Практичне заняття№ 4

Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей,

переговорів, прийомів та по телефону.

МЕТА: Активізувати знання студентів з даної теми, за допомогою правильно підібраного матеріалу, виконання вправ, завдань та питань розвивати у студентів знання, вміння та навички, виховувати у студентів любов та повагу до слова, до своєї професії та до ділової мови і спілкування загалом.

ПЛАН:

1.Загальні принципи і правила спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики.

2.Культура телефонного діалогу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

Переговори

Прийом

Зустріч

Телефонна розмова

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ ЗАНЯТТЯ:

- етапи переговорів:

1) уточнення позицій;

2) їх обговорення;

3) узгодження позицій.

-техніку проведення переговорів:

• установлення контакту зі співрозмовником;

• ведення переговорів у потрібному напрямку;

• спостереження за реакцією партнера, уміння слухати;

• прогнозування відповідей партнера;

• корекція власної поведінки протягом розмови;

• уміння виражати розуміння або схвалення думки;

• використання міміки і пантоміміки, знаків уваги;

• уміння передбачати можливі варіанти відповідних реакцій.

- телефонна розмова складається з таких елементів:

*момент встановлення зв’язку (взаємне відрекомендування);

*виклад суті справи (уведення в курс справи, постановка питання, обговорення ситуації, відповідь);

*закінчення розмови.

Пам’ятайте, що нечемно кидати трубку, нетактовно відповідати чи давати неправильну інформацію. Розмова має бути спокійною, розбірливою, чемною. Вихована людина не буде перебивати співрозмовника чи поправляти, підкреслювати свою професійну перевагу. Не варто засмічувати телефонну розмову крилатими виразами, надмірною образністю. Нетактовно класти трубку, не дочекавшись прощальних слів співрозмовника. Слід також пам’ятати, що надмірна ввічливість, улесливість не прикрашають співрозмовника, а свідчать про його низький етичний рівень і можуть викликати роздратування.

Службовий телефон – для розв’язання службових справ, а не особистих. Поздоровлення, співчуття прийнято виражати особисто чи листом, а не телефоном.

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

1. Зредагуйте телефонну розмову, правильний варіант запишіть.

- Ало! Це хто?

- Москаленко. А вам хто треба?

- Директор школи. Я не знаю як його ім'я і по батькові.

- А хто це дзвонить?

- Анатолій Засядько. А ви хто такий?

- Я - вчитель математики. Хотів би працювати у вашій школі.

- Директорові ніколи з вами говорити.

2. Змоделюйте рольову ситуацію і проведіть комунікативну гру.

- Ви у незнайомому місті й шукаєте потрібну Вам установу.

- Ви не згодні з висловленою думкою співбесідника.

- Ви - працівник адміністрації. До Вас звертаються з проханням надати допомогу у проведенні заходу, а Ви не можете допомогти.

- Ви зустріли однокурсницю, Вам треба зробити їй комплімент.

3. Такі вирази як: «Це неправда», «Це дурниця» під час спілкування неприпустимі. Запишіть, як треба висловлюватися.

4. Запишіть, який комплімент Ви можете сказати:

1) після тривалих перемовин, що завершилися для Вас вдало;

2) коли розмова закінчилася з успіхом;

3) співробітникові під час роботи;

4) вчителеві після відвідання його уроку;

5) співробітникові, який без допомоги нотатника, назвав необхідні відомості.

5. Дайте письмові відповіді на запитання:

1) Як можна зробити зауваження учневі, особі, старшій за віком, своєму другові?

2) Як представити свого друга(подругу) матері?

3) Як можна відмовити незнайомій людині, викладачеві, керівникові установи, в

якій працюєте?

6. Складіть речення із поданими словами (речення мають відповідати

певній спілкувальній ситуації).

На жаль, звичайно, зазвичай, по-моєму, безсумнівно.

7. Зредагуйте телефонну розмову, правильний варіант запишіть.

- Ало! Це хто?

- Москаленко. А вам хто треба?

- Директор школи. Я не знаю як його ім'я і по батькові. А хто це дзвонить?

- Анатолій Засядько.

- А ви хто такий?

- Я - вчитель математики. Хотів би працювати у вашій школі.

- Директорові ніколи з вами говорити.