська з територiї Польщі й окупованої частини Чехословаччини оголосили Нiмеччинi вiйну. Проте переходити в наступ союзники не поспiшали. Перiод вiйни мiж 3 вересня 1939 р. та 10 травня 1940 р. дiстав назву “дивної вiйни”, оскiльки, формально оголосивши вiйну, жодна сторона її фактично не вела.

Французькi вiйська вiдсиджувалися за “Лiнiєю Мажино” (110 дивізій), до яких стали прибувати ще і англійські дтвізії, німецькі – за «лінією Зікфріда» (23 дивізії). На захiд вiд бельгiйського кордону союзники споруджували нову лiнiю укрiплень аж до самого Пiвнiчного моря. Не бажаючи втягуватися у затяжнi кривавi бої, як це було в роки Першої свiтової вiйни, союзники приступили до блокади Нiмеччини й СРСР та здійснення рейдів бомбардувальників на промислові центри Німеччини.

6. Напад СРСР на Фінляндію («Зимова війна»)

Тим часом бойові дії спалахнули на Півночі Європи між СРСР і Фінляндією. Тривалий час мiж двома країнами велися переговори, в ходi яких Радянський Союз вимагав вiд фiнської сторони поступитися на його користь значними територiями в районi Ленiнграда (тепер Санкт-Петербург) та узбережжям Фiнської затоки в обмiн на болотистi й лiсистi територiї на пiвночi, що нiяк не компенсувало втрату Виборга i стратегічно важливої оборонної “Лiнiї Маннергейма” — системи фінської оборони, спорудженої в 1927-1939 рр. Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію.

На світанку 30 листопада 1939 р. великi сили радянських вiйськ перейшли у наступ на фінську армію, що займала прикордонні укрiплення.

11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських вiйськ. Вiн завершився проривом “Лiнiї Маннергейма”. У наступальних дiях брали участь 1, 5 тис. танкiв i 3 тис. лiтакiв. Цiною великих втрат (234 тис. чоловiк убито, поранено, обморожено та взято в полон) радянськi вiйська домоглися перемоги i головнокомандуючий фінською армією К.Маннергейм змушений був дати згоду на початок мирних переговорiв.

12 березня за посередництвом i пiд тиском нiмецької дипломатiї СРСР i Фiнляндiя пiдписали мирний договiр, за яким жертва агресiї втрачала значну частину своєї територiї, де до вiйни мешкало 450 тис. чоловiк, тобто 1/8 населення країни. Тяжкими були мiжнароднi наслiдки вiйни й для СРСР. Лiга нацiй виключила СРСР зi своїх членiв, ускладнилися його вiдносини практично з усiма європейськими країнами та США. СРСР опинився у міжнародній ізоляції. У листопадi 1940 р. нейтральна напередоднi конфлiкту Фiнляндiя приєдналася до агресивної “осi” Берлiн—Рим—Токiо і взяла участь у війні проти СРСР («війна продовження», як її називають фіни).

Також війна показала всю слабкість і непідготовленість радянської армії до сучасної війни. Це згодом дало привід говорити Гітлеру, що СРСР – це «Колосс на глиняних ногах».

7. Бомбардування Великої Британії

Після поразки Франції Англія залишилась віч-на-віч з Німеччиною. 16 липня 1940 р. Гітлер підписав план операції “Морський лев”, яка передбачала завоювання Англії. Як показували підрахунки, можливостей здійснити масову висадку військ на Британські острови у Німеччини не було. У неї не вистачало потрібної кількості плавучих засобів.

Тоді Німеччина вдалась до повітряного наступу на англійські міста з метою примусити Великобританію капітулювати. У бомбардуваннях взяли участь майже 2, 5 тис. літаків. Повітряний наступ розпочався 15 серпня, а завершився пізньої осені. Бомбардування продовжувались і далі, але вже не мали такого розмаху. Британія вистояла, зазнавши значних матеріальних і людських втрат (понад 30 тис. чол.). Так‚ місто Ковентрі було стерто з лиця землі. Важливу роль у боротьбі відіграли мужність англійських льотчиків та створення в Англії в 1939 р. мережі радіолокаційних постів. Повітряна війна над Англією обійшлась Німеччині у близько 2 тис. літаків і тисячі досвідчених льотчиків.

Другим серйозним випробуванням для Англії була боротьба за Атлантику. Отримуючи водними шляхами 50% стратегічної сировини і продовольства, Англія могла опинитись у скрутному становищі‚ якби Німеччині вдалося перерізати атлантичні комунікації.