Вимірювання вітру на вогневій позиції

4. Вимірювання вітру виконують спеціально навчені солдати або сержанти (метеоспостерігачі) зі складу батареї за допомогою десантного метеорологічного комплекту (ДМК), вітрової рушниці або вітроміра.

5. Місце для установлення приладів вибирають на відстані до 20м від крайньої бойової машини, як правило, з боку, звідки віє вітер. ДМК (вітромір) орієнтують за допомогою перископічної артилерійської бусолі (компаса) так, щоб букви Пн на датчику і щоглі ДМК (на лімбу вітроміра) були направлені на північ.

Район розташування вітрової рушниці повинен знаходитися поблизу вогневої позиції на безпечній відстані від БМ, пального, будівель та іншого легкозаймистого майна і мати по можливості відкриті ділянки місцевості в імовірних напрямках зносу куль, що дозволить вести спостереження за їх падінням.

6. Напрямок і швидкість вітру визначають як середнє арифметичне значення з 10-и відліків напрямку і 10-и відліків швидкості вітру (з округленням до 1-00 та 1м/с). Відліки зчитують через 15с по черзі - відлік напрямку, відлік швидкості і т.д.

Послідовність роботи з ВР-2 визначена в таблицях стрільби осколково-фугасними реактивними снарядами М-21ОФ (ТС-74, ТС-74М, ТС-74Б).

7. По команді старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) “ Вітер ” метеоспостерігач доповідає йому розрахований кут вітру відносно основного напрямку стрільби у поділках кутоміра і швидкість вітру у м/с: “ Кут10, швидкість 5”.Для розрахунку кута вітру (A_w) відносно основного напрямку стрільби з дирекційного кута основного напрямку стрільби (a_OH) віднімають дирекційний кут напрямку вітру (a_W): A_w = a_он-a_w; якщо дирекційний кут основного напрямку менше від дирекційного кута напрямку вітру, то до його значення необхідно додати 60-00.