Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Кожен рік у товарних господарствах потрібно проводити
|
|
13. Коли у господарстві проводять облік вовнової продуктивності під час стриження?
14. Коли у господарстві проводять бонітування ярок, народжених у минулому році, та складання зведеного звіту з бонітування?
15.Племінна робота у племінних репродукторах спрямована на -
16. Коли у господарстві проводять мічення ягнят татуюванням до або під час відлучення їх від маток?
1. Планування селекційної роботи
У нашій країні є великий досвід планування племінної роботи у тваринництві. Плани племінної роботи стали складовою частиною виробничого плану кожного господарства і загального народногосподарського плану, їх складають по кожній племінній і товарній вівцефермі, в господарствах зони діяльності держплемстанції та по кожній породі овець.
Головне завдання цього планування полягає в тому, щоб визначити найбільш ефективні шляхи, методи та прийоми поліпшення стада овець господарства, району, області та породи в цілому за найважливішими біологічними і господарськими ознаками. У плані конкретно зазначають передбачені дані щодо збільшення кількості породних тварин, поліпшення їхньої племінної цінності, підвищення продуктивності та якості, вирощування міцного, здорового й високопродуктивного ремонтного молодняку.
Вирішення всіх питань племінної роботи пов'язують з іншими виробничими завданнями, збільшенням виходу валової й товарної продукції, підвищенням рентабельності галузі та всього господарства.
Планування племінної роботи з вівцями тієї чи іншої породи починається зі складання плану по господарству і насамперед по племзаводу та племінній фермі, а потім — по певній.юні чи в цілому по породі. План має відповідати реальним можливостям господарства, бути простим і чітким, вільним від непотрібного нагромадження цифр і теоретичних роздумів.
До складання плану залучають спеціалістів племінних господарств, державних племінних станцій, науковців, що займаються питаннями селекції тварин. План племінної роботи з породою рекомендується складати за такою схемою:
* коротка історія породи;
* характеристика основних племінних стад (заводів та племгоспів);
* умови годівлі та утримання овець;
* розвиток молодняку в умовах вирощування;
* споріднені групи (лінії родин) та їх характеристика;
* показники росту поголів'я і підвищення продуктивності на плановий період;
* принципи племінного відбору;
* племінний підбір та розведення по лініях;
* заходи щодо поліпшення умов годівлі й утримання овець.
Наприклад, перспективний план племінної роботи з асканійською тонкорунною породою овець має п'ять розділів.
/. Короткі підсумки відновлення породи. Вцьому розділі зазначають чисельність та поширення породи, продуктивність маток і молодняку залежно від строків о коту та особливості застосування вбирного схрещування на товарних фермах.
2. Створення племінної бази і сучасний стан вівчарства на заводах породи. По кожному племінному заводу в породі, а їх усього 5, дають короткий опис господарства, характеризують розвиток вівчарства, племінні і продуктивні якості овець заводу. По племінних господарства «Асканія-Новп», «Атманай», «Червоний чабан» та ім. Шмідта зазначають показники живої маси, настригу, а також довжину вовни овець по статево-вікових групах за 5 років. Вміщують фото кращих баранів-плідників.
Перспективи розвитку породи та принципи племінної роботи з нею. У цьому розділі йдеться про зону розведення овець породи, підвищення вовнової продуктивності та поліпшення її якості, завершення роботи з перетворення помісного вівчарства на тонкорунне асканійської породи, про бажаний тип, недоліки і вади овець породи та заходи щодо їх усунення, відбір та поділ овець на класи, підбір баранів до маток, розведення по лініях, вимоги до приміщень для тварин, поліпшення годівлі та умов їх утримання.
4. Організація та методи племінної роботи в племінних господарствах. Викладено вимоги до племінних овець, описано структуру та розмір стада, подано план вирощування племінних баранів, висвітлюються особливості вирощування високопродуктивних баранів у відбіркових групах, дано план підвищення основних показників продуктивності овець, особливості відбору племінних овець, організацію та роботу з лініями на племзаводах «Атманай», «Червоний чабан», ім. Шмідта, визначено особливості підбору овець при розведенні по лініях, дано оцінку та прийоми відбору баранів за якістю нащадків.
5. Організація племінної роботи на товарних фермах. Коротко викладено основний напрям племінної роботи в товарному вівчарстві, особливості організації ДПС, формування племінних груп та організацію вирощування молодняку.
Оскільки племінна робота охоплює комплекс зоотехнічних заходів щодо відтворення стада, вирощування молодняку, відбору та підбору тварин, їх годівлі та утримання, відповідно до цього план племінної роботи по стаду або формі має охоплювати всі сторони роботи зі стадом. Розділи плану слід розмістити так, щоб кожен наступний розділ ґрунтувався на матеріалах, викладених у попередніх розділах.
План племінної роботи по вівцефермі господарства складають та такою орієнтовною схемою:
1. Загальні відомості про господарство: адреса, ґрунтові та кліматичні умови місцевості, виробничий напрям господарства, земельна площа, склад земельних угідь, шляхи сполучення, стан водопостачання, кількість тварин усіх видів у господарстві та ін.
2. Історія стада: історія стада овець, господарства — коли воно виникло, які були вівці і як змінювався породний склад стада в останні 5 — 6 років; умови годівлі за цей час, утримання тварин, догляд за ними; вирощування молодняку, рівень і характер продуктивності основних груп овець; аналіз рівня і напряму проведення племінної роботи; характеристика використаних баранів-плідників.
Стан стада на 1 січня поточного року: докладна характеристика стада овець за підсумками роботи останнього року. Стадо потрібно характеризувати за породним та віковим складом, живою масою, настригом і якістю вовни по статево-вікових групах. Бажано докладніше характеризувати умови вирощування молодняку та його продуктивні якості. Щодо наявності у стаді ліній і родин та їх характеристики зазначають результати лінійного розведення та міжлінійного парування, особливості спадковості у стаді найважливіших господарсько-корисних ознак, живу масу, настриг, довжину вовни, тип будови тіла, швидкостиглість тварин.
4. Завдання щодо поліпшення породності стада. Вказують, як збільшуватиметься поголів'я племінних овець по роках, племінного молодняку, зазначають дані про придбання племінних тварин, а також про реалізацію племінних ярок, баранів. Тут же можна дати характеристики тварин бажаного типу, яких розводять у стаді.
5. План індивідуального підбору. Зазначають, за якими принципами та основними ознаками проводиться підбір тварин, зокрема індивідуальний. Дають схеми внутрішньолінійного парування, міжлінійних поєднань, визначають ступінь спорідненості тварин, яких парують. До плану додаються таблиці, в яких дається план індивідуального підбору до високопродуктивних маток та груп тварин певних баранів-плідників. У цьому плані має бути відображено також співвідношення кількості у стаді тварин певних ліній.
6. Годівля овець та вирощування молодняку. Докладно описують рівень і характер годівлі різних статево-вікових груп овець по періодах року, передбачаючи годівлю їх переважно кормами місцевого виробництва. Окремо треба описати організацію годівлі ремонтного молодняку та високопродуктивних тварин. У зв'язку з цим слід коротко викласти, як розвиватиметься кормова база господарства. Всі планові завдання щодо живої маси, настригу вовни та інших показників складають з урахуванням можливостей господарства.
7. Утримання тварин. Це заключний розділ плану. В ньому зазначають потребу у приміщеннях для овець, засоби механізації найважливіших робіт з догляду за тваринами та заходи щодо оздоровлення стада.
Обсяг плану — не більш як 50 - 70 сторінок друкованого тексту. Для кожної ферми план не може бути однаковим за обсягом. Це залежить від рівня попередньої роботи та намічених заходів на перспективу. Викладений зміст плану стосується переважно планування племінної роботи в племінних господарствах та з породою в цілому. А в господарствах, які розводять товарне поголів'я овець, немає потреби складати такий план, оскільки тут не ведуть необхідних племінних записів та індивідуального обліку кількості і якості вовни, приплоду тощо.
План племінної роботи на товарній вівцефермі складають за скороченою схемою Його загальний обсяг — не більш як 10 сторінок друкованого тексту. У ньому вміщують дані про:
* породність та класність відтворюваного поголів'я ферми на початок і кінець планованого строку (краще давати по статево-вікових групах тварин — барани-плідники та пробники, матки, ярки старше року та ярки до року);
* продуктивність овець ферми на початок і кінець планованого строку, жива маса та настриг вовни (по статево-вікових групах у середньому на одну голову). Дуже важливими показниками продуктивності овець є вихід ягнят на 100 маток, вихід чистої вовни (у відсотках), а при розведенні смушкових порід овець — одержання смушків І сорту;
* строки парування та обсяг штучного осіменіння маток, основні вимоги до баранів-плідників, яких використовують при паруванні, а також показники щорічного ремонту дорослого поголів'я, продажу ярок, купівлі племінних баранів та ярок.
Одним із важливих розділів плану роботи зі стадом є характеристика поголів'я овець ферми. У ньому треба дати докладний опис екстер'єру, типу, будови тіла, конституційних особливостей більшості поголів'я маточного стада та окремих груп тварин. Дати опис важливих технологічних властивостей вовни — тонини, довжини, вирівняності, звивистості та ін. Обов'язково зазначити наявні на вівцефермі недоліки, на подолання яких варто звернути увагу.
Услід за цією характеристикою потрібно дати якомога докладніший опис екстер'єру — продуктивних якостей овець бажаного типу, кількість яких зростатиме. Важливо описувати конкретних високопродуктивних тварин стада, які найбільш повно відповідають природним та господарських умовам господарства.
Крім перспективного плану племінної роботи у господарстві щороку розробляють комплекс зоотехнічних заходів, без здійснення яких виконання перспективного плану неможливе. Ці заходи складають у вигляді календарного плану, в якому дають перелік робіт, зазначаючи строки їх виконання та виконавців. Орієнтовну схему такого плану подано у табл. 1
Таблиця 1. Календарний план зоотехнічних заходів по вівчарству
| Назва заходу | Строки виконання | Виконавці |
| Мічення всіх народжених ягнят і запис даних у журналі парувань та окоту маток Бонітування ярок, народжених у минулому році, та складання зведеного звіту з бонітування | Січень — березень Квітень — травень | Обліковець, старший чабан Зоотехнік |
| Облік вовнової продуктивності під час стриження (на великих фермах по елітних матках та І класу, а на дрібних — настриг вовни овець І класу враховують індивідуально) | Травень — червень | Зоотехнік, обліковець, старший чабан |
| Відлучення ягнят від маток та опис їх за скороченим бонітувальним ключем (жива маса, тип, складчастість шкіри, довжина вовни) Вибракування ярок, непридатних для розведення | Травень — червень | Зоотехнік, обліковець, старший чабан |
| Мічення ягнят татуюванням до або під час відлучення їх від маток | Травень — червень | Обліковець |
| Формування отар відтворювального стада, вибракуваних тварин, непридатних для подальшого розведення | Червень | Зоотехнік, облі ковець |
| Підготовка журналів парування | Липень | Обліковець |
| Складання плану парування, відбір баранів плідників, закріплення за баранами маточного поголів'я | Липень | Зоотехнік |
| Перегляд баранів, виділених для парування, перевірка якості сперми | Липень — серпень | Зоотехнік, технік із штучного осіменіння |
| Проведення парування Запис у журналі парувань дати осіменіння матки та яким плідником (його номер) | Серпень — вересень — жовтень | Старший чабан, технік із штучного осіменіння |
| Зважування і перегляд маточного поголів'я перед постановкою тварин на зимове стійлове утримання | Жовтень — листопад | Обліковець, старший чабан |
Племінний облік треба вести систематично на всіх вівчарських фермах, які займаються відтворенням стада.
Основними документами на племінних тварин у господарствах є племінні картки: для баранів — форма № 1о, для маток № 2о. Ці картки заводять після бонітування або при надходженні тварин у господарство. У картці записують дату народження, індивідуальний номер, походження, дані про бонітування, продуктивність тварин по роках та результати племінного їх використання (кількість і якість вирощеного приплоду).
На племінних заводах ведуть індивідуальний облік усіх заводських тварин, а також маток І класу, визначених для перевірки баранів за нащадками та на весь приплід, одержаний від цих груп овець; у племінних господарствах і на племфермах — всіх племінних тварин та їхній приплід; на товарних фермах — усіх племінних баранів, маток племінної групи та одержаний від них приплід.
Формами первинного племінного обліку на фермах є: Відомість призначення баранів для парування, Журнал парувань та окоту маток, Журнал бонітування овець. Журнал парувань та окоту матокзростаючим номером, що полегшує користування ним під час парування та окоту маток. Записують дату осіменіння та номер барана, спермою якого її осіменяли. Під час окоту у журналі записують дані про приплід (дату народження, стать і живу масу при народженні), а також живу масу і дані про ягнят при їх відлученні від маток.
У Журналі бонітування та стриження овець записують оцінку кожної тварини (у балах) під час бонітування за відповідним бонітувальним ключем, а також масу настригу вовни. Оскільки овець стрижуть і після бонітування, облік настригу вовни прийнято провадити так.
При механічному стриженні овець на 7 - 8 стригалів виділяється один обліковець. Як тільки стригаль узяв вівцю, обліковець записує її номер у картку, а нижче — прізвище стригаля. Руно у стригаля забирають разом із карткою. Обліковець зважує руно, записує у відомість стриження проти прізвища стригаля номер обстриженої вівці та масу одержаного руна. Масу руна проставляють у картці, яку повертають стригалеві для контролю. Наприкінці дня масу руна обстрижених овець із відомості стриження записують у Журнал бонітування та стриження овець. Така система обліку дає змогу водночас враховувати кількість настриженої вовни кожним стригалем І отримувати дані для запису в племінні документи.