В с т у п

Починаючи з 60-х років ХХ ст. з розробкою і поширенням комп'ютерних технологій у всьому прогресивному світі почалося інтенсивне використання інформаційних ресурсів, що привело до створення передумов для розвитку і успішного функціонування ринкових відношень у сфері інформації.

Інформація перетворилася на товар, ціна якого досить велика через використання в інформаційній сфері новітніх технологій. Інформаційні і комунікаційні послуги на сьогодні є найважливішими складовими всієї сфери послуг. Їхнє виробництво стало основним індикатором рівня соціального, економічного, політичного, духовного і культурного потенціалу суспільства.

Існуючі номенклатури інформаційних послуг наводять опис близько сотні різних їх видів за 9 напрямами: аналітичний; патентно-лицензійний; перекладацький; інформаційне і бібліотечно-бібліографічне обслуговування; обмін науково-технічними досягненнями, передовим досвідом і інноваціями; науково-технічна пропаганда і реклама; редакційно-видавнича діяльність; методична робота; інші послуги. Останнім часом до інформаційних послуг приєдналися також послуги з комп'ютерної обробки даних; професійні послуги, пов'язані з обслуговуванням ПК і EОМ; послуги і інформації, які надаються через кома¢ ютерні мережі.

Весь цей спектр послуг в тій чи іншій мірі присутній у діяльності закладів освіти, культури та мистецтва, таких як: інформаційні відділи вузів, бібліотеки всіх систем і відомств, музеї тощо.

Нові економічні відносини змушують підприємства установи і організації некомерційних галузей розширювати границі самофінансування, а поява конкуруючих установ, які генерують бази даних, забезпечують доступ користувачів до масивів інформації, здійснюють її підготовку і збут, а також різного роду служб, що спеціалізуються на поставках різноманітної інформації, інтерактивних служб, які виконують функції телекомунікаційного шлюзу до різних інформаційно-пошукових систем, вимагають від них перегляду своєї діяльності в бік комерціалізації і пошуку своєї ніші в ринковому процесі.

Підвідомчі інформаційні центри і служби, довідково-бібліографічні відділи через нестачу фінансування поставлені перед необхідністю або згорнути свою діяльність, або шукати шляхи для продажу своєї інформаційної продукції, тобто вступити в бізнесові взаємини зі споживачами. Не знаючи основ маркетингу ціноутворення, багато інформаційних підрозділів галузі культури, мистецтва і освіти зупинилися на роздоріжжі, виключивши з обігу найбільш трудоємкі і фінансово витратні послуги і продукцію, законсервувавши свої Інформаційні ресурси " до кращих часів". Ці " кращі часи" можуть настати лише за умови, коли ці підрозділи будуть вважати себе не додатком управлінського процесу, а бізнесовим, діловим партнером галузевих управлінських структур і споживацької аудиторії, будуть шукати і знаходити споживачів своєї інформаційної продуктів і послуг. Така позиція допоможе вдосконалити свою матеріально-виробничу базу, залучати до цієї роботи науковців, гідно оплачувати працю працівників. Це відразу ж відіб'ється на якості, а відтак і на товарній цінності продукції.

Особливо це стосується бібліотек, споконвічною функцією яких є інформаційна. Підвищення ролі бібліотек і їхніх довідково-інформаційних служб у процесі інформатизації суспільства є закономірно необхідною. Маючи величезні Інформаційні ресурси у вигляді різних фондів, каталогів та картотек і по суті являючись банками знань, маючи кваліфікованих спеціалістів, які вміють створювати інформаційні банки і бази, можуть зібрати цілісну інформації з фрагментів і створити нову, організувавши її так, щоб споживачу було зручно з нею працювати, бібліотеки просто покликані очолити інформаційний бізнес для широких верств населення і спеціалістів різних галузей і сфер діяльності. На заваді цьому стає лише їхня некомпетентність у питаннях організації і ведення малого бізнесу, маркетингу інформаційної продукції і відсутність вміння виживати в умовах жорсткої конкуренції. Для зміни ситуації потрібно зовсім небагато – переглянути традиційну роль бібліотеки як некомерційної установи і шукати шляхи просування її інформаційних продуктів та послуг до тих, хто їх конче потребує і згоден за них платити.

Автори даного посібника роблять спробу дати працівникам підвідомчих інформаційних служб з невеликою кількістю співробітників ряд рекомендацій і базові знання з питань організації малого інформаційного бізнесу, які б допомогли їм при наявних матеріальних ресурсах і досвіді довідково-інформаційної роботи створити прибутковий, конкурентноспроможний інформаційний бізнес і отримати з нього хороше джерело фінансування. Вони доводять, що при хорошому знанні основ науково-інформаційної діяльності і організації малого бізнесу та достатній наполегливості існують всі передумови для того, щоб інформаційна діяльність не була збитковою і " баластною" для базового підрозділу і переконані, що навіть один-єдиний інформаційний працівник, який уособлює собою всю інформаційну службу, може зробити дуже багато при умові правильного вибору пріоритетів, постановки досяжних завдань, правильній організації праці і розумному розподілі робочого часу.

Для цього в посібнику подається не тільки певний обсяг потрібних для організації елементарного бізнесу знань, а й практичний рекомендаційний матеріал.