Засвоєння всіх сторін мови та функцій мовлення

У дошкільному віці відбувається засвоєння всіх рівнів мовної системи. Дитина добре розрізняє фонеми та слова, що відрізняються між собою лише однією фонемою: люк – лак; нога – нова тощо. Це свідчить про добре розвинений фонемний слух. Зменшується кількість звуків мовлення, які дитина не може правильно вимовляти. До 6–7 років вимова стає чистою. Дитина усвідомлює звукову будову слова і словесний склад речення. Вже в 4 роки у дітей можна сформувати розрізнення на слух твердих і м’яких, дзвінких і глухих приголосних, назву першого звуку в слові. Старші дошкільники визначають послідовність всіх звуків в слові. Лексика значно розширюється. Розуміння дитиною значення слів стає стабільним та позаситуативним. У дитини спостерігається пізнавальне ставлення до системи мови. Нерідко, дитина наділяє почуте своїм смислом.

Найкраще засвоюються слова, з якими дитина постійно зустрічається та діє.

Першими (на межі раннього та дошкільного віку) засвоюються суфікси зі значенням зменшення-перебільшення; позитивної негативної емоційної оцінки. Засвоєння морфемного складу слів виявляється та закріплюється в самостійному словотворенні, що характерне для дитини 2–5 років.

Мовне експериментування на 5-му році виявляється також у словесних каламбурах. З’являється гра словами.

Помітно ускладнюється регулююча функція мовлення (свідоме виконання інструкцій дорослого, поява самоінструкцій) та плануюча функція мовлення (випереджує практичну дію).

Розвиток зв’язного мовлення дошкільника

Формуються нові форми мовлення – контекстна та пояснювальна, що становлять основу зв’язного мовлення дитини. Ситуативне мовлення залишається при цьому поширеною формою також. Суттєва відмінність ситуативного й контекстного мовлення полягає у мірі їх співвіднесеності із наочною ситуацією. Ситуативне мовлення цілком зрозуміле лише у зв’язку із ситуацією. Контекстне передбачає опору кожного наступного висловлення на попереднє. Властивості контекстності та ситуативності також виявляються у дитячих діалогах. Здатність послідовно пов’язувати окремі висловлення між собою стають основою для появи зв’язного мовлення, яке ще називають пояснювальною формою мовлення. Пояснювальне мовлення розвинене у дошкільників по-різному.

До кінця дошкільного віку у мовленні з’являються ознаки позаситуативності: дитина відмежовує слово від предмету. Мовлення інтегрується та диференціюється із іншими інтелектуальними процесами.