Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Теоретико-методологічні основи «Регіональної економіки».






Регіональна політика в країнах Західної Європи почала формуватися в період Великої депресії 1929–1933 років як інструмент державного регулювання економіки, коли глибока економічна кри­за охопила майже весь світ. У високорозвинених країнах Європи та США виникла серйозна про­блема диспропорцій у розвитку окремих регіонів. Це загрожувало існуванню політичних еліт дер­жав Західної Європи, вносило соціальну напругу в суспільне життя. Тому постало питання виді­лення коштів із державного бюджету для подо­лання диспропорцій у територіальному розвитку таких країн як Великобританія, Франція, Німеччина, Італія та ін.. Найдовшу історію регіональної політики має Великобританія – понад 70 років. У більшості ж країн Західної Європи така політика почала втілюватися в життя після Другої світової війни.

Термін ''регіональна наука" був введений аме­риканським вченим У. Айзардом, завдяки якому у 1954 р. в США була заснована асоціація тієї ж назви " Regional Science Association" з центром у Філадельфії. У його ро­зумінні " регіональна наука - це нове міждис­циплінарне поле в системі соціальних наук. Її увага сконцентрована на просторових вимі­рах людської діяльності... ".

Термін " регіональні дослідження" виник у 1965 р. у зв'язку із заснуванням у Великобританії Асо­ціації регіональних досліджень, почав видаватися і журнал " Regional Studies". Дослідження регіонального розвитку набувають практичного спрямування. Завдяки працям таких дослідників як І. Г. фон Тюнен, А. Вебер, Т. Паландер, Г. Хоутеллінг, В. Кристаллер, А. Льош, А. Кук­лінський, П. Робсон, Г. Річардсон зросло значення регіонального планування. Особлива увага при­ділялася вивченню ресурсного потенціалу кожно­го регіону.

Серед радянських економістів слід згадати М. М. Некрасова, який у 1975 році випустив книгу “Регіональна економіка”, що містила традиційні характеристики регіонів країни та проблем їхнього розвитку. З українських дослідників найбільш помітний внесок у розробку регіональної економіки зробив В. А. Поповкін, який у 1993 році видав книгу “Регіонально-цілісний підхід в економіці”.

На сьогодні регіональна економіка як навчальна дисципліна, що посідає місце на стику суспільної (соціально-економічної) географії та економіки, та як напрям наукових досліджень, зокрема для потреб державного управління, набула значного поширення в більшості країн. У сучасних європейських регіональних досліджен­нях виділяють такі рівні регіональної політики:

1) відносини між органами центральної влади та регіонами;

2) державне втручання в розвиток окремих те­риторій з метою подолання суттєвих регіональ­них відмінностей в умовах життя та підприєм­ництва;

3) власна політика регіонів: соціальна, економіч­на, промислова, демографічна та ін.

Термін " регіональна політика " західноєвро­пейськими спеціалістами використовується при розв'язанні проблеми подолання серйозних регіо­нальних відмінностей. У 50-х роках в Європі по­силюється розвиток регіональної науки, активі­зується регіональна політика, здійснюються фун­даментальні дослідження регіонального розвит­ку, спрямовані на розв'язання соціально-економічних проблем.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал