Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Цікаві факти про українську словесність






Найдавніша згадка про “руську” (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” І. Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Найпершим видатним українським поетом, ім’я і твори якого ми знаємо, варто вважати Павла Русина з Кросна (близько 1470—1517). Він довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував в Угорщині, жив у Відні. У своїх творах з любов’ю описує рідну землю; означення “русин” для нього – “слово солодке”, і він гордий з того, що носить таке ім’я. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш? ”

Найчастіше вживана літера. На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів, — це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.
«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г».

Найдовше слово в українській мові. 31 літеру містить слово «рентгеноелектрокардіографічного».

Найбільша кількість синонімів. Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4 279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45.

Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить 9 літер.

Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.

 

Історія органічно пов'язана з пам'яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. В цьому непересічна культурна значимість пам'яті. Безпам'ятство — це невдячність перед минулим і безвідповідальність перед майбутнім. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні пам'ятати про свої помилки в минулому.

Хоча б частково подолати своє примусове безпам’ятство українці отримали змогу лише з початком горбачовської «відлиги» у другій половині 1980-х років, розпадом Радянського Союзу та створенням власної держави. От тоді і почали відкриватися факти недалекого спільного минулого, які так старанно приховувалися владою. Однією з таких трагічних сторінок стала правда про голодомори.

Офіційне відзначення Дня пам’ яті жертв голодоморів встановлювалося Указом Президента України Л. Кучми №1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми №1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми №797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій». Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів» і повинен відзначатися щороку у четверту суботу листопада.

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим Розпочався голодомор наприкінці літа 1932-го, свого піку досяг навесні 1933-го і завершився на початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі. Навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки - кинула всі сили на те, щоби ізолювати голодні райони.

За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини. Найбільше постраждали тодішня Харківська і Київська області. На них припадає більше половини усіх загиблих.

Страшну правду про Голодомор відкривають для себе не лише українці. Наразі парламенти чотирнадцяти держав визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. На пострадянському просторі такі рішення ухвалили законодавці Грузії, Естонії, Литви та Латвії. Так само однозначно висловилися Польща й Угорщина, Канада та США. Заяви про геноцид українців підтримали парламентарі Австралії, Еквадору, Колумбії, Мексики, Перу та Параґваю. Законодавці Аргентини, Бразилії, Словаччини, Чехії та Чилі засудили злочин, але так і не спромоглися назвати його геноцидом. Ще ряд країн висловили своє ставлення до Голодомору на муніципальному та регіональному рівнях. ЮНЕСКО, ОБСЄ, Європарламент та Організація Об'єднаних націй також засудили цей злочин проти українців. Російська Федерація, яка представляє себе на світовій політичній арені спадкоємцем Радянського Союзу, відмовляється визнавати Голодомор 1932— 1933 років.

Ще живі люди, котрі пам’ ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками. Але з кожним днем події голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного і трагічного значення.

Вшанувати пам’ ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося

 

ЗНАЙОМТЕСЬ – 1-А КЛАС

 

Цього року у 1-А клас прийшло 27 першокласників. Їх повела в світ знань їхня перша вчителька Рибак Віра Іванівна. Учні та вчителі школи привітали їх, адже вони розпочинають цікавий та захоплюючий, наповнений труднощами та перемогами шлях до знань. Знаючи по собі перші тижні в школі є тяжкими та розгубленими. Адже для кожного з цих дітей все що є в нашій школі є новим та складним. Але якраз тут в молодших класах вони знайдуть нових друзів, які можуть зостатися на все життя з нами, знайомих, перше кохання. З якими проведуть 11 років. Адже недаремно співається в пісні, що в школі ми багато чому вчимося. Знанням, правильній поведінці в суспільстві, цілеспрямованості, терпінню, любити та поважати інших.

Школа для нас є нашим другим домом. А всі учні та вчителі є нашою другою родиною. То ж давайте допоможемо нашим маленьким друзям влитися в наший дружній колектив, та бути справжньою дружньою шкільною родиною. Успіхів та терпіння маленькі першокласники. Бо повірте, що терпіння вам дуже пригодиться протягом нелегкого та захоплюючого шкільного життя.

 

 

Ми завітали в гості до наших першокласників на День іменинника, на якому діти цікаво та весело провели час. Класовод розповідала про значення знаку зодіаку кожної дитини, а також про значення імен. Діти співали пісні та грали в цікаві ігри. В кінці свята вчитель запросила батьків та дітей до чаю з солодощами.

 

 

 

 

 

Автор статті –


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал