Посилання

- Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань (списком літератури для ДП), виділеним квадратними дужками. Наприклад, “... у роботах [1 – 3]...”.

- При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, додатки вказують їх номери. Наприклад,
“... В розділі 4...”, “... На рисунку 1.3...”, “... (дивись таблицю 2.4)...”, або “... В рівняннях (2.1) – (2.3)”, “... У додатку Б...” і т. ін.

- При посиланнях на нормативні документи (стандарти, технічні умови) вказують тільки номер стандарту без найменування. Наприклад, “сталь швидкоріжуча Р9 за ГОСТ 19265-73”.

- Список літератури для ДП (перелік посилань для ДР), на що посилаються в основній частині ПЗ і ДР, повинен бути наведений в кінці тексту ПЗ і ДР. У відповідних місцях по тексту повинні бути посилання.

- Бібліографічний опис посилань наводять у порядку, в якому вони згадуються вперше в тексті. Всі нумерації в ПЗ і ДР виконуються арабськими цифрами.

ПРИКЛАДИ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

- Опис джерел інформації переліку посилань (списку літератури
для ПЗ) складається з елементів, які становлять відомості про нього.

- Відомості про книги включають: прізвище та ініціали автора; назву книги; призначення книги; найменування установи, яка надрукувала книгу; місце видання; видавництво; рік видання.

Прізвище автора ставиться у називному відмінку.

Якщо книга написана трьома або більше авторами, допускається подавати прізвище першого з них і словосполучення “та ін.”.

Приклади:

1 Дяченко С.С. Фізичні основи міцності та пластичності металів: Навч. посібник. – Харків: Видавництво ХНАДУ, 2003.

2 Корсаков Н.А. Приспособления для металлорежущих станков: Учебник для вузов. – М.: Машиностроение, 1983.

- Відомості про статтю мають включати: прізвище та ініціали авторів; заголовок статті; найменування газети, журнала, збірника; місце видання (для збірників); рік видання; число і місяць (для газет); відомості про серію (якщо вона є); номер, випуск, том (для журналів, збірників); сторінки, на яких вміщена стаття (крім газет обсягом до 6 сторінок)

Приклади:

1 Левковский А.П. Методика выбора оптимального способа восстановления деталей. / Автомобильный транспорт. Сборник научных трудов. – Харьков: ХНАДУ. – 2003. – Вып. 13. – С. 78-80.

2 Волковинский В. Нормативная база сертификации по экологическим требованиям //Стандарты и качество. – 2001. – № 7 – 8. – С. 112-116.

- Відомості про стандарт чи технічні умови повині містити: позначення документа; основний заголовок; дату введення.

Приклади:

1 ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.- Чинний від 01.01.96.

- Відомості про технічні документи (типові проекти, промислові каталоги, прейскуранти тощо) повинні включати: найменування, вид документа; організацію, яка видала документ; місце; рік випуску.

Приклад:

1 Оптовые цены на редукторы и муфты соединительные: Прейскурант № 19 – 08. – М.: Прейскурантиздат, 1990.

- Відомості про автореферати мають включати: прізвище автора; найменування теми; місце і рік видання.

Приклад:

Полянский А.С. Формирование свойств надежности автотракторных двигателей в гарантийный и послегарантийный период эксплуатации: Автореф. д-ра техн. наук. – Харьков, 2004. – 20 с.

- Елементи відомостей про перелік посилань (список літератури для ПЗ) повинні мати умовні розділові знаки:

/ (косу риску) – перед відомостями про авторів;

: (двокрапку) – перед назвою видання (підручник, навч. посібник),
а також перед назвою видавництва;

, (кома) – між прізвищами авторів, а також перед роком видання;

.– (крапка і тире) – після відомостей про назву видання;

; (крапка з комою) – перед переліком кількох робіт;

// (дві косі риски) – перед відомостями про документ, у якому вміщена складова частина, журнал, збірник);

() (круглі дужки) – при додаткових відомостях.