Загальна характеристика та система злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав людини і громадянина (157-184).

Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом IV Особ­ливої частини КК є охоронювані кримінальним законом суспі­льні відносини, які забезпечують конституційні права і свобо­ди людини і громадянина. Конституція України (ст.ст. 21— 62) гарантують людині і громадянину низку прав, які захища­ються законодавством, зокрема кримінальним.

Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина можна поділити на три групи:

злочини, які посягають на виборчі права громадян (ст.ст. 157— 160 КК);

злочини, які посягають на трудові права громадян (ст.ст. 170—175 КК);

злочини, які посягають на інші особисті права і свободи людини і громадянина (ст.ст. 161—169, 176—184 КК).

За посягання на виборчі права громадян законодавець передбачає відповідальність у випадках:

перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157);

неправомірного використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст. 158);

порушення таємниці голосування (ст. 159). Кримінально ка­раним є умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчине­не членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища;

порушення законодавства про референдум (ст. 160), під яким потрібно розуміти перешкоджання насильством, обма­ном, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійс­ненню громадянином права брати або не брати участь у ре­ферендумі, вес

ти агітацію до дня проведення референдуму;

З метою охорони трудових прав громадян законодавець встановлює кримінальну відповідальність за:

перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170);

перешкоджання законній професійній діяльності журналіс­тів (ст. 171);

грубе порушення законодавства про працю (ст. 172);

грубе порушення угоди про працю службовою особою під­приємства, установи, організації незалежно від форми вла­сності, а також окремим громадянином або уповноваже­ною ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173);

примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосу­вання насильства або шляхом інших незаконних дій (від­ключення електроенергії, блокування входу на підприємство тощо) (ст. 174);

невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175).

Кримінальна відповідальність за злочинні посягання на інші особисті права і свободи людини і громадянина перед­бачена у таких складах злочинів:

порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161). Кримінально караними є умисні дії, спрямовані на розпа­лювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального похо­дження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

порушення недоторканності житла (ст. 162), під яким слід розуміти незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи об­шуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що пору­шують недоторканність житла громадян;

порушення таємниці листування, телефонних розмов, теле­графної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163). За даною нормою підлягають відповідальності особи, які вчинили дії, пов'язані з ознайомленням з кореспонденцією відправника або одер­жувача, чи розголошення факту листування між певними особами; а також дії пов'язані з прослуховуванням розмов по телефону або повідомлення по телеграфу особою, яка не мала відповідного права;

ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164). Особа підлягає кримінальній відповідальності за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухи­лення батьків від утримання неповнолітніх або непрацезда­тних дітей, що перебувають на їх утриманні;

ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165). Законодавством встановлена відповідаль­ність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків;

злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166), під яким необхідно розуміти злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених за­ коном обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки;

зловживання опікунськими правами (ст. 167). Кримінальне законодавство забороняє використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття жит­лової площі, використання майна тощо);

розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) є криміна­льно караним (ст. 168) у випадку, коли воно здійснюється всупереч волі усиновителя (удочерителя);

незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) полягають у незаконній посередницькій діяльності або інших незакон­них діях щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян (ст. 169);

порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176) по­лягає у незаконному відтворенні, розповсюдженні творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх неза­конне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відео­ касетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умис­не порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі (що у двіс­ті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян) або у особливо великому розмірі (у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум дохо­ дів громадян);

порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (ст. 177). Кримінально кара­ним є незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі (якщо її розмір у сто і більше разів перевищує не­

оподатковуваний мінімум доходів громадян), або шкоди в особливо великому розмірі (якщо ії розмір у тисячу і біль­ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян);

пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178). Держава встановлює відповідальність за пошко­дження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку — тобто приміщень для проведення богослужінь чи виконання релігійних обрядів (церкви, костьоли, синаго­ги, мечеті тощо);

незаконне утримування, осквернення або знищення релігій­них святинь (ст. 179), тобто вчинення дій, пов'язаних з по­збавленням представників релігійних організацій реалізовувати свої релігійні потреби, або глумління чи наруга над святинями, а також приведення їх у непридатний до вико­ристання стан;

перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180), що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, а також примушування священнослужителя шляхом фізично­го або психічного насильства до проведення релігійного обряду;

посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релі­гійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181) хара­ктеризується вчиненням організації або керівництва гру­пою, діяльність якої здійснюється під приводом проповіду­вання релігійних віровчень чи виконання релігійних обря­дів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою;

порушення недоторканності приватного життя (ст. 182) по­лягає у незаконному збиранні, зберіганні, використанні або поширенні конфіденційної інформації про особу без її зго­ди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації;

порушення права на отримання освіти (ст. 183), тобто не­ законна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності;

порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184), яка передбачає незаконну вимогу оплати за надання медич­ної допомоги в державних чи комунальних закладах охоро­ни здоров'я.