Сутність позитивістської соціології О. Конта яскраво виявляється у його знаменитому законі Трьох стадій.

Згідно цьому закону, окрема особа і суспільство в цілому в своєму розвитку проходять три послідовні стадії — теологічну, метафізичну і позитивну

На теологічній стадії, що триває приблизно до 1300 р., людський розум прагне знайти або початкові, або кінцеві причини явищ, він прагне до абсолютного знання. Ця стадія була необхідною для свого часу, оскільки забезпечувала попередній розвиток людської соціальності і зростання розумових сил.

На метафізичній, або абстрактній стадії (1300 - 1800 pp.) людське мислення також намагається пояснити внутрішню природу явищ, їх початок і призначення, головний спосіб їх виникнення. Але на відміну від теології, метафізика пояснює явища не за допомогою надприродних чинників, а за допомогою суті або абстракцій.

Основна ознака позитивної або наукової стадії полягає в тому, що тут діє закон постійного підпорядкування уяви спостереженню.

Згідно закону трьох стадій, всі науки і всі суспільства неминуче завершують свою еволюцію на позитивній стадії. Саме на ній формується істинна, позитивна наука, мета якої - пізнання не фактів (вони складають для неї лише необхідний сирий матеріал), а законів. Існування незмінних природних законів — умова існування науки; їх пізнання з метою раціонального передбачення — її призначення.

Конт класифікував науки за декількома ознаками: історичною (за часом і послідовністю виникнення), логічною (від абстрактного до конкретного), за складністю предмета дослідження (від простого до складного), за характером зв'язку із практикою. У результаті основні науки розташувалися в наступному порядку: математика — астрономія — фізика - хімія - біологія — соціологія.

Математика, на його думку, найменше залежить від інших наук, є найбільш абстрактною, простою і віддаленою від практики, а тому виникла раніше від інших форм наукового пізнання. Соціологія ж навпаки, — безпосередньо пов'язана із практикою, складна, конкретна, виникла пізніше інших, тому що опирається на їхні досягнення.

Таким чином, на вершині ієрархії наук О Конта знаходиться соціологія. Появу її учений пов'язує не тільки з новою стадією розвитку суспільства, але й з усією історією розвитку науки

Для позначення створеної ним науки Конт використовує різні терміни: " соціальна філософія", " соціальна наука", " соціальна фізіологія" і " соціальна фізика". Вперше слово " соціологія" Конт вжив в 1838 р., в 47-й лекції " Курсу позитивної філософії", том IV.

Конт був одним з мислителів, що відкрили соціальну реальність і що зробили вагомий внесок в її розуміння. Головна умова створення самостійної соціальної науки, — це виділення специфічної реальності, що не вивчається ніякими іншими науками. Для позначення цієї реальності він використовує різні терміни: " суспільство", " соціальний організм", " соціальна система", " соціальні явища", " соціальне існування" та ін.

Людина за природою своєю соціальна, соціальність — її природний стан. Суспільство складається з індивідів, що володіють окремим і незалежним існуванням і лише думають, що вони діють згідно " своїм особистим імпульсам". Насправді вони постійно беруть участь в загальному розвитку, як правило, не замислюючись над цим. Будучи соціальним реалістом, Конт постійно підкреслює пріоритет суспільства над індивідом.

Одним з перших в соціології, Конт розробляє підхід до суспільства як до системи, прообразом якої виступає для нього біологічний організм. Він постійно підкреслює її цілісний, неподільний характер і взаємозалежність її частин.

На противагу метафізичній методології, що ґрунтується на підпорядкуванні фактів уяві і претендує на абсолютні пояснення, позитивна соціальна наука заснована на спостереженні постійних зв'язків між фактами.

В основу побудови соціології як самостійної науки, О. Конт поклав ідею " соціальної системи", тобто визнання факту існування суспільства як своєрідного організму, певної цілісності, елементи якої виконують специфічні функції й служать вимогам цієї системи. У концепції Конта індивід є абстракцією, тобто не існує самостійно, ізольовано від цілого, у той час як суспільство виступає первинною реальністю й розвивається за своїми внутрішніми природними законами. Причому із всіх існуючих систем суспільство відзначається найбільшою складністю, оскільки піддається постійним

змінам. Біологічні організми щодо цього значно стабільніші. У суспільстві ж кожний стан визначається попереднім й впливає на майбутнє. Соціальні явища по своїй природі історичні. Однак об'єктом досліджень соціології Конт вважає глобальне суспільство, Людство. Його цікавить не стільки зміна суспільних систем (як, наприклад, у теорії формацій К. Маркса), скільки зміни в системі, фундаментальні властивості якої залишаються постійними.

Будь-який об'єкт, згідно Конту, може вивчатися з двох точок зору: статичної і динамічної. Це відноситься і до вивчення соціальної системи. Тому соціологія ділиться в його доктрині на дві частини: соціальну статику і соціальну динаміку. Ці дві дисципліни відповідають двом частинам головного гасла контівського учення " Порядок і прогрес". Для соціальної статики вища мета — виявлення законів соціального порядку, для соціальної динаміки — законів прогресу. Соціальна статика — це соціальна анатомія, що вивчає будову соціального організму, соціальна динаміка - соціальна фізіологія, що вивчає його функціонування. Об'єкт першої з них — суспільство " в стані спокою", об'єкт другої — суспільство " в стані руху". До речі, до суспільного прогресу Конт також застосовує закон трьох стадій і вважає, що суспільство, як і наука, проходить у своєму розвитку ті ж стадії — теологічну, метафізичну і соціальну.

Таким чином, Конт створив обриси нової науки на засадах позитивізму, виокремив її предмет і методологію, розробив класифікацію наук, найвищим щаблем якої є соціологія. Він вперше визначив суспільство як соціальну систему, поділив соціальні явища на два типи: ті що перебувають у статичному положенні і ті що розвиваються.

Усе це дає підстави вважати Огюста Конта основоположником нової науки — науки про суспільство — соціології, як назвав сам автор.