ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

- Вдома вам треба було підготувати коротеньку інформацію про символи рідного краю.

- Сьогодні у нас урок особливий, тому і домашнє завдання будемо перевіряти по-особливому.

- Я знаю, що кожен з вас уже бував у музеї. Давайте уявимо, що ми потрапили до краєзнавчого музею. Ви, діти, будете екскурсоводами. Тож починаємо.

(Виходить дівчинка в українському костюмі з хлібом-сіллю на вишитому рушнику).

- Ласкаво просимо до нашого музею.

Хліб і сіль у наших предків були знаком чистоти і благородства намірів. І не дивно, що їх здавна сприймали як єдине ціле. Хлібосольними господарями називали людей, які вміли приймати гостей.

З часів Київської Русі дожив урочистий ритуал зустрічати хлібом-сіллю шанованих людей. Звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю — символ доброзичливості нашого народу, основа людського життя, символ достатку і процвітання.

1. Писанка вважається символом життя, сонця, безсмертя, любові і краси, весняного відродження, добра і щастя. ЇЇ дарують на знак перемир’я, побажання здоров’я, застосовують як оберіг від лиха та стихій, для лікування різних недуг.

2. Вінок належать до українських національних символів-оберегів. Українські

дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки. До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток.

Кожна квітка у віночку щось символізувала. Безсмертник – символ здоров’я, деревій – нескореності, барвінок – життя й безсмертя людської душі, цвіт вишні і яблуні- символ материнської відданості, калина – символ краси та дівочої вроди, любисток – символ відданості, а волошка – вірності., ромашка – символ дівочої чистоти, ружа, мальви та півонії – віри, надії та любові; хміль – символ гнучкості та розуму. Мак – символ печалі та смутку.

Носити віночок починали дівчата з трьох років.

3. Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу І Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла вона йому на втіху. Росте верба Шевченкова і досі.

4. Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

5. Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

6. Дніпро – найдавніша слов’янська річка. Паралельна назва Дніпра – Славутич, Славута утворилася від давнього слова «слуті» - славитися і означає «син Слави». Річкою слави і зараз є Дніпро для кожного українця.

Існує легенда. Після перемоги над печенігами великий князь Святослав повернувся з дружиною до Києва. Їхали над Дніпром. Всі вітали переможців і кожен ніс подарунок. Лише бідному сіромі нічого дати. Старий підбіг до Дніпра, набрав у пригорщі води і простягнув князеві: «Прийми, великий князю! Се вода дніпрова!».

Князь насупив брови, поглянув на старого киянина та звелів подати золоту чашу й прийняти дорогоцінний подарунок.

- Вода дніпрова – священна! – промовив князь.

Річка Дніпро оспівана в легендах, народних переказах, звеличена поетами і художн

6. Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

7. Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

8. Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів... Соняшник знайшов своє місце під Сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень...

9. Українські криниці споконвіку символізували достаток, невичерпну людську доброту, щирість і привітність.

Криничну воду здавна вважають святою, як хліб і землю.

10. Козак – символ сильної, мужньої і відданої рідній землі людини.

11. Лялька-мотанка здавен була оберегом, символом української родини. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась.

Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає.

- Ще багато народних символів є в нашому музеї, але про всі розповісти не вистачить часу. Я пропоную повернутися до них під час уроків читання, екології та природознавства.