![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Проблема буття людини в філософії 20 ст. Екзистенціальна філософія.
Однією з провідних течій суспільної думки XX ст. є екзистенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютної унікальності людського буття, зосередившись навколо проблеми людини та її місця в світі, проблеми духовної витримки людини, яка потрапила в потік подій і втратила контроль. Людина, орієнтована на такий підхід, стає річчю серед інших речей, втрачає свою індивідуальність. Екзистенціалізм прагне осягнути буття як повну нерозчленовану цілісність суб'єкта і об'єкта. Він стверджує буття як безпосередню даність людського існування, як екзистенцію, яку неможливо пізнати раціональними філософськими засобами. Для того, щоб описати структури екзистенції, філософи-екзистенціалісти зверталися до феноменологічного методу Е. Гуссерля. Екзистенція, вважали Хайдеггер і Сартр, є буттям, яке спрямоване до " ніщо" і яке усвідомлює свою кінцевість. Визначаючи екзистенцію через її скінченність, екзистенціалісти тлумачать її як " часовість", реальною точкою відрахунку якої є смерть. Тому саме час, вважає Хайдеггер, є найсуттєвішою характеристикою буття.. Три форми часу (минуле, сучасне, майбутнє) є трьома структурними елементами існування. Людині притаманне дійсне існування лише в тому випадку, коли панівною формою є майбутнє, а перевага сучасного призводить до розчинення у світі. Специфічність екзистенції розкривається через неповторність, унікальність людської особи, що знаходить своє безпосереднє втілення у цілях, задумах, проектах, звернутих у майбутнє. Отже, специфічність людської екзистенції вбачається у її постійній " націленості" на майбутнє. Екзистенціалізм (від лат. existentia — існування) виник у 20-ті роки, його найбільш виливові представники: Хайдеггер, Ясперс, Марсель, Сартр. Соціальним джерелом способу думок, які лежать в основі філософії екзистенціалізму, були реальні процеси соціальио-скономічного, політичного і духовного життя Заходу, які знайшли втілення в різних формах відчуження людини. Гносеологічним джерелом екзистенціалізму є проблеми буття, існування людини, співвідношення раціональних та ірраціональних форм самоосягнення людини. На відміну від Канта, який поставив питання «Що таке людина?», екзистенціалісти центр ваги переносять на питання «Як стати людиною?», або конкретніше «Чи можливо стати людиною в вік абсурду, а. якщо, так, то Як?» У категоріальному арсеналі екзистенціалістів ключовими є такі категорії, як «екзистенція», тобто існування, «буття», «ніщо», «сутність», «погранична ситуація» тощо. У чому ж полягають особливості екзистенціалізму у його нанвпдатніших представників? Точка зору Хайдеггера є похідною від його положень щодо пріоритету людського існування понад усе: «Все, до чого людина має діло в світі, визначається способом людського буття». Саме в зв'язку з тлумаченням людського буття Хайдеггер нетривіально застосовує категорію «онтологія». У Хайдеггера онтологія є «феноменологією людського буття»
|