Сильнi дiєслова. Ряди аблауту

Групу сильних дiєслiв становили в переважнiй бiльшостi дiєслова, спiльнi для всiх германських мов i походженням, i лексичним значенням.

Сильні дієслова утворюють претерит за допомогою зміни кореневого голосного. Уже в епоху давньогерманських пам'яток утворення минулого часу за допомогою аблаута не було живою граматичною категорією, здатною до новоутворень. Залежно від нескладових елементів після кореневого голосного в чотирьох основних формах виділяють сім рядів дієслівного аблаута, і, відповідно сім класів сильних дієслів.

Порівняно з системою чергування голосних в готських сильних дієсловах систему дієслівного аблаута в інших давньогерманських мовах затемнено і ускладнено різного роду фонетичними змінами.

У найбільш прозорій формі, не затемненій пізнішими фонетичними змінами, чергування за аблаутом збереглися в готській мові. Внаслідок цього, як припускають, вони найточніше відібражають загальногерманську систему. Видiлялися 7 рядiв аблауту i вiдповiдно до них 7 класiв сильних дiєслiв. Кожна з германських мов розвинула свої варiанти спiльно-германського аблауту як наслiдок властивих саме їй фонологiчних явищ i процесiв.

Першi п’ять класiв сильних дiєслiв були побудованнi на чергуваннi ĕ /i - ă - нуль. Кожний клас має свiй показник - голосний або приголосний, який iде за голосним чергування: в I класi - голосний “i”, в II - “u”, в III - сонорний+шумний, або подвiйний сонорний, в IV - сонорний, у V - шумний). Чергування а - ō було вiдзнакою VI класу.

Сонорнi r, l, m, n втратили в германських мовах складотворчу функцiю, у нульовому ступенi перед ними з’явився голосний “u”.

B IV i V класах в основi претериту множини з’являється ē. Вважають, що довгий ступінь ē в третій формі сходить до довгого ступіня і.є. перфекта. Порівняйте лат. sē di «я сидів» (теп. час sedeō), lē gi " літав" (теп.час legō)

Огласовка Дієприкметника II допускає різні тлумачення:

a) u у 4-му класі розглядається як голосний, який розвинувся під впливом сонорного (порівняйте 3 клас), а ĕ (гот. i) в V класі як голосний, обумовлений аналогічним впливом основи інфінітива теперішнього часу.

b) Але походження u в 4 класі і ĕ в V класі можна пояснити як відбиток (отражение)в германськом і є. надкраткого редукованого голосного ь [ə ] «шва секундум», який, як вважають, перед сонорними давав u (4 клас), а перед шумними і (5 клас).

VII клас сильних дiєслiв об’єднував коренi рiзної структури. У готськiй мовi при утвореннi претериту використовувалася редуплiкацiя, з аблаутом або без аблауту. Редуплiкацiя була неповною: подвоювався лише перший приголосний кореня, до якого додавався голосний ai [ε ] slepan “ спати ” - претерит однини saislep (без аблауту), letan “ дозволяти, пускати ” - претерит однини lailot (з аблаутом). Сполучення sk, st не розривались: sk aidan “ розлучати ” - претерит однини sk aiskaiþ. Якщо слово починалось з голосного, то в претеритi додавався лише “ai”: aukar “ збiльшуватись ” - претерит aiauk.

В iнших германських мовах iснували рiзноманiтнi моделi утворення претериту.