Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Загальна характеристика третьої відміни
Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatī vus singulā ris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення - is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни. Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s). 1. Основи, що закінчуються на - c, - g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:
2. Основи на - 1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtī vus і gеnеtī vus singulā ris. За формою gеnеtī vus singulā ris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення - is:
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtī vus і gеnеtī vus singulā ris, але у gеnеtī vus singulā ris звичайно вказується не тільки закінчення - is, а й останній склад основи: functio, ō nis, f – функція; latus, ĕ ris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtī vus і gеnеtī vus singulā ris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара. Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtī vus plurā lis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtī vus plurā lis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним. Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
Третя приголосна відміна (Classis consŏ nans) До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, ō ris, m – творець; aetas, ā tis, f – вік; genus, ĕ ris, n – рід, вид. Зразок відмінювання іменників приголосної відміни: homo, ĭ nis, m – людина; lex, legis, f – закон; corpus, ŏ ris, n – тіло:
Третя голосна відміна (Classis vocā lis) До третьої голосної відміни належать переважно прикметники, невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на - ĭ:
|