Методичні вказівки до розробки окремих розділів курсової роботи

У вступі пояснюється необхідність використання економічної науки та практики в господарській діяльності металургійного підприємства та планування його діяльності. Також потрібно висвітлити такі аспекти в наступній послідовності:

· обґрунтування актуальності теми та її важливість для конкретного підприємства та виробничого підрозділу;

· новизна досліджуваної проблеми, ступінь її розробленості в літературі та на практиці;

· мета роботи (при формулюванні мети зазвичай відображають орієнтацію на кінцеві результати дослідження та розробку рекомендацій);

· об’єкт і предмет дослідження;

· методи дослідження, основні методи та прийоми аналізу, які використані при виконані роботи;

· практичне значення одержаних результатів;

· посилання на використаний пакет програм для ПЕОМ.

Вступ повинен бути компактним, не переобтяжений теоретичними викладками. Орієнтований обсяг вступу 1-2 сторінки друкованого тексту.

У 1 розділі дається характеристика організаційної структури підприємства, цеху або дільниці.

При цьому необхідно дати стислу характеристику історії розвитку підприємства, видів діяльності, конкурентних переваг, ринку збуту, продукції: річні (за 3-5 років) об'єми виробництва та продажів у вартісному і (або) натуральному вираженні і частку (%) ринку, що охоплено даним підприємством, описати споживачів і їхні потреби та вимоги до продукції; дати загальні уявлення про конкурентне середовище в якому працює підприємство; по найпростішому показнику (відношенню обсягу реалізованої продукції до обсягу виробленої) дати оцінку конкурентноздатності продукції підприємства. Відмічаючи позитивні і негативні сторони діяльності підприємства та цеху ‑ визначити мету курсової роботи по поліпшенню ринкових позицій підприємства.

У 2 розділі на основі виявлених в попередньому розділі недоліків запропонувати заходи оптимізації діяльності цеху з характеристикою очікуваних результатів їх впровадження. Заходи можуть стосуватися технологічних, організаційних змін або модернізації. При необхідності розрахувати капітальні витрати на впровадження заходу.

Провести розрахунок виробничої програми підрозділу випуску металургійної продукції за індивідуальними вимогами викладача і у відповідності з запропонованими заходами.

Приклад розрахунку обсягу виробництва чавуну.

Основним показником є:

Обсяг продукції, що відповідає вищим досягненням вітчизняної і закордонної науки і техніки, є конкурентоздатним; або з урахуванням нормативної продуктивності основного технологічного обладнання цеху.

Обсяг виробництва металургійної продукції визначають виходячи з річного фонду робочого часу і питомої продуктивності агрегату. Виробничу потужність устаткування розраховують за формулою:

де П - виробнича річна потужність, т;

П_Т - технічна норма годинної продуктивності устаткування, т;

П_Ф - фактичний час роботи устаткування, год.

Технічну норму продуктивності устаткування визначають наступним чином: для безперервних процесів

для періодичних процесів

де m₁ і m₂ - маса сирих матеріалів, відповідно що вміщаються агрегатом і переробляються за один цикл, т;

К - коефіцієнт виходу годного металу;

Т - тривалість прийнятої одиниці часу, год;

t₁ - час перебування сирих матеріалів в агрегаті, год;

t₂ - тривалість одного циклу обробки, год.

Фактичний час дії устаткування розраховують за формулою:

де Т_К - календарний час дії устаткування, діб;

Т_вих - кількість вихідних днів;

Т_св - святкові дні (прийняті);

Т_к.р - тривалість капітальних ремонтів, днів;

r - кількість змін роботи за добу;

t_зм - тривалість зміни, год.;

Т_пр - тривалість простоїв у відсотках до номінального часу.

У роботі повинно бути визначено можливе зростання виробництва металопродукції з урахуванням запропонованих заходів. На підставі цього річний обсяг виробництва металопродукції по цеху складе:

де - річний обсяг виробництва металопродукції по цеху (дільниці) до впровадження заходів, т;

К - коефіцієнт збільшення обсягу виробництва.

Збільшення обсягу виробництва складе

т.

Для визначення техніко-економічних показників роботи агрегатів після проведення різноманітних організаційно-технічних заходів можна використовувати також дані про вплив технологічних і технічних чинників у виробництві, що відомі з технічної літератури або використовуються на підприємстві. Так наприклад, для доменного виробництва такі заходи приведено в табл. 1.

Таблиця 1

Вплив чинників доменної плавки на продуктивність

доменних печей і питома витрата коксу

В 3 розділі приводиться розрахунок матеріально-технічного забезпечення виробничої програми підприємства та чисельності працівників.

Спочатку приводиться список основного і допоміжного обладнання, зазначається його балансова вартість та визначення амортизаційних відрахувань і віднесення їх на собівартість продукції (розділ 4). Метод нарахування АВ вибирається за вказівкою викладача.

Таблиця 2

Розрахунок амортизаційних відрахувань

Назва обладнання	Група Осн. З	Вартість на початок року	Амортизаційні відрахування	Залишкова вартість Осн. З

При впровадженні заходів або реконструкції базового об'єкта питомі витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, усіх видів енергії приймають на підставі прийнятих на підприємстві згідно технологічних вимог.

Якщо відповідно до заходів, прийнятих для розрахунку змінюються витратні коефіцієнти сировини, палива, електроенергії, стислого повітря, кисню, типу устаткування й ін. то витрати по цих статтях калькуляції розраховуються прямим рахунком, тобто виходячи з розміру витратного коефіцієнта і ціни на відповідний вид матеріалу.

У нашому прикладі витрата залізорудної шихти складає 1, 895 т на 1т чавуну по ціні 550 грн. (прийнята ціна) за 1т. Відповідно до наміченого в роботі технічного рішення збільшення вмісту заліза складе - 1, 6%, тоді вміст заліза в руді збільшиться з 55% до 56, 6 % - що забезпечить зниження витрат залізної шихти.

т

і відповідно до зниження витрат по цій статті (В_м)

В_м = 1, 895 • 550 - (1, 895 - 0, 055) • 550= 30, 25 грн.

тобто у результаті застосування більш багатої залізорудної шихти витрати по цій статті знизяться на 30, 25 гри., що необхідно показати в калькуляції собівартості металопродукції по статтях " Сировина".

Обов’язково при розрахунку вартості необхідних для технологічного процесу виробництва продукції ресурсів необхідно врахувати вартість відходів.

Намічений захід дозволив також знизити витрату коксу на 20 кг, що призведе до зниження витрат по статті " Паливо" (кокс) на суму

0, 020 • 2000 = 40 грн.

2000 – прийнята ціна 1 т коксу.

Аналогічні розрахунки провадяться по всіх заходах, наміченим у технічному рішенні і зміни матеріальних витрат, що викликають, із відповідним відбитком цих змін у калькуляції собівартості металопродукції. Результати розрахунку вартості матеріальних ресурсів оформляються в табл.3.

Таблиця 3

Планування потреби в трудових ресурсах проводиться за прийнятою на підприємстві методикою або обґрунтовується в залежності від норм обслуговування металургійного устаткування.

Також в роботі описуються основні принципи нарахування заробітної плати для відповідних категорій робітників чи керівників.

Чисельність робітників і річний фонд заробітної плати можна представити в табл. 4.

Таблиця 4

Розрахунок штату робітників і фонду заробітної плати

Також розраховується ЗП керівників та ін. працівників підрозділу. Рекомендована кількість працівників апарату управління поділяється в співвідношенні:

керівники і фахівці – 70%

службовці – 30%.

Молодший обслуговуючий персонал приймаються в кількості прийнятій на підприємстві.

Таблиця 5

В 4 розділі визначається за плановими величинами розрахованими в попередніх розділах собівартість виробництва металопродукції як сума витрат, що входять до величини.

Планування й облік собівартості проводиться за наступними статтями:

1. Витрати на оплату праці робітників та керівників підрозділу з відрахуваннями на соціальні заходи.

2. Витрати на енергетичні носії.

3. Витрати на сировину та інші матеріали.

4. Планові витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт і відновлення обладнання (приймається в розмірі 10% їхньої вартості).

5. Амортизаційні відрахування на повне відновлення устаткування.

6. Накладні витрати.

Дані про величину витрат по окремим калькуляційним статтям приймаються на підставі попередніх розрахунків. Крім цього для визначення загальної собівартості визначають такі накладні витрати:

Утримування виробничо-технічної бази (експлуатаційні витрати) приймаються на рівні 7-10% від її вартості.

На дослідження, раціоналізацію й удосконалення передбачаються кошти в розмірі 8-10%, а на охорону праці 10-12% від суми витрат на оплату праці працівників.

Інші витрати передбачаються на рівні 3-5% попередніх витрат.

Розрахунок собівартості здійснюється у формі таблиці 6.

При цьому визначається собівартість одиниці продукції та виробнича собівартість планового обсягу виробництва.

Таблиця 6

Калькуляція собівартості металопродукції

При плануванні основних техніко-економічних показників діяльності підприємства передбачено розрахунок загальної суми доходу від реалізації продукції, прибутку та рентабельності підприємства.

Сумарна величина доходу розраховується методом прямого рахунку по видах діяльності ():

Сума доходів від продажу металопродукції визначається як добуток кількості проданої продукції і ціни на неї:

, грн.

Ціни можуть визначатися на основі планових розрахунків:

, грн./т

де С – собівартість одиниці продукції, грн./т;

ПН – планові накопичення (плановий розмір прибутку), грн./т;

ПДВ – податок на додану вартість, грн./т.

Планові накопичення розраховуються виходячи з граничної норми рентабельності виробництва:

грн./т

де R_н – граничний норматив рентабельності виробництва, що застосовується при розрахунках цін на металургійну продукцію (30%).

Розмір податку на додану вартість визначається:

грн./т

де Н_пдв – ставка податку на додану вартість, %.

Доходи від продажу побічної продукції та надання певних послуг чи робіт властивих даному підрозділу (обов’язково вказати які саме види діяльності притаманні об’єкту дослідження) приймаються відповідно в розмірі 7-10% від доходів за реалізацію основного виду продукції.

Середня доходна ставка підприємства становить:

, грн./грн. (грн./ум. нат. т)

де - загальний обсяг виконаної діяльності у вартісних або умовно натуральних величинах.

Балансовий прибуток підприємства:

, грн.

де ОПБ - розмір обов'язкових відрахувань і платежів у бюджет, грн.;

С - загальна сума витрат підприємства (собівартість продукції), грн.

Сума податку на додану вартість:

Розмір госпрозрахункового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства:

де ПП - податок на прибуток у бюджет по діючих ставках, грн.

де Н_пр - ставка оподаткування прибутку, %.

Частина прибутку підприємства, що розподіляється у фонд накопичення. Умовно прийняти розподіл у цей фонд в розмірі 40%.

У фонд розвитку виробництва, крім того, включаються амортизаційні відрахування на повне відновлення виробничої бази:

, грн.

Рівень рентабельності виробництва:

, %

Граничний рівень витрат на одиницю доходу:

, грн./грн.

Також необхідно розрахувати техніко-економічні показники і оцінити прийняті рішення. З цією метою ведеться аналіз техніко-економічних показників підприємства за попередній період і порівнюються з розрахунковими.

Дані по основних техніко-економічних показниках роботи за попередній рік приводяться в табл. 7.

Таблиця 7

Техніко-економічні показники роботи цеху

Рекомендовані методики

1) Розрахунок продуктивності праці:

одного працюючого

, грн./особу

де Ч - середньоспискова кількість працівників основної діяльності підприємства, осіб.

одного робітника:

, грн./особу

, т/особу

де Q - загальний обсяг перевезень, т;

Ч_Р - середньоспискова чисельність робітників, осіб.

одного ремонтника:

, людино-годин/особу

де Т - сумарна трудомісткість технічного обслуговування і ремонтів на підприємстві чи в підрозділі, людино-год.;

Ч_рем - середньоспискова чисельність ремонтників, осіб.

2) Розрахунок ефективності використання виробничих засобів:

Рівень рентабельності виробничих засобів підприємства:

де Ф_ос - вартість основних засобів, грн.;

Ф_об - оборотні кошти підприємства в розмірі нормативу, грн.

Фондовіддача:

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (кількість оборотів):

Тривалість одного обороту:

Граничний рівень запасів товарно-матеріальних цінностей на одиницю доходу:

3) Оцінка доцільності прийнятих технічних рішень провадиться на основі розрахунку коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень, що по здійснюваному заходу дорівнює:

де П_бал - річний розмір прибутку після впровадження заходів в експлуатацію, грн.;

КВ - розмір капітальних вкладень, що забезпечили отриманий ефект, грн.

, грн.

де К_ос - капітальні вкладення в основні засоби підприємства (виробничо-технічну базу), грн.;

М – витрати на монтаж введених основних засобів, грн.;

Д – витрати на доставку основних засобів на місце їх встановлення, грн.;

В_вив – вартість виведеного устаткування, грн.

Як показник рівня економічної ефективності капітальних вкладень, може бути визначений також термін окупності капітальних вкладень (величина зворотна коефіцієнтові економічної ефективності), розрахований як на величину прибутку підприємства так і на величину власних засобів, використаних для розвитку виробництва Т _ок:

, років

, років

Прийняте технічне рішення вважається ефективним якщо дотримується умова:

де Е_н - нормативне значення коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень, частки;

Т_н - нормативне значення строку окупності капітальних вкладень, роки.

При необмеженій тривалості експлуатації об'єкта нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень збігається з нормативом приведення (дисконтування) різночасних витрат і результатів:

Величина Е_нп визначається на основі досягнутого рівня показників роботи аналогічних підприємств (галузі в цілому) у базовому періоді, у якості якого приймається період часу, що передує періодові на який установлюється норматив Е_нп.

Розрахунок величини Е_нп провадиться за формулою:

де - середньорічний розмір прибутку в базовому періоді, грн.;

- середньорічний розмір основних і оборотних фондів за базовий період на підприємстві (галузі), грн.

До затвердження приймається розрахункове значення Е_нп, але не нижче діючої в даний момент процентної ставки за банківський кредит, вираженої в частках. Це дозволяє забезпечити ефективність нових капітальних вкладень на рівні не нижче досягнутого в базовому періоді і не нижче ефективності розміщення вільних коштів на депозитних рахунках у банках.

Якщо не дотримується умова ефективності при використанні власних ресурсів треба передбачити можливість зовнішнього фінансування (кредит).

У висновку дається загальна оцінка прийнятих рішень по організації роботи підприємства на основі узагальнення техніко-економічних розрахунків.

Рекомендована література

1. Метс А.Ф., Щепилов Ф.И., Писчиков М.М. Организация, планирование и управление производством на предприятиях черной металлургии – М.: Металлургия, 1981, - 352 с.

2. Банный Н.П., Банный Д.Н. Технико-экономические расчеты в черной металлургии – М.: Металлургия, 1968. – 470 с.

3. Экономические методы управления НТП в черной металлургии / Аптекарь С.С., Ковалев А.И., Краснова В.В. и др. – К., Техника, 1983. – 143 с.

4. Богатин Ю.В., Швандар В.А. Производство прибыли: учебное пособие. – М.: Финансы, 1998. – 256 с.

5. Іщенко І.І., Терещенко С.П. Оцінка економічної ефективності виробництва і затрат: навч. посібник. – К.: Вища школа, 1991. – 173 с.

6. Белогуров В.П. Основы управления: учебн. пособие. – Х.: Консум, 2003. – 240 с.

7. Попов Д.И., Макаров Л.П. Интенсификация производства – основное условие повышения эффективности работы черной металлургии. – М.: Металлургия, 1975. – 87 с.

8. Хахалина А.И., Иванова Л.Г. Анализ прибыли и рентабельности на металлургических предприятиях. – М.: Металлургия, 1974. – 136 с.

9. Гордань В.И. Материалоемкость и качество продукции (аспекты управления). – К.: Наукова думка, 1988. – 144 с.

10. Леушин Д.А. Комплексная экономия черных металлов на предприятиях. – К.: Вища школа, 1980. – 61 с.

11. Зуев Л.П., Харченко В.А. Экономия энергоресурсов на металлургическом предприятии. – К.: Техника, 1979. – 29 с.

12. Мищенко В.А. Производительность труда в черной металлургии. – К.: Техника, 1977. – 198 с.

13. Повышение производительности труда в черной металлургии / П.К. Курилов, Ю.В. Донеш, Н.А. Терещенко. – К.: Техника, 1987. – 166 с.

14. Гликман Э.С., Лихачев Е.Н. Техническое нормирование и организация заработной платы в доменных цехах. – М.: Металлургия, 1994. – 173 с.

15. Ходоровский М.Я. Хозрасчетный механизм управления металлургическим предприятием и НТП (теория и методология). – Свердловск, 1990. – 180 с.

16. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Совершенствование системы планирования на металлургическом предприятии // Металлургическая и горнорудная промышленность, 2001. -№1. – с. 108-112.

17. Буторина И.В. Мировые тенденции развития металлургической промышленности // Металлургическая и горнорудная промышленность, 2001. -№3. – с. 79-82.

18. Семенова Т.В. Прогнозирование объемов и структуры литейного производства // Металлургическая и горнорудная промышленность, 2001. -№3. – с. 82-84.

19. Довбня С.Б. Методика анализа финансового состояния металлургического предприятия // Металлургическая и горнорудная промышленность, 2001. -№6. – с. 102-106.

20. Грабовский С.С., Гасенко Л.В. Совершенствование системы управления общепроизводственных расходов на металлургическом предприятии // Металлургическая и горнорудная промышленность, 2001. -№6. – с. 109-112.

21. Сергеев В.В. и ДР. Некоторые аспекты оценки производственных мощностей при их реструктуризации // Металлургическая и горнорудная промышленность, 2002. -№4. – с. 98-102.

22. Бень Т.Г., Маценко А.А. Методика оценки реальной стоимости производственных запасов предприятия / Металлургическая и горнорудная промышленность, 2003. -№3. – с. 114-116.