Особисте здійснення цивільних правовідносин їх учасниками

Реалізація свого права, виконання свого обов'язку здійснюється учасниками правовідносин зазвичай особисто.

Вступаючи у цивільні правовідносини, особи розраховують часто саме на особисте виконання контрагентом свого обов'язку. Іноді висока ціна за роботу чи надання послуг пов'язана саме з тим, що певні дії виконуватиме конкретна особа, з високою діловою репутацією.

І. уклав договір з Г., учасником багатьох міжнародних виста­вок, на виготовлення різьбленого тареля. Замовлення було виконане, річ замовникові сподобалася. Але незабаром на І. чекало розчарування: усі художні роботи, які Г. видавав останнім часом за свої, виконували його учні.

І. вважав себе ошуканим, адже він сподівався, що матиме у своїй колекції оригінальні роботи відомого майстра.

У цьому випадку І. мав право звернутися з позовом про визнан­ня договору недійсним, адже в момент його укладення Г. знав, що особисто виконати роботу не зможе.

Ця ситуація підтверджує, що обман в договорі щодо особи мо­же проявитися не лише у тому, що той, хто підписує договір, при­своює собі ім'я іншої людини, а й у тому, що не має наміру сам особисто виконувати його.

Особисте виконання договірного обов'язку є дуже важливою умовою авторських договорів. Залучення до написання книги ін­ших осіб розглядається як підстава для відмови від виплати гоно­рару та розірвання договору, оскільки особисті якості письменни­ка є істотними для другої сторони.

Водночас існує чимало ситуацій, коли для сторони у зо­бов'язанні (продавця, надавача комунальних послуг) байдуже, хто саме сплатить обумовлену договором грошову суму.

Можливість відступлення від вимоги особистого виконання обов'язку може бути визначена законом.

П. придбав залізничний квиток на проїзд в поїзді за марш­рутом Львів - Харків. Участь у виконанні договірно­го зобов'язання у цьому разі беруть кілька юридичних осіб.

Залучення до виконання цього зобов'язання кількох суб'єктів (перевезення у прямому сполученні), які не брали участь в укла­денні договору, передбачено Законом України «Про залізничний транспорт».

За статтею 932 ЦК, експедиторові надано право залучити інших осіб до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування.

Право залучити до виконання обов'язку іншу особу або право повного перекладення на неї його виконання може бути передба­чено договором. Так, згідно зі статтею 1005 ЦК, у договорі дору­чення може бути передбачено право повіреного перекласти вчи­нення певної юридичної дії на іншу особу (передоручення).

Якщо можливість залучення до виконання обов'язку третьої особи не передбачена ні законом, ні договором, перекладення обов'язку вчинити певну дію на іншу особу може відбутися за зго­дою кредитора, одержаною напередодні виконання. Так, одержа­вши згоду від комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії (стаття 1015 ЦК). Зі згоди наймодавця наймач житла може укласти договір піднайму (стаття 823 ЦК).

У сфері здійснення майнового права присутність правоволо-дільця (кредитора) не вважається обов'язковою умовою. Прийнят­тя виконання (повернення боргу, одержання поштової кореспон­денції, одержання грошової суми як відшкодування шкоди, запо­діяної у зв'язку з ушкодженням здоров'я) може бути здійснене іншою особою, представником.

Виняткова ситуація складається при здійсненні права на при­йняття спадщини та права на відмову від спадщини, які, безпереч­но, є правами майновими.

Здійснити ці права може лише сам спадкоємець. Якщо спадко­ємець є дитиною або недієздатним, для відмови від спадщини, крім волевиявлення батьків та опікуна, потрібна згода органу опі­ки та піклування.

Дещо іншою є ситуація у сфері здійснення особистих немайно-вих прав.

Свої особисті немайнові права повнолітня дієздатна особа може здійснити лише сама, хоча процес реалізації нею цього права зазви-

ЛЛ1

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

чай завжди пов'язується з активною чи пасивною поведінкою інших фізичних осіб, службових, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, тобто усього механізму держави.

Діти, недієздатні особи, а також ті, дієздатність кого обмежена, здійснюють свої особисті немайнові права за допомогою батьків, опікунів, піклувальників (стаття 271 ЦК).

Глава 22 Правонаступництво

§ 1. Загальні зауваги

Права та обов'язки, якими володіла особа в момент виникнення правовідносин, можуть згодом перейти до іншого суб'єкта.

Власник будинку може продати його іншій особі. Кредитор може продати чи подарувати своє право вимоги. В результаті цьо­го первісний кредитор перестане бути стороною в зобов'язанні, а його місце займе інша особа. Боржник з дозволу кредитора може перекласти свій обов'язок на іншу особу. У разі злиття двох юри­дичних осіб права та обов'язки кожної з них перейдуть до ново­утвореної юридичної особи.

У всіх цих ситуаціях мова йде про правонаступництво. Однак, оскільки до іншої особи переходять часто не лише права, а й обов'язки, термін «правонаступництво» слід сприймати з певною часткою умовності.

При правонаступництві до правонаступника переходять права та обов'язки у тому обсязі, в якому вони належали «праводавцеві» (термін професора Б. Б. Черепахіна)¹.

Правонаступництво часто пов'язане з волею особи, яка передає свої права та обов'язки, і з волею особи, яка їх приймає.

Д. купив квартиру, сервітут на проживання в якій мала А., ко­лишня дружина продавця, про шо Д. не був повідомлений. У цій ситуації Д. має право оспорити договір як такий, шо був ним укладений внаслідок помилки в предметі. Якшо він цього не зробить, на нього як нового власника спаде обтяження права власності у виді права А. на проживання в квартирі.

У разі спадкування за заповітом заповідач призначає свого пра­вонаступника. Для виникнення правонаступництва у цьому випад­ку необхідна згода спадкоємця, тобто прийняття ним спадщини.

При спадкуванні за законом, оскільки кожна людина смертна, можна також говорити про згоду особи на перехід, у разі її смерті, спадщини до тих, хто як спадкоємець визначений законом.

При реорганізації юридичної особи, якщо вона здійснюється, наприклад, за волею засновника, воля органу юридичної особи може не братися до уваги.

Об'єкти Об'єктами правонаступництва можуть

правонаступництва ^бУ™ ^{лише ті п}Р^{ава та} обов'язки, які не

пов'язані з особою їх носія, які є, так би мовити, юридично безликими.

За статтею 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути перекладене на іншу особу. Іншими словами, обов'язок боржника, що нерозривно пов'язаний з його особою, не може бути об'єктом правонаступництва. Так, обов'язок художника намалювати картину за замовленням організаторів ви­ставки є виключним або, як тепер кажуть, ексклюзивним обов'яз­ком і тому, у разі його смерті, цей обов'язок «помре» разом із ним.

Не є об'єктом правонаступництва особисті немайнові права лю­дини, оскільки цими правами наділений кожен, а отже, мати два права на життя чи два права на недоторканність житла неможливо.

А як з авторськими правами особистого немайнового харак­теру? Чи може перейти до спадкоємця або іншого правонаступни­ка право на недоторканність твору, інші немайнові права?

Ствердна відповідь на це питання давалася на підставі статті 494 ЦК 1963 р.¹

У частині 4 статті 423 ЦК України особистим немайновим на­звано право перешкоджати будь-якому посяганню на право інте­лектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця. А у статті 438 ЦК до особистих немайнових прав віднесе­но право на недоторканність твору.

У частині 2 статті 423 ЦК зазначено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. А за частиною 4 цієї ж статті особисті немайнові права не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими зако-

Д^в-^{: Че}Р^епахин Б. Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву // Трудьі по гражданскому праву.- М, 2001.- С. 311.

Ро.мовська 3. В. Про успадкування особистих немайнових прав // Вісник Київського університету. Серія права. 1968. № 9.— С. 90-96.

A1Q

ном. Маємо і статтю 1219 ЦК, за якою особисті немайнові права померлого не входять до складу спадщини.

Як можна взаємоузгодити ці норми? Видається, що лише за до­помогою розумності як засади регулювання цивільних відносин.

Не може, безперечно, передаватися авторство (право авторства). Що ж до права на недоторканність твору, то у частині 2 статті 439 ЦК зазначено, що у разі смерті автора недоторканність твору охо­роняється особою, яка уповноважена автором або спадкоємцем.

Отже, у разі смерті автора право на недоторканність припиня­ється, тому спадкоємець може здійснювати лише охорону недотор­канності твору.

Цей спосіб виходу із ситуації навряд чи є найкращим. Адже за­борона правонаступництва особистих немайнових прав повинна б беззастережно стосуватися лише цих прав як прав людини. Деякі особисті немайнові права фізичної особи як автора могли би пере­ходити до правонаступників.

К. стала інвалідом в результаті ушкодження здоров'я, що було результатом винної поведінки С. Згідно з рішенням суду С. присуджено виплатити К. одноразово 800 гривень, витраче­них на лікування та посилене харчування, 5 тисяч гривень відшкодування за моральну шкоду та щомісячно по 120 гри­вень як втрачений дохід.

Через рік К. померла. На день смерті К. їй було виплачено за п'ять місяців по 120 гривень. Лочка К. як спадкоємець вважа­ла, шо невиплачені суми входять до складу спадщини як право вимоги і зажадала виплати їй всієї заборгованості.

Згідно із частиною 3 статті 1230 ЦК, об'єктом правонаступниц­тва є грошова сума, яка уже присуджена судом як відшкодування моральної шкоди. Отже, до дочки перейшло право вимагати ви­плати їй усієї суми заборгованості.

За статтею 1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спад­щини і не припинилися внаслідок його смерті.

А у статті 1219 ЦК конкретизуються ті права, які не входять до складу спадщини, оскільки вони нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. До цих прав належить право на відшкодування шко­ди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Тобто, зі смертю К. припиняється її право на подальшу виплату відшкоду­вання і відповідно припиняється обов'язок С. сплачувати це від­шкодування від дня смерті К.

Водночас заборгованість, яка виникла до дня смерті К. у зв'язку 440

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

з невиконанням рішення суду, входить до складу спадщини. Отже, право вимагати виплати цієї заборгованості є предметом правона­ступництва. Тому вимога дочки К. є законною і підлягає задово­ленню.