Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Робота в групах
|
|
Клас поділяється на три групи. Працюючи з підручником, перша група визначає відносини Директорії з Р адянською Росією, друга група — з Антантою, третя група — з Польщею. За результатами роботи групи складають узагальнюючі хронологічні таблиці.
1-а група
Директорія — Радянська Росія
| Дата | Подія |
| 13 листопада 1918 р. | Анулювання Радянською Росією Брестського мирного договору; згодом — постанова Раднаркому про невизнання України самостійною державою, початок захоплення українських територій, залишених німцями |
| 3 січня 1919 р. | Зайнято Харків, куди переїхав створений більшовиками Тимчасовий робітничо-селянський уряд радянської України |
| 9 січня 1919 р. | Ультиматум Директорії Раднаркому з вимогою припинення воєнних дій та негайного виведення російських військ з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та Українського радянського уряду, а російські у цьому участі не беруть |
| 16 січня 1919 р. | Оголошення Директорією війни проти Радянської Росії |
| Січень–лютий 1919 р. | Радянські війська заволоділи Лівобережжям, 5 лютого вони увійшли до Києва. Директорія переїхала до Вінниці, її очолив С. Петлюра, який фактично всю владу перебрав на себе |
| Лютий–квітень 1919 р. | Головні військові сили Директорії розгромлені |
2-а група
Директорія — Антанта
| Дата | Подія |
| Листопад 1918 р. | Наступ військ Антанти на півдні України в районі Севас- тополя та Одеси. Окупація півдня України по лінії Тирасполь–Вознесенськ–Новий Буг–Борислав. Кількість військ Антанти налічувала 60 тис. чол. |
| Грудень 1917 р. | Антанта погодилась визнати Директорію тільки за умови підпорядкування її військ генералу Денікіну. Директорія відмовилась від цієї пропозиції |
| Січень 1919 р. | Директорія спробувала витіснити війська Антанти, але зазнала поразки |
3-я група
Директорія — Польща
| Дата | Подія |
| Листопад 1918 р. | Утворення Польської держави внаслідок завершення Пер- шої світової війни і розпаду Австро-Угорщини |
| Листопад 1918 р. | Керівник Польської держави генерал Ю. Пілсудський висуває територіальні претензії до України, претендуючи на західноукраїнські землі. Між українськими та польськими військами починаються збройні сутички |
| Листопад 1918 р. | Польська армія розпочинає окупацію Західної України |
Завдання
• Які факти свідчать про ускладнення внутрішньо- та зовнішньо-політичного становища Директорії наприкінці 1918 — на початку 1919 року?
У ч и т е л ь. Тим часом внутрішньополітичне становище Директорії ще більше ускладнилося. Країною прокотилася хвиля арештів.
Закриваються утворені за гетьмана установи (існував навіть проект закриття Академії Наук «як витвору гетьманату»), забороняється вживання російської мови, позбавлено політичних прав усієї інтеліґенції. Внаслідок цього Директорія залишилася без підтримки селян і національних меншин та допомоги кваліфікованих кадрів. Її влада суттєво послаблювалася і через відсутність чіткої моделі державотворення.
На цю роль тоді претендували три форми суспільної організації: парламентська республіка, республіка Рад та військова диктатура. За час свого існування Директорія певною мірою апробувала кожну з цих моделей, але обрала військову диктатуру.
Грудневий 1918 р. Трудовий конгрес був покликаний виконати роль Установчих зборів і визначити форму державної влади в Україні. Враховуючи ускладнення воєнно-політичної ситуації, він тимчасово передав усю повноту влади Директорії, яка надалі під тиском обставин перетворилася на особисту диктатуру С. Петлюри.
Дезорганізовувало діяльність Директорії також особисте протистояння лідерів, відсутність спільної думки щодо першочергових завдань та політичної орієнтації. Так, якщо В. Винниченко та його прибічники обстоювали «радянську платформу», виступали за союз з більшовицькою Росією проти Антанти та пріоритетне вирішення соціальних проблем, то С. Петлюра
зі своїми соратниками схилявся до зближення з Антантою, а першочерговим завданням вважав зміцнення незалежності держави через посилення армії та її адміністративних органів.
До того ж на ситуацію в Україні у цей час суттєво впливав розквіт отаманщини.
Уже в січні 1919 р. два колишніх петлюрівських отамани Григор’єв і Зелений оголосили про свій перехід на радянські позиції і розпочали партизанську боротьбу проти Директорії.
У їхніх загонах налічувалося майже 50 тис. бійців. Катеринославська губернія
була своєрідним епіцентром діяльності збройних формувань Махна, який не визнавав уряду Директорії.
Таким чином, характерними ознаками цього періоду були прогресуючий параліч влади, наростаючий безлад, єврейські погроми, зростання масштабів отаманщини, яка, охоплюючи дедалі більші території, перетворилася на потужний дестабілізуючий чинник, що ослаблював Директорію зсередини. Але найважливішою причиною нової поразки національно-демократичних
сил була неспроможність Директорії створити життєздатний і стабільний політичний режим: державний апарат, армію, органи охорони громадського порядку, систему законодавчих і виконавчих органів як у центрів, так і на місцях. До того ж широкі маси українського населення не зовсім усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхідність створення і зміцнення власної держави. Вкотре негативний вплив на розвиток подій в Україні справили вкрай несприятливі зовнішньополітичні обставини.