Заняття №1

Тема. Площини та напрями на тілі тварин. Скелет, розподіл на відділи. Хребетний стовп. Хребець, загальний принцип будови.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння загальної анатомічної термінології – термінів, що вказують на розташування та напрями частин тіла тварин (площини, поверхні і напрями), загальних закономірностей розподілу скелета ссавців на відділи. Вивчити загальний принцип будови хребця.

Матеріальне забезпечення. Скелети різних видів тварин, хребці різних відділів осьового скелета та різних видів тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

На початку заняття акцентувати увагу, що термінологія в анатомії має істотне значення для адекватного розуміння нормальної будови та патологічних змін будови будь-якого органа під час навчання та практичної діяльності лікаря ветеринарної медицини. Згадати, що загальними рисами будови тварин філогенетичного ряду ссавців є біполярність, метамерія та білатеральна симетрія тіла, тому для визначення характеру локалізації та взаємного розташування органів і їх частин усе тіло умовно розсікають трьома взаємно перпендикулярними площинами (рис.1).

Рис. 1. Площини, поверхні і напрями на тілі тварин:

площини: І – середня сагітальна (серединна, медіанна); ІІ – поперечна (сегментальна); ІІІ – дорсальна (фронтальна);

напрями: 1 – назальний (носовий); 2 – ростральний (оральний); 3 – аборальний (каудальний); 4 – каудальний; 5 – латеральний; 6 – плантарний; 7 – дорсальний; 8 – медіальний; 9 – краніальний; 10 – вентральний; 11 – пальмарний; 12 – проксимальний; 13 – дистальний; 14 – аксіальний; 15 – абаксіальний

Площина, що йде вздовж тіла від голови до кінчика хвоста вертикально і поділяє його на дві половини визначається як сагітальна. Звернути увагу, що розрізняють середню сагітальну (серединну, медіанну) площину – йде вздовж тіла, розділяючи його на праву та ліву симетричні (дзеркальні) половини, причому таку площину можна провести лише одну та бічні сагітальні (парасагітальні, парамедіанні, медіальні) площини – йдуть паралельно серединній сагітальній площині, їх можна провести безліч.

Площини, що проходять вертикально впоперек тіла тварини, перпендикулярно до його осі, поділяючи тіло на відрізки (сегменти) визначають як сегментальні (поперечні).

Площини, що проходять горизонтально, паралельно осі тіла та перпендикулярно до сагітальних і сегментальних площин визначаються як фронтальні (дорсальні).

Далі слід підкреслити, що відносно площин на тілі тварин виділяють наступні поверхні та напрями (рис. 1):

- медіальна поверхня – звернена до медіанної площини (медіально – всередину), протилежна їй – латеральна поверхня (латерально – назовні);

- краніальний напрям (краніально) – напрям від сегментальної площини в бік голови (від лат. cranium – череп), каудальний напрям (каудально) – в бік хвоста (від лат. cauda – хвіст);

- дорсальний напрям (дорсально) – від фронтальної площини в бік спини (від лат. dorsum – спина), вентральний напрям (вентрально) – в бік живота (від лат. venter – живіт).

Необхідно відмітити, що залежно від розміщення органів можлива різна комбінація цих термінів: дорсокаудально, краніовентрально, латерокраніально, медіокаудально тощо.

Звернути увагу, що для голови та кінцівок прийнято вживати особливі терміни.

На черепі термін «краніальний напрям» не застосовується, замість нього вживають: оральний (ротовий) – в бік рота, назальний (носовий) – в бік носа, ростральний – в бік рила (в свині), протилежний вищевказаним напрям у ділянці голови позначають як каудальний або аборальний. Значення таких напрямів як дорсально і вентрально також зберігається і для скелета голови.

На кінцівках прийнято вживати напрями: проксимально – вверх, ближче до тулуба (осьової частини тіла), дистально – вниз, віддалений від осьової частини тіла. На проксимальних відділах кінцівок (плече, стегно, передпліччя, гомілка) розрізняють наступні поверхні: краніальну – передню, каудальну – задню, латеральну – зовнішню і медіальну – внутрішню. В ділянках кисті і стопи передню поверхню називають спинковою або дорсальною, які є продовженням краніальних поверхонь передпліччя та гомілки, а задню – на кисті – долонною або пальмарною, на стопі – підошовною або плантарною, що є продовженням каудальних поверхонь передпліччя та гомілки. Терміни «латеральний» і «медіальний» зберігаються. Крім того, на пальцях кисті і стопи жуйних, свиней і м’ясоїдних виділяють осьову (аксіальну) та неосьову (абаксіальну) поверхні.

Після визначення основних анатомічних термінів слід перейти до вивчення будови скелета, який представляє собою опорну, тверду частину апарату руху. Він складається із закономірно з’єднаних між собою кісток і хрящів. Відмітити, що скелет свійських тварин включає два відділи: осьовий і кінцівок (периферичний). Далі, посилаючись на схему 1, більш детально зупинитися на будові осьового скелета.