Складові державної регіональної економічної політики.

Відповідно до різноманітності процесів, що відбуваються в регіонах, виокремлюють такі складові ДРЕП:

1. Економічна політика - її сутність полягає в забезпеченні регіонам можливостей для самостійного розвитку на умовах самофінансування і самозабезпечення. До складу економічної політики входять бюджетна і податкова політика; планування, прогнозування і програмування розвитку регіону; використання природних ресурсів і власності регіону (інвестиційна політика); розміщення продуктивних сил; політика розвитку регіональних комплексів (АПК; транспортний, будівельний); контрольно-аналітична діяльність та інформаційне забезпечення.

2. Соціальна політика - передбачає забезпечення зростання рівня добробуту населення, соціальний захист, забезпечення громадянам рівних прав і можливостей щодо вибору місця проживання та працевлаштування. Ефективність соціальної політики дуже залежить від економічних можливостей держави, тобто від частки національного доходу, що спрямовується на споживання.

Головним завданням соціальної політики є забезпечення соціального захисту різних верств населення регіонів, який здійснюють органи регіонального та місцевого управління в межах своїх можливостей. Це може бути фінансова підтримка, працевлаштування, продаж товарів за зниженими цінами, безкоштовне харчування, медичне обслуговування інвалідів тощо. Найважливішою складовою соціальної політики є забезпечення громадянам прожиткового мінімуму.

3. Науково-технічна політика - спрямовується на визначення пріоритетів щодо вдосконалення і розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні і базується на попередньому вивченні й аналізі науково-технічного комплексу регіону.

4. Екологічна політика - набула надзвичайно важливого значення у зв'язку з неприпустимим промисловим забрудненням довкілля. В Україні особливо гострою є ця проблема в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській і Київській областях. Головною метою екологічної політики є оздоровлення довкілля.

5. Демографічна політика спрямовується на гальмування депопуляційних процесів і деструктурування населення. Демографічний стан країни та її регіонів є важливим фактором соціально-економічного розвитку.

6. Гуманітарна політика передбачає духовний розвиток суспільства, його моральний і фізичний стан. До складу гуманітарної політики входить державна підтримка навчальних закладів, лікарень, поліклінік, театрів, кінотеатрів, клубів, тобто розвиток комунальної власності. Особливістю гуманітарної політики є її чітка регіональна спрямованість.

7.Національна політика спрямовується на забезпечення конституційних, політичних, економічних і соціальних прав громадян незалежно від національності й віросповідання.

8. Зовнішньоекономічна політика спрямована на створення СЕЗ для активізації підприємництва, формування ринкової інфраструктури, залучення іноземних інвестицій, нарощування експортного потенціалу окремих регіонів, що потребують прискореного розвитку.

9. Управлінська політика забезпечує створення єдиної системи регіонального управління, що відповідає завданням регіонального розвитку.