Додаток А

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання архітектурного проекту на тему

«Планувально-композиційна організація приміського сільського поселення-супутника»

для студентів 3-го курсу спеціальності 6. 06010 «Архітектура»

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр архітектури»

денної форми навчання

Полтава 2014

Методичні вказівки до виконання етапів та оформлення архітектурного проекту на тему «Планувально-композиційна організація приміського сільського поселення-супутника» для студентів 3-го курсу спеціальності 6.060102 «Архітектура» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр архітектури» денної форми навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2014. – 24 с.

Укладач: Т. Ю. Кузьменко, асистент кафедри архітектури житлових і громадських будівель

Відповідальний за випуск: А. Ю. Дмитренко, кандидат технічних наук, доцент кафедри архітектури будівель та містобудування

Рецензент: О. Г. Єрещенко, кандидат архітектури,

доцент кафедри дизайну архітектурного середовища

Затверджено науково-методичною

радою університету

Протокол № 5 від 18.12. 2014 р.

Коректор

Верстка Т.Ю. Кузьменко

55.07.05.02

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….4 1. Мета і основні завдання проекту…………………………………………4

2. Етапи виконання архітектурного проекту……………………………….4

2.1. Етап передпроектного аналізу………………………………………….5

2.2. Етап творчого пошуку…………………………………………………6

2. 3. Етап творчого розроблення…………………………………………......7

2. 4. Завершальний етап…………………………………………………….8

3. Загальні положення проектування поселення-супутника……..……….9

3.1. Проектування поселення-супутника як елемента приміської зони та системи розселення…………………………………………………………10

3.2. Основні принципи і прийоми планувально-композиційної організації поселень-супутників……………………………………………………….10

3.3. Планувальна організація житлової забудови………………………13

3.4. Основи формування громадського центру………………………….16

3.5.Розрахунок житлової забудови, кількості різних типів будинків та місткості установ культурно-побутового обслуговування……………..18

3.6. Загальні вимоги до благоустрою ПС………………………………...20

Додатки………………………………………………………………………21

Список літератури………………………………………………………….25

ВСТУП

В сучасних умовах соціально-економічних трансформацій сільські поселення приміських зон значних і великих міст набувають істотних змін. Частина сільських поселень, що розташовані на відстані 20-30 км від центру великого міста, поступово перетворюється на поселення-супутники (ПС). В таких поселеннях часто відсутня виробнича база сільськогосподарського призначення, а значна частина (20-80 %) працюючого населення здійснює щоденні міграційні трудові поїздки в місто-центр. Близькість до міста-центру, щільна дорожня мережа та високий рівень автобусного сполучення створюють передумови для формування поселень-супутників. Функціонально-планувальна організація таких поселень подібна до житлових районів міста, відрізняючись від них низькощільною малоповерховою забудовою. Поселення-супутники є найбільш поширеним типом поселення приміських зон великих, значних і найзначніших міст. За визначенням [2] приміська зона – це сукупність прилеглих до міста адміністративних районів, які утворюють з ним єдине ціле у функціонально-планувальному, соціально-економічному і територіальному устрої. Місто та приміська зона – це єдиний соціально-господарський та містобудівний організм. Приміська територія знаходиться на стику зон різного функціонального призначення, що зумовлює її привабливість. Тут відбувається змішування різних форм і видів діяльності, міського та сільського способів життя. Це дозволяє використовувати переваги як близького розташування до високоурбанізованого середовища, так і здорового природного оточення.

1. МЕТА І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ

Методичні вказівки мають на меті ознайомити студентів 3-го курсу спеціальності 6. 060102 «Архітектура» зі змістом та етапами виконання архітектурного проекту на тему «Планувально-композиційна організація приміського сільського поселення-супутника».

Основною метою, яка стоїть перед студентами при виконанні даного проекту, є засвоєння основних методів, принципів і прийомів вирішення містобудівної задачі у конкретній ландшафтній ситуації з урахуванням містобудівних, соціально-демографічних, природних, транспортно-міграційних, архітектурно-композиційних та інших факторів. Автор даної методичної розробки мав на меті перш за все ознайомити студентів з основними напрямами проектування поселення-супутника, детальніше висвітлити основні прийоми та особливості його функціонально-планувальної організації, чітко сформулювати вимоги до правил оформлення навчального архітектурного проекту, максимально наближені до вимог ДСТУ, визначити мету, завдання і основні контрольні стадії кожного з етапів його виконання.

2. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ АРХІТЕКТРНОГО ПРОЕКТУ

Виділяють чотири основні етапи виконання архітектурного проекту:

· етап передпроектного аналізу;

· етап творчого пошуку;

· етап творчого розроблення;

· завершальний етап.

Етап передпроектного аналізу завершується контрольною стадією – вибором та затвердженням типу приміського сільського поселення, відповідно з цим наявність структурних елементів та типів житлової забудови і здачею реферату.

Етап творчого пошуку має проміжну контрольну стадію – клаузури № 3 й одну кінцеву - розгляд та затвердження ескіз-ідеї (не менше ніж 2 варіанти).

Етап творчого розроблення завершується затвердженням ескізу, а завершальний етап – здачею архітектурного проекту (графічної частини й пояснювальної записки) та його захистом.

2.1. ЕТАП ПЕРЕДПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ

Етап передпроектного аналізу має на меті визначення основних параметрів запроектованого об’єкта та планувальних обмежень, обумовлених конкретною ландшафтною і містобудівною ситуацією.

Основні завдання передпроектного аналізу:

- визначення місця і ролі поселення у місцевій системі розселення;

- визначення місця у приміській зоні, відстані до міста-центру та відношення до зовнішніх транспортних зв’язків та транзитних магістралей;

- формування концепції планувальної структури та композиції поселення;

- аналіз ландшафтної ситуації, визначення природних, санітарно-гігієніч-них, інженерних та інших планувальних обмежень;

- визначення площі ділянки для розміщення поселення-супутника, і відповідно, чисельності населення, яку можна розселити на даній території;

- визначення потреби у сельбищній території, кількості різних типів житлових будинків;

- визначення місткості установ культурно-побутового обслуговування;

- вивчення принципів і прийомів функціонально-планувальної та архі-тектурно-планувальної організації приміського сільського поселення-супутника.

Видача завдання. Студенту пропонується відповідно до вимог нормативних документів [1-3] розробити планувально-композиційну організацію поселення-супутника, яке розташоване на місці реально існуючого поселення або на вільній території, що примикає до нього. При видачі завдання площа території для розміщення проектованого поселення задається викладачами для кожного студента різна, студент відповідно за розмірами цієї площі розраховує чисельність населення, яку можна розселити на даній території. Наступний етап – розробка концепції поселення, в основі якого обгрунтування вибору типу забудови. Проект є академічним, виконується на топографічній основі М 1: 2000, на якій нанесені горизонталі рельєфу, водойми, зелені насадження та зовнішні транспортні магістралі.

Для вивчення принципів і прийомів функціонально-планувальної та архітектурно-композиційної організації приміського сільського поселення в цілому та окремих його елементів проводиться вступне заняття, семінар, а також виконується реферат на тему «Планувально-композиційна організація приміського сільського поселення-супутника». Реферат складається загальним обсягом 18-20 сторінок, включаючи титульний аркуш, зміст, текстову та ілюстративну частини, список літератури. Робота над рефератом розпочинається з 2-го заняття (7-8 вересня), завершується до 28-30 вересня і подається комісії одночасно з ескіз-ідеями на затвердження.

Вимоги до оформлення реферату. Титульний аркуш та зміст оформляються згідно з додатками А і Б, на другій сторінці реферату розміщують зміст (обов’язково з посиланням на №№ сторінок), нумерація сторінок починається з 2-ї у верхньому правому кутку.

Поля – верхнє, праве, нижнє і ліве – 20 мм, шрифт – 14, інтервал – 1, 5, заголовки розділів виконуються жирним шрифтом, між заголовком і наступним текстом пропускається один рядок. Список використаних джерел оформляється відповідно вимог, зразок оформлення наведено в [4].

2. 2. ЕТАП ТВОРЧОГО ПОШУКУ

Етап творчого пошуку має на меті визначення основної ідеї проекту.

Основні завдання етапу:

- визначення розміщення основних структурних елементів та функціональних зон, зовнішніх транспортних зв’язків ПС;

- вирішення у загальних рисах вулично-дорожньої мережі ПС з урахуванням ландшафтних, функціональних, композиційних та інженерних факторів;

- формування у першому наближенні архітектурно-композиційної організації ПС з урахуванням необхідності детальнішого розроблення його громадського центру та в’їздної зони;

Зміст етапу творчого пошуку.

Клаузура №1 (К -1) має на меті визначення розміщення основних функціональних зон та зовнішніх транспортних зв’язків ПС. Вона має наступну назву: Клаузура №1 (К -1): «Функціональне зонування території ПС»

Склад клаузури:

Схема виконується на підоснові з рельєфом (М 1: 2000), у кольорі на ній показуються:

- напрям на північ із розою вітрів;

- окремі зони ПС відповідно визначених раніше розмірів: блокована забудова_____га; секційна забудова_____га; садибна забудова______га;

громадський центр___га; території виробничо-сельбищних утворень____га (якщо вони є за обраною концепцією); водоохоронні зони водойм; вїзди до ПС; зовнішні транспортні звязки; умовні позначення.

Вимоги до виконання: клаузура виконується на аркуші формату А1 (А2), техніка вільна, але в кольоровому вирішенні.

Після проведення аналізу клаузури №1 виконується клаузура №2. Клаузура №2 має на меті вирішення у загальних рисах вулично-дорожньої мережі з урахуванням ландшафтних, функціональних, композиційних та інженерних факторів, а також формування у першому наближенні архітектурно-композиційної організації ПС. Вона має назву:

Клаузура №2 (К -2): «Архітектурно-планувальна організація ПС»

Склад клаузури:

Схема генплану ПС виконується на підоснові з рельєфом (М 1: 2000), у кольорі на ній показуються:

- квартали житлової забудови з розбивкою ділянок;

- громадський центр з розбивкою ділянок та розташуванням на ній усіх будівель і споруд, влаштуванням господарських під’їздів із розворотними майданчиками, автомобільні стоянки і зупинки транспорту (рекомендовано формування центру у вигляді кооперованої громадської будівлі);

- вулично-дорожня мережа з виділенням головної вулиці та проїзної частини, в’їзду до ПС з позначенням типу вулиць і доріг відповідно до поперечних профілів;

- паркова територія із виділенням головних алей, стадіон із підїздом, інші спортивні майданчики з автостоянкою і розворотними майданчиками;

- культова споруда;

- пожежне депо на 2 автомашини;

- цвинтар із нормованою санітарно-захисною зоною.

Виконання ескіз-ідеї (Е-1, Е-2). Ескіз-ідеї розробляються на основі клаузур К-1 і К-2, не менше ніж у двох варіантах. Після розгляду й аналізу комісійно визначається оптимальний варіант, який доопрацьовується студентом і подається до затвердження комісії викладачів разом із рефератом на тему архітектурного проекту. Наявність реферату обов’язкова, без нього ескіз-ідеї комісією не розглядаються.

2. 3. ЕТАП ТВОРЧОГО РОЗРОБЛЕННЯ

Етап творчого розроблення має на меті поглиблення та уточнення первинного творчого задуму, узгодження композиційних, функціональних, санітарно-гігієнічних, нормативних, протипожежних та інженерних вимог до проекту й остаточне формування проектної пропозиції.

Основні завдання етапу:

- розроблення пропозицій щодо розроблення основних функціональних зон та організації культурно-побутового обслуговування населення;

- уточнення розташування і конфігурації житлових зон різного типу забудови, розміщення громадського центру ПС, житлово-виробничих та житлово-обслуговуючих утворень, культової споруди, пожежного депо та цвинтаря;

- уточнення вулично-дорожньої мережі ПС з метою дотримання нормативних ухилів проїжджої частини, радіусів поворотів та організації перехресть і примикань, підбір профілів головних, житлових вулиць та проїздів;

- детальне планування території громадського центру та парку з необхідним благоустроєм;

- створення цілісної та виразної композиції ПС.

Розроблення, захист та затвердження ескіза. Ескіз виконується в олівці, на аркушах формату А3 та А1(для генплану ПС) на основі затвердженої комісійно ескіз-ідеї та містить всі креслення архітектурного проекту.

2. 4. ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЕТАП

Виконання архітектурного проекту та оформлення креслень. Архітектурний проект виконується у вигляді альбому креслень формату А3 (А2), виконаних у комп’ютерній графіці та роздрукованих (можливо виконання креслень вручну, техніка - креслення в туші з відмивкою кольором).

Загальні вимоги до оформлення креслень:

- титульний аркуш оформляється відповідно до;

- зворотний бік титульного аркуша містить перелік усіх креслень і оформляється згідно з [5, додаток Г];

- аркуші виконуються відповідно вимог до будівельних креслень (рамка, штамп, умовні позначки, на кресленні генерального плану (ГП-4) обов’язково експлікація будівель і споруд);

- на кожному аркуші показується напрям на північ з розою вітрів, умовні позначки, експлікація.

Склад архітектурного проекту:

1. Титульний аркуш (обкладинка альбому) з переліком креслень на звороті – А3.

2. Схема приміської зони та адміністративного району (ГП-1), М 1: 200 000 – А3.

3. Схема території сільської ради (ГП-2), М 1: 50 000 – А3;

4. Функціонально-композиційна схема (ГП-3) – А3;

5. Генеральний план села (ГП-4) – А1;

6. Пояснювальна записка (ПЗ) обсягом 12-15 сторінок шрифтом не менше 3, 5 мм) повинна містити відомості проектного вирішення, що не знайшли відображення на кресленнях (розрахунки обсягів житла, типів забудови, розрахунки потреб в соціально-культурному і побутовому обслуговуванні, техніко-економічні показники та баланс території)

3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ПОСЕЛЕННЯ-СУПУТНИКА

Загальні положення проектування традиційного сільського поселення, його функціонального зонування, формування житлової зони та громадського центру достатньо грунтовно викладені у методичних вказівках [6]. Поселення-супутник як основний тип поселення приміської зони має певні особливості: перш за все відсутність виробничої зони сільськогосподарського напряму та щоденні міграційні трудові переміщення працездатного населення цих сіл у міста-центри.

Проте досить часто можна бачити змішані типи поселень з поєднанням житлової функції з рекреаційною чи виробничою, іноді поселення-супутники є частинами існуючих сільських поселень. Це дає підстави для виділення певних типів поселень-супутників: з організованою рекреацією (з виділенням рекреаційної території у вигляді пансіонату сімейного відпочинку, турбази тощо); з неорганізованою рекреацією (з виділенням дачних територій); спального типу, котеджні містечка; з виробничою базою (невеликі підприємства несільскогосподарського напряму). Цю типологію необхідно ураховувати при формуванні концепції і обгрунтуванні типу забудови ПС.

Приміські поселення-супутники можна класифікувати за наступними основними ознаками: відстанню до міста-центру, відношенням до зовнішніх транспортних зв’язків, людністю, типом забудови, наявністю та рівнем громадського та соціально-побутового обслуговування. Ці чинники взаємопов’язані між собою, тому обумовлюють вирішення функціонально-планувальної та архітектурно-просторової організації поселення. На формування типу забудови ПС основне значення має відстань до міста-центру.

В залежності від відстані до міста поселення можуть мати забудову:

- змішану за типами та поверховістю (рекомендовано створення поступового переходу від секційної 8-4 поверхової до 2-поверхової котеджної) – у поселеннях, що безпосередньо межують або знаходяться на відстані 1-5 км, з перспективою можливого об’єднання з містом;

- блоковану або садибну (чи їх поєднання) – у поселеннях, що знаходяться на незначній відстані (до 5 км), але мають природні чи антропогенні обмеження до злиття з містом (лісовий масив, виробнича зона із значним санітарним розривом, цінні сільськогосподарські угіддя тощо);

- переважно садибну забудову з ділянками 0, 10-0, 15 га – у поселеннях, що знаходяться на відстані 10-20 км.

За відношенням до зовнішніх транспортних зв’язків та значних магістралей поселення поділяються на такі, що примикають до них або знаходяться на значній відстані. Відповідно з цим формується транзитна, тупикова, чи вузлова планувальна структура. Примикання поселення до значної транспортної магістралі обумовлює формування між нею та поселенням шумопоглинаючої буферної зони, яка може бути у вигляді зелених насаджень або логістичної виробничої зони. Розміщення громадського центру може бути: при транзитній планувальній структурі – на в’їзді в поселення, ближче до магістралі, при вузловій – на перехресті основних шляхів, при тупиковій – в геометричному центрі поселення.

При проектуванні нового поселення-супутника людність частіше розраховують від наявності вільної території під забудову, в умовах реконструкції це може бути частина поселення чи певний житловий квартал. В залежності від розрахованої людності та території поселення може мати повне чи часткове обслуговування.

3.1. ПРОЕКТУВАННЯ ПОСЛЕННЯ-СУПУТНИКА ЯК ЕЛЕМЕНТА ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИТА СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ

При розробленні концепції поселення та його планувально-композиційної організації враховують місце і роль цього поселення як у приміській зоні так і в системі розселення адміністративного району та первинної територіальної громади. Це пояснюється необхідністю формування єдиної системи розселення адміністративного району та приміської зони для раціональної організації соціально-побутової та навчально-культурної інфраструктури.

Рекомендовано враховувати наступні тенденції перспективного сільського розселення:

1. диференціація сільських поселень за функцією і роллю в системі розселення та культурно-побутового обслуговування;

2. організація зручного транспортного та інших видів зв’язку між містом-центром, районним центром та іншими поселеннями;

3. формування мережі фермерських господарств, які можуть розташовуватись у межах поселення або на його околиці, на місці виробничих зон, що перестали функціонувати;

4. вирішення проблем сільського розселення з урахуванням економічних, соціальних та екологічних завдань охорони і збагачення довкілля.

3.2. ОСНОВНІ ПРНЦИПИ І ПРИЙОМИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОСЕЛЕННЯ-СУПУТНИКА

Головним принципом планувальної організації ПС є функціональне зонування, мета якого - об’єднання усіх основних об’єктів схожого функціонального призначення у межах однієї зони для створення сприятливих умов для проживання, побуту і відпочинку людей.

Головна функція ПС – проживання, побут і відпочинок людей. Тому таке поселення складається переважно з однієї функціональної зони – сельбищної. У межах сельбищної зони роташовується житлова зона, громадський центр, вулиці, головний майдан, сквери, парк, стадіон та спортивні майданчики. Для розміщення невеликих підприємств, в т. ч. обслуговуючого та комунального напряму можлива організація житлово-виробничих та житлово-обслуговуючих утворень, що об’єднують 4-5 садиб навколо цього об’єкту виробництва і не потребують санітарно-захисної зони (приймається за погодженням з викладачем) (рис.1.).

Рис.1. Житлово-виробниче утворення – 5 садибних ділянок поєднані з об’єктом виробництва [13]

Функціонально-планувальна організація ПС повинна забезпечити компактне розміщення всіх його елементів з урахуванням максимального розділення пішохідно-транспортних зв’язків. При цьому слід ураховувати природні умови (рельєф, водні водойми, орієнтацію та напрям вітрів), економічні, санітарно-гігієнічні і композиційні вимоги.

При вирішенні планувальної організації за концепцією змішаної житлової забудови, її рекомендовано формувати за принципом поступового зниження поверховості одним з наступних способів:

1. рівномірно периметральне навколо громадського центру, якщо об’єкти обслуговування знаходяться в центрі поселення (рис.2);

2. від межі з містом-центром, якщо ця частина міста має високоурбанізований характер забудови, громадський центр знаходиться в зоні середньої поверховості – блокованої забудови.

Одна з особливостей формування ПС, особливо котеджних містечок, є виділення в’їздної зони з автостоянкою для тимчасового паркування приїжджих.

Система вулично-дорожньої мережі вирішується як основа раціональної функціонально-планувальної та композиційної організації ПС. Вулиці і дороги за функціональним призначенням поділяються на наступні категорії:

1. головна вулиця поєднує всі основні елементи планувальної структури ПС між собою і з громадським центром – не менше 25 м у червоних лініях;

2. житлові вулиці поєднують окремі житлові квартали між собою із головною вулицею – 15-18 м у червоних лініях;

3. проїзди і господарські під’їзди поєднують невеликі групи будинків із житловими вулицями, прокладаються з тильної сторони кварталів блокованої забудови, що мають присадибні ділянки – 7-12 м шириною;

4. господарські під’їзди до окремих або групи громадських будівель – 3, 5-5 м шириною.

Територія ПС не повинна перетинатися автомобільними дорогами 1-3 категорій.

При розробленні поперечних профілів вулиць, ширину їх проїжджої частини слід приймати згідно ДБН 360-92** [1], табл. 7.1. Проїжджа частина тупикових вулиць і проїздів повинна мати в кінці розворотний майданчик розмірами 12× 12 м у плані.

Рис. 2. Змішана забудова у с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області [9, 10]

Чітке функціональне зонування і раціональне вирішення транспортної системи створює головну передумову формування виразної планувально-просторової композиції ПС. Вона формується, виходячи з певної концепції з урахуванням рельєфу, водойм, зелених насаджень і реалізується у системі вулиць, розміщення житлових і громадських об’єктів на завершенні їх перспективи, з дотриманням композиційних засобів метру і ритму, розміщення акцентів і домінант.

Планувальна композиція повинна сприяти чіткій орієнтації людини у просторі ПС. Для цього слід вдало розмістити громадський центр, закріпивши основними об’єктами-акцентами замикання перспективи головної вулиці зі сторони в’їзду у село. Включення у композицію існуючих зелених насаджень, водойм, мальовничих схилів місцевості створює передумови виразного архітектурно-просторового ансамблю ПС. При цьому слід уникати невиправданої скупченості та одноманітності забудови, занадто великих майданів, широких і довгих вулиць, розривів між будинками. Для зменшення довжини вулиць рекомендовано приймати ширину присадибних ділянок у межах 25-30 м вздовж вулиці.

Недотримання вказаних вище вимог може призвести до зорового порушення цілісності та єдності простору і забудови поселення-супутника.

Таблиця 1

Характерні прийоми планування житлових груп різних типів забудови

При- йоми	Типи житлових будинків	Приклади
садибні	блоковані	секційні
рядова
кварталами
групами

3. 3. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ

Для забезпечення більшої щільності і компактності забудови приміських територій розміри присадибної ділянки у ПС рекомендовано приймати 1000- 1500 м² (0, 1-0, 15 га). Для скорочення протяжності вулиць та інженерних мереж ширину садибних ділянок доцільно приймати мінімально допустимою відповідно санітарних та прoтипожежних вимог – 20-25 м (максимально допустимою – 30 м). Житлові будинки розташовуються з відступом від червоних ліній головних вулиць - 6 м, житлових – 3 м.

Рис. 3. Змішана житлова забудова блокованих будинків усередині групи секційних будинків [11]

а) б) в) г)

д) е) є) ж)

Рис.4. Прийоми формування житлових кварталів різними типами будинків [11]:

а) блоковані вздовж криволінійних вулиць; б) тупикова садибними будинками; в) петельна садибна і групова секційна; г) з петельним проїздом; д) поєднання рядової забудови з курдонерами; е) групова блокованими будинками; є) групова садибними будинками;

ж) тупикова садибними будинками

Рис. 5. Змішана житлова забудова з розміщенням секційних будинків усередині групи блокованих будинків [11]

Рис. 6. Змішана житлова забудова навколо озеленених ділянок загального користування [11]

При розміщенні житлових будинків і господарських споруд слід дотримуватись протипожежних вимог. Відстань між індивідуальними будинками повинна становити 6 м, між одно- і двоквартирними будинками з присадибними ділянками у межах однієї пари будинків вона не нормується. Відстань від цієї пари до будинків сусідньої ділянки повинна бути не менше 8-10 м, а між секційними 2-3-поверховими – 15 м. На рис. 3-6 показано основні прийоми формування житлових кварталів.

Розміри ділянки блокованого житлового будинку приймаються 500-600 м² (0, 05-0, 06 га), а секційного без ділянок при квартирах і кількістю поверхів 2-4, відповідно 0, 02-0, 04 га.

Садиби індивідуального і блокованого будинку, земельні ділянки секційного житла є головними архітектурно-планувальними елементами житлової забудови. Архітектурно-композиційна виразність забудови забезпечується поєднанням різних прийомів розташування житлових і громадських будівель:

- ритмічне розміщення будинків уздовж пластичних у плані вулиць (рис. 4, а, в);

- поєднання рядової забудови з курдонерами (рис.4, д);

- організація житлових груп з тупиковими проїздами (рис.4, б, е-ж);

- розташування житлових будинків з одного боку вулиці, що орієнтована на зовнішні транспортні магістралі та мальовничі елементи ландшафту;

- розміщення домінантної 2-4-поверхової забудови у найбільш відповідальних у композиційному відношенні місцях (біля громадського центру, на в’їзді у ПС, на замиканні перспективи основних вулиць).

Навчально-виховний комплекс, що формується загальноосвітньою школою та дитячим садком може бути як в межах житлової забудови, так і в зоні громадського центру. Ці будівлі допускається кооперувати між собою. Відстань від будівлі дитячого садка та школи до червоної лінії вулиці і до стін житлових будинків не повинна бути менше 25 м, відстань від їх ділянки до житлових будинків з вікнами повинна бути не менше 10 м, а до глухої стіни – 5 м. Фізкультурно-оздоровча зона школи може бути як на її ділянці, так і об’єднана із спортивним ядром. Площа земельної ділянки дитячого садка приймається із розрахунку 35-45 м² на одне місце, а загальноосвітньої школи розраховується залежно від місткості школи: у школах на 162 учня -86 м², на 270 учнів – 59 м² на одного учня.

3.4. ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЦЕНТРУ

Громадський центр (ГЦ) ПС зосереджує в собі громадське ділове та культурне життя поселення, що пов’язано зі створенням виразного архітектурного образу. Тому при вирішенні ГЦ намагаються побудувати масштабну просторову композицію та єдиний ансамблевий характер його забудови. Економічна доцільність обумовлює концентрацію обслуговування, скорочення територіальних розмірів центру, створення багатофункціональних типів будівель на основі кооперування і блокування. Раціональне розміщення громадського центру визначається наступними чинниками:

- природними та містобудівними умовами (рельєфом, орієнтацією схилів, панівними вітрами, водоймами, лісовими масивами, зовнішніми транспортними зв’язками тощо);

- загальною концепцією архітектурно-просторової та функціонально-планувальної організації поселення;

- забезпеченням зручних зв’язків центру з іншими планувальними елементами поселення: житловою забудовою, зоною відпочинку та зовнішніми траспортними зв’язками.

Органічний зв'язок з довкіллям, розміщення на домінуючих висотах створюють передумови вдалого вирішення композиції ГЦ. Ідея архітектурно-планувальної та просторової організації ПС досить часто визначає розташування центру. Буває і так, що загальна композиція ПС продиктована вдалим вибором ідеї організації ГЦ.

В практиці проектування набули поширення наступні планувальні схеми ГЦ:

- лінійна – з розвитком вздовж головної вулиці;

- кутова – з розвитком на повороті або на перехресті вулиць;

- площа-курдонер – на завершенні в’їзду у поселення;

- вільна схема – сад;

- взаємозв’язок площ і просторів;

- панорамне розміщення центру.

Рис. 7. Основні планувальні схеми вирішення ГЦ поселення

Для архітектурно-просторового вирішення центру велике значення мають параметри відкритого простору майдану. Занадто великий простір порушує масштаб забудови, а малий – ускладнює його багатофункціональне використання. Для відкритого простору із замкненою планувальною структурою співвідношення між висотою будівель та найбільшим габаритним розміром майдану має знаходитись у межах 1: 6 – 1: 8. При вільній забудові центру розмір внутрішнього вільного простору має бути не менше двох висот навколишньої забудови.

Експлікація будівель і споруд:

1. блоковані житлові будинки

2. кооперована громадська будівля

3. дитячий садок

4. автостоянка

Рис. 8. Вирішення громадського центру у вигляді єдиної кооперованої будівлі

3.5. РОЗРАХУНОК ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ ТА МІСТКОСТІ УСТАНОВ КУЛЬТУРНО-ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Житлова зона поселень-супутників формується переважно змішаною з різними процентним співвідношенням секційної, блокованої та садибної забудови. В учбовому архітектурному проекті рекомендовано наступне співвідношення: 2-3 поверхова секційна забудова –30%; 2-поверхова блокована забудова – 30%; 1-2-поверхова садибна забудова – 40%.

За погодженням з викладачем та виходячи з конкретних умов приймається інше процентне співвідношення, або поєднання садибної та блокованої забудови.

За завданням на проектування необхідно провести розрахунок кількості населення, яке можна заселити на території 50 га, кількість різних типів житлових будинків із даним співвідношенням. Відповідно з ДБН 360-92** на території 50 га можна розселити 1000 осіб у 1-2-поверхових житлових будинках.

Розрахунок сельбищної території залежно від типу забудови:

2-3-поверхова секційна забудова – 50 га× 0, 3= 15 га;

1-2- поверхова блокована забудова – 50 га× 0, 3= 15 га;

1-2 –поверхова садибна забудова – 50 га× 0, 4=20 га.

Всього: 50 га.

Розрахунок кількості жителів у різних типах будинків:

2-3-поверхова секційна забудова – 1000 жит. × 0, 3= 300 жит.;

1-2- поверхова блокована забудова –1000 жит. × 0, 3= 300 жит.;

1-2 –поверхова садибна забудова – 1000 жит. × 0, 4 = 400 жит.

Розрахунок сімей у різних типах будинків, коефіцієнт сімейності приймаємо 3, 5, відповідно:

2-3-поверхова секційна забудова –300: 3, 5 =86*

1-2- поверхова блокована забудова –300: 3, 5 =86 сімей (будинків)

1-2 - поверхова садибна забудова – 400: 3, 5 =115 сімей (будинків)

*86 сімей можна розселити у 8-ми житлових будинках по 12 квартир або у 15 будинках по 6 квартир (залежно від авторського містобудівного вирішення секційної забудови).

Розрахунок загальної площі різних типів житлових будинків залежно від кількості кімнат див. [6].

Загальна площа громадського центру без урахування парку та площинних спортивних споруд становить 8-12 м² на одного мешканця, таким чином:

8м²× 1000= 8000 м² (0, 8 га)

Таблиця 2

Розрахунок місткості установ громадського обслуговування

3.6. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО БЛАГОУСТРОЮ ТЕРИТОРІЇ ПС

Зовнішній благоустрій – це комплекс заходів із ландшафтної, архітектурно-просторової та естетичної організації ПС. Вони включають такі заходи:

- формування системи зелених насаджень (декоративне озеленення, квітники, мощення майданчиків, улаштування підпірної стінки тощо;

- розміщення малих архітектурних форм, створення мальовничого ландшафтного середовища та композиційно-інформаційних акцентів.

Планувально-композиційна структура поселення відносно ландшафту може:

- візуально розкриватись на довкілля, паркова територія розташовуватись на периферії сельбищної зони;

- забудова зосереджується біля зеленого масиву або водойми, які включаються у межі поселення;

- забудова розташовується окремими житловими групами серед елементів ландшафту.

При в’їзді в поселення необхідно передбачити дорожній знак із назвою та автостоянку. Дорожній знак розміщується на відстані не менше ніж 3 м від краю узбіччя з організацією майданчика розмірами 10× 15 м із відповідним благоустроєм.

Додаток А

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

Кафедра архітектури будівель та містобудування

РЕФЕРАТ

на тему

”Планувально-композиційна організація приміського сільського поселення-супутника”

Виконав (ла) ст.. гр.. 301-А________

ПІБ студента

Керівники: ______________________

ПІБ керівника

______________________

ПІБ керівника

Полтава 201..