Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Еквівалентна доза, її потужність, одиниці ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
Питання, пов’язані з фізико-хімічними механізмами і медико-біологічними аспектами взаємодії іонізуючого випромінювання з біооб’єктами, будуть детальніше розглянуті нижче в 10.4 і 10.5. Тут лише зауважимо, що біологічна дія іонізуючого випромінювання суттєво відрізняється для різних його видів при одній і тій самій поглиненій дозі. Так, для одного і того ж самого біологічного об’єкту ефективність дії випромінювання (або, як ще кажуть, радіочутливість біооб’єкта) може відрізнятися (збільшуватися) в 10 разів при переході від g -випромінювання до швидких нейтронів. Це означає, що для оцінки біологічної дії кожного типу іонізуючого випромінювання треба множити величину поглиненої дози Dп на відповідний множник к, який називають коефіцієнтом якості або відносною біологічною ефективністю (ВБЕ) випромінювання. Такий добуток кDп характеризує так звану еквівалентну дозу Dекв. Таким чином, маємо наступний зв’язок між еквівалентною дозою і поглиненою дозою: Dекв = кDп, (10.28) а також з врахуванням співвідношення (10.26) між поглиненою та експозиційною дозами отримуємо таку формулу, що пов’язує між собою еквівалентну та експозиційні дози: Dекв = к f D 0. (10.29) Значення коефіцієнту якості (ВБЕ) к залежить від багатьох параметрів (маси, заряду, енергії тощо) різних типів випромінювання, які визначають іонізацію та інші фізико-хімічні механізми радіаційних пошкоджень. В таблиці 10.1 наведені значення коефіцієнту якості для найбільш поширених типів іонізуючого випромінювання. За основну одиницю еквівалентної дози в системі СІ прийнятий 1 зіверт (Зв) – це така еквівалентна доза, яка відповідає поглиненій дозі в 1 грей (Гр) при дії на біооб’єкт рентгенівського, g - і b -випромінювань. В загальному випадку, що включає інші типи іонізуючих випромінювань, маємо на підставі формули (10.28) таке співвідношення між еквівалентною дозою Dекв, виміряною в Зв, і поглиненою дозою D п в Гр: Dекв (Зв) = к × Dп (Гр). (10.30)
Таблиця 10.1.
Іншою (позасистемною) одиницею еквівалентної дози є бер. Ця абревіатура виникла від терміну “біологічний еквівалент рентгену”. Оскільки к = 1 для перших трьох типів випромінювання (табл. 10.1), то 1 бер – це така еквівалентна доза, яка відповідає поглиненій дозі в 1 рад рентгенівського, g - і b -випромінювань. Для інших типів випромінювань по аналогії з (10.30) Dекв (бер) = к × Dп (рад), (10.31а) Dекв (бер) = к × f × D 0 (P). (10.31б) Останнє співвідношення, яке пов’язує між собою біологічну дозу Dекв, виміряну в берах, і експозиційну дозу D 0, виміряну в рентгенах, і дало підстави для терміну “біологічний еквівалент рентгена” – бер. Оскільки 1 Гр = 100 рад, то таке саме співвідношення залишається між зівертом і бером, тобто 1 Зв = 100 бер. Потужність еквівалентної дози Pб визначається величиною еквівалентної дози Dб, віднесеної до одиниці часу, тобто Рекв = . (10.32) Відповідно одиницями потужності еквівалентної дози є [ Pекв ] = (в системі СІ), [ Pекв ] = (позасистемні одиниці), тобто зіверт за секунду, або бер за секунду (хвилину, годину). На закінчення цього параграфу наведемо приклади розрахунку еквівалентних доз за відомими значеннями поглиненої дози або потужності поглиненої дози. Приклад 1. Відомо, що середня потужність експозиційної дози за рахунок природного g -випромінювання становить приблизно P 0 = 15 мкР/год. Знайти середню еквівалентну дозу Dб (в берах), що отримає людина за рік. Знайдемо загальну експозиційну дозу D 0 g -випроміню-вання за рік: D 0 = Р 0 × N год = 15× 10–6× 24× 365» 0.13 Р. Для g -випромінювання коефіцієнт якості (відносна біологічна ефективність) к = 1. Вважаючи, що поглинання енергії g -випромінювання відбувається в біологічних рідинах і м’яких тканинах організму людини, де перехідний коефіцієнт f = 1 (це є, звичайно, істотне наближення), маємо остаточно для шуканої еквівалентної дози, що отримує людина за 1 рік, наступний результат на підставі (10.31): Dекв = к × f × D 0 (P) = 0.13 бер. В Україні прийнято, що максимальна еквівалентна доза за рік для операторів АЕС та всіх інших, хто працює з іонізуючим випромінюванням, не повинна перевищувати
|