Економічна оцінка природних ресурсів

1. Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у надрах Землі (району, країни, регіону, планети), придатних для використання в різних галузях господарства.

Мінерально-сировинна база (МСБ) держави – це один із найголовніших факторів утвердження її незалежності і, відповідно, зміцнення МСБ відкриває шлях до зростання могутності країни і добробуту її співгромадян.

Україна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. При території 0, 4% світової суші частка нашої країни у світовому видобутку мінеральної сировини становить 5%. Наші надра містять практично всі види мінеральної сировини для сталого функціонування та розвитку економіки. В них відкрито близько 8 тисяч родовищ, понад 90 видів корисних копалин. За запасами та видобутком корисних копали Україна посідає одне з провідних місць серед країн світу, а за кількістю та якістю родовищ – перше місце в Європі. Адже, маючи достатньо великі запаси нафти (155 млн. тон – четверте місце в Європі і 34-е у світі з 92-х) і газу (третє місце в Європі і 22-е у світі), Україна за рівнем видобутку значно поступається країнам з подібними запасами [54].

У листопаді 2006 р. Президією НАН України була прийнята цільова програма наукових досліджень Відділення наук про Землю НАН України " Корисні копалини України та перспективи нарощування їх запасів". Термін її виконання 2007 – 2011 рр. Головні завдання, що визначають мету програми, зводяться до наступних:

1) оцінка перспектив розвитку і використання таких видів мінеральної сировини, які частково попередньо вивчені (каолін, мідіносні вулканіти Волині і Поділля, золото в зеленокам’яних структурах протерозою);

2) прогноз нафтогазоносності ДДВ та Азово-Чорноморської провінції з позицій останніх результатів пошуково-розвідувального буріння та сейсміки в цих регіонах;

3) розробка сучасних технологій розвідки, дорозвідки та дорозробки нових покладів і таких, що експлуатувались.

2. Земельні ресурси (у ПРП складають 44%) – це землі, що використовуються або можуть бути використані в різних областях господарства. Вони вважаються поновлюваними і безупинно використовуваними. Обсяг земельних ресурсів оцінюється площею і продуктивністю. Найважливішим компонентом земельних ресурсів є ґрунт – поверхневий шар земної кори, основною якістю якого є родючість.

Основні властивості земельних ресурсів:

1) родючість ґрунту (природне, штучне) – це його здатність відповідати потребам рослин і забезпечити їх водою, елементами живлення, а їхні кореневі системи – сприятливими екологічними умовами. Родючість ґрунту залежить від багатьох його властивостей, але в основному визначається кінцевою кількістю основних показників, серед яких найпершим є вміст і запаси гумусу [46];

2) біологічна продуктивність (урожайність, кількість зробленої продукції).

Таким чином, найголовнішою умовою економічно обґрунтованої ціни на землю є точне визначення її якості, тобто родючості ґрунту. Показником якості ґрунтів є їх бонітет (від лат. bonіtas – доброякісність). Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка їхньої родючості за природними особливостями і продуктивністю при певних рівнях інтенсифікації рільництва, виражена в балах. Це виробнича класифікація ґрунтів, побудована за їх доброякісністю та спеціалізована генетико-об'єктивними природними і стійко набутими в процесі сільськогосподарського використання ознаками та властивостями, які мають найбільше значення для сільськогосподарських культур [46].

Бонітування дає можливість здійснити відносну оцінку якості земель і визначити найкращі площі для вирощування окремих видів сільськогосподарських культур. Бонітування проводять по 100-бальній шкалі.

Найякіснішими і найродючішими ґрунтами є чорноземи в Вінницькій і Черкаській областях. Зі зменшенням частки чорноземів бонітет земель знижується (у Полтавській, Хмельницькій, Київській областях). На Поліссі та на сході України, де порушена природна родючість ґрунтів, бонітет земель зменшується (у Волинській, Запорізькій області) до 60 балів у Луганській області.

У залежності від функціонального використання і цільового призначення земель виділяють 6 категорій:

1) земля сільськогосподарського призначення (60 %);

2) земельні ресурси під населеними пунктами;

3) землі під промисловими об'єктами;

4) землі державного лісового фонду;

5) землі під водою;

6) державний запас.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджено Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 N 18/15/21/11. Нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при обміні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання й охорони земель.

3. Лісові ресурси – це лісові багатства, до складу яких входять деревина і продукти побічного користування лісом, захисно-рекреаційні функції лісу.

Україна належить до лісодефіцитних держав. Потребу в деревині за рахунок власних ресурсів вона задовольняє лише на 20–25 %, а інше – за рахунок доставки лісу з Росії. Під лісами в Україні зайнято понад 8, 6 млн. га, що складає 14, 2% її території. Лісів у Карпатах понад 40%, у Поліссі – 25, 6%, у Криму – понад 10%, у степових областях – 2 – 4%.

За використанням лісові ресурси поділяються на:

1) ліси, що виконують захисну функцію (20% не підлягають промисловому впливові);

2) ліси, що відновлюються (здійснюється санітарна вирубка, а промислової вирубки немає (15–20%);

3) ліси, що підлягають лісозаготівлі.

4. Водні ресурси підрозділяються на води Світового океану та води суходолу, які складаються з поверхневих вод (річки, озера, ставки, водосховища, болота, льодовики) та підземних вод (ґрунтові та артезіанські)

За даними на початок 2011 р. 61% водних ресурсів України не відповідають стандартам і нормам, а 1200 населених пунктів змушені користуватися привізною водою.

Проблема стану водних ресурсів є актуальною для всіх водних басейнів України, особливо це стосується рік Дніпра та Сіверського Дінця, річок Приазов'я, окремих припливів Дністра і Західного Буга, де якість води класифікується як " дуже брудна". За даними " УКРВОДГЕО", щодня у водойми країни скидається більш 10, 6 тис. куб. [47].

Забруднення водних ресурсів України відбувається в результаті антропогенного впливу (комунальні і промислові стоки, застарілі комунікації, відсутність ефективного контролю використання води).

Найбільшим водокористувачем води є промисловість, на другому місці – сільське (15 км³), на третьому – комунальне (4 км³) господарства.

5. Кліматичні та космічні ресурси, до яких зараховується сонячна енергія, енергія вітру, внутрішнє тепло Землі, енергія хвиль, освітленість тощо.

Клімат і його ресурси позначаються на життя і діяльність людини. Клімат мало впливає на роботу промисловості, але значно впливає на роботі транспорту. Велике значення клімат має для сільськогосподарського виробництва, особливо для рослинництва. При визначенні спеціалізації сільського господарства враховуються температурний режим (тривалість вегетаційного періоду з температурами понад 5, 10, 15), кількість і характер атмосферних опадів, зокрема, під час вегетації рослин, тривалість і висота снігового покриву, кількість сонячних і хмарних днів і т. п. [26].

6. Рекреаційні ресурси — це ресурси, що сприяють відновленню здоров'я людей. Вони включають:

1) природні об'єкти – сприятливі кліматичні умови, а також природні елементи (морські узбережжя, береги рік, озер, гори, лісові масиви, лікувальні джерела і грязі). Так у Карпатах (гірське повітря, хвойні ліси, мінеральні джерела), на південному березі Криму (сполучення гірського повітря зі степовим, морська вода, геліолікування, грязелікування, мінеральні джерела, ропа лиманів), у Причорномор'ї та Приазов'ї (поєднання степового й морського повітря з геліо- та грязелікуванням, морськими купелями).

2) об'єкти антропогенного походження. Санаторно-курортний Південний рекреаційно-туристичний район включає приморські території Одеських, Миколаївських, Херсонських, Запорізьких, Донецької областей, півострова Крим. На базі грязьових покладів функціонують грязьові курорти (Бердянськ, Євпаторія, Саки і т. д.).

Рекреаційні ресурси поділяються на

1) природно-кліматичні;

2) бальнеологічні (систематичне лікування під наглядом лікаря);

3) заповідні.

В Україні відомо понад 100 джерел мінеральних вод: " Нафтуся" — у Львівській, " Куяльник" — в Одеській, " Миргородська" — у Полтавській, зразка " Боржомі" — в Рахівському районі Ужгородської обл., " Великодолінській нарзан" — в Одеській обл. тощо.

Загальну економічну оцінку всьому ПРП дає показник інтегральний ПРП – це сукупна продуктивність усіх природних ресурсів, що дорівнює сумі економічних оцінок потенціалів окремих видів природних багатств областей і економічних районів. Основу ПРП формують земельні й мінеральні (3/4), водні та рекреаційні ресурси.

За обсягом загального ПРП виділяються Донецький (21, 1%), Причорноморський (15, 5%) і Придніпровський (14, 8%) економічні райони. Їхня частка складає 51, 4% усього ПРП України. Найбіднішими є Волинський і Центрально-Український економічні райони (відповідно 3, 5% і 6, 0%). На Донбасі та Наддніпрянщині переважають мінеральні ресурси (73, 3% і 44, 65%)), на іншій території України – земельні.