Соціологія молоді як спеціальна соціологічна теорія

Соціологія молоді - це соціологічна дисципліна, яка функціонує на трьох рівнях: загальнометодологічном (базуючись на визнанні молоді як окремої спільноти та суб'єкта суспільного розвитку), спеціальнотеоретичному та емпіричному, що дає можливість дотримуватися єдності вихідних теоретичних понять, операційних визначень конкретно-історичного з змісту і емпіричних індикаторів. Соціологія молоді в науковій літературі визначається як галузь соціології, що досліджує специфічну соціально-демографічну спільноту. яка перебуває в процесі переходу від дитинства до світу дорослих і переживає важливий етап сімейної чи позасімейної соціалізації та адаптації, інтеріоризації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, соціальних ролей і статусу. Цей процес знаходить прояв у специфічно молодіжних формах поведінки і свідомості, у поняттях молодіжної субкультури, моди, музики, мови тощо. Активна роль молоді у процесах соціалізації зумовлюється тим, що вона не лише копіює усталені взірці адаптивної поведінки і взаємодії, але й здатна вносити в них новий зміст в залежності від умов життя, що постійно змінюються.

Основними завданнями соціології молоді вважаються:

дослідження її ролі і місця в соціальному розвитку суспільства;

вивчення тенденцій зміни її соціального обличчя, норм, цінностей та інтересів;

аналіз процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі;

виявлення і прогнозування на цій основі напрямків розвитку молодіжних проблем і розробка соціальної політики стосовно різних груп молоді.

Молодь - це суспільне диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходиться в стані формування і становлення.

Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості в міра досягнення нею соціальної суб'єктивності, ступінь засвоєння суспільних відносин та іноваційної діяльності.

Розуміння молоді як субсоцієтальної спільноти, гетерогенної (тобто складної та багатовимірної) за характером, дозволяє виділити в її складі ряд внутрішніх гомогенних /тобто досить однорідних/ груп, що об'єктивно займають в структурі суспільства відмінне положення, відрізняється широтою і змістом сфер діяльності, специфікою духовного світу і, відповідно, відіграють у процесі розвитку суспільства неоднакову роль. Такий підхід дає змогу більш адекватно і диференційовано проаналізувати окремі контингенти молоді в ході конкретно-соціологічних досліджень.

Звертаю увагу курсантів, що нині в соціології молоді відбувається науковий пошук у напрямку виділення її сутнісних характеристик як особливої соціальної спільноти. Він може бути плідним у тому випадку, якщо піддати науковому аналізу провідні сфери життєдіяльності молоді і в кожній з них виділити найбільш характерні риси. Тепер на перший план, крім зазначених характеристик молоді, висуваються форми її життєдіяльності, спосіб життя, зміст спільнісної та групової свідомості, а також діяльність соціальних інститутів, що покликані не лише здійснювати Функцію контролю і управління процесами в молодіжному середовищі, але, перш за все, визначити запити, потреби, інтереси молоді та сприяти створенню належних умов для її ефективного соціального старту.

Підкреслюю, що дослідниками висловлюється думка, що конкретизація сутнісних рис молоді з метою їх подальшого емпіричного аналізу може здійснюватися як по лінії виділення основних віх соціального становлення особистості, так і за сукупністю характеристик, властивих різним групам всередині самої молоді. У першому випадку аналізу підлягають час настання правової відповідальності (часткової і повної), повноліття, можливість приступити до праці, одруження і створення сім'ї, виховання дітей, здобути професії, досягнення соціально-економічної самостійності, тощо. У другому випадку молодь розподіляється на внутрішньовидові грузи і для кожної з них (робітничої, селянської, учнівської т. ін.) виділяється найбільш характерний набір ознак способу життя в основних сферах життєдіяльності.

Звертаю увагу, що питання про характерні особливості і специфічні риси молоді тісно пов'язане з питанням про вікові межі періоду молодості, оскільки їх вирішення допомагає конкретизувати програми соціологічних досліджень, а значить сприяє одержанню репрезентативних (тобто таких, що описують всю сукупність) даних, підсиленнях статистичною базою. Традиційно в радянській соціології вважалося, що рамки молодіжного віку містяться в інтервалі від 16 до 30 років. Однак в останній час все більшого поширення набувають погляди, згідно яких вік молоді своєю нижньою межею сягає 14, а верхньою - 35 років. В основі цього лежить висловлене рядом науковців міркування про пролонгацію (або продовження) часу молодості, збільшення віку вступу у трудове життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної незалежності від батьків та держави. Це відображає об'єктивні процеси в житті та розвитку людства: з одного боку, все наполегливіше висувається завдання більш ранньої соціалізації молоді, включення її до трудової практики на більш ранніх етанах, з другого - зростають межі середнього і старшого віку, тривалості життя в цілому, продовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу молодих людей. Однак, виходячи з певних практичних міркувань та ресурсів держави, у прийнятому Законі України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді” записано: “молоддю вважаються молоді громадяни віком від 14 до 28 років.” (Ред. 2000 р.)

Підкреслюю, що одною з провідних у соціології молоді виступає проблема дослідження молодіжної свідомості. При її з'ясуванні слід виходити з того, що свідомість молоді, як спільнісна, так ї групова, це різновиди масової свідомості, які вивчаються соціологами шляхом аналізу її основних форм (політико-правової, економічної, екологічної, моральної тощо), які функціонують на когнітивному (або теоретико-пізнавальному), емоційно-чуттєвому та когнітивному (або поведінковому) рівнях.

Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди і знання, які служать основою для формування наукового світогляду і міцних переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об'єктивно і адекватно оцінювати дійсність.

Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності і цілісності. Він повинен бути тісно взаємопов'язаним зі змістом когнітивного рівня і знаходитись у певній залежності від нього, інакше головна особливість молодіжної свідомості - надмірна емоційність - загрожує перетворитись в її недолік.

Когнітивний рівень містить у собі соціальні установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.

Слід наголосити, що свідомість молоді є цілісним діалектичним переплетенням всіх складових її рівнів, які вирізняються суто з міркувань логіко-теоретичного характеру та з метою полегшення процесу соціологічного дослідження. Тому, наприклад, соціальна установка як така включає у себе також елементи когнітивного рівня і є емоційно забарвлене, та її відмінності від стадій дитинства, юності і дорослості. Ці моменти були представлені у працях таких англомовних авторів, як К. Кеністон, Х. Сіболд та інших, лише з середини 70-х років ї залишились поза увагою багатьох радянських дослідників, які за традицією продовжували порівнювати розгляд проблем юнацтва в західній літературі з розглядом проблем молоді - у вітчизняній.

У західних англомовних дослідженнях молоді містяться спроби виділити найбільш характерні специфічні риси молодої людини, яка ще не досягнула статусу дорослості; серед них - нерівномірність, напруженість, наявність і повторюваність конфліктних ситуацій, підвищена критичність тощо. Як бачимо, при наявних відмінностях у трактуванні молоді та її вікових меж пошук у площині молодіжної тематики вітчизняної та західної соціології йде приблизно в однаковому напрямку.

Підкреслює, що з'ясувавши основні поняття і категорії молоді, можна приступати до розгляду конкретних молодіжних проблем та використання знання про них у державній молодіжній політиці.