Догляд за новонародженими

з малою масою тіла при народженні за методом " Мати-кенгуру"

Догляд за дитиною за методом „мати-кенгуру” – це нетрадиційний метод догляду за недоношеними новонародженими і/або новонародженими з малою масою тіла при народженні після стабілізації їх стану.

1. Завдання методу ”Мати-кенгуру”

1.1. Забезпечити формування тісного психоемоційного зв’язку між матір’ю і дитиною.

1.2. Підвищити частоту та тривалість грудного вигодовування.

1.3. Знизити ризик нозокоміальних інфекцій.

1.4. Сприяти участі родини у виходжуванні дітей з малою масою тіла.

1.5. Забезпечити альтернативний підхід до збереження та підтримки температури тіла дитини.

1.6. Оптимізувати використання обладнання та людських ресурсів при виходжуванні новонароджених з малою масою тіла.

2. Переваги методу „Мати-кенгуру”

2.1. Покращення поведінки дитини: довше періоди спокою, менше плачу, довші періоди глибокого сну.

2.2. Зменшення частоти і важкості епізодів апное.

2.3. Скорочення термінів перебування дітей у лікарні.

2.4. Матері відчувають більшу компетентність, впевненість та відповідальність при кенгуру-догляді за дитиною.

3. Різновиди методу „Мати-кенгуру”

3.1. Пологовий:

- початок у перші хвилини на материнському животі або іншого члена сім’ї.

3.2. Надзвичайно ранній:

- початок у пологовому залі між 30-60 хвилинами життя.

3.3. Ранній:

- початок у першу добу або години життя після періоду стабілізації в інкубаторі, обстеження та огляду спеціалістів.

3.4. Проміжний:

- початок на 5-7 добу життя, коли стан дитини відносно стабільний або повністю стабільний при допоміжній вентиляції.

3.5. Пізній:

- початок після декількох тижнів після народження при повній стабілізації стану новонародженого.

4. Коли можливо розпочинати метод „Мати-кенгуру”

4.1. Організаційні передумови впровадження методу в стаціонарі:

1) наявність затвердженого плану заходів щодо використання методу в установі;

2) наявність підготовленого та навченого персоналу з питань використання методу;

3) створення умов для використання методу в установі: наявність спеціального одягу, приміщення, форм спостереження, обладнання тощо.

4.2. Критерії, які визначають готовність матері до використання методу „мати-кенгуру”:

1) бажання матері і родини використовувати метод;

2) фізична та психо-емоційна здатність використовувати метод;

3) наявність потрібного одягу для матері і дитини;

4) дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

5) ідеальним вважається початок навчання матері індивідуально у материнський палаті або у неонатальному відділенні. Навчання рекомендовано продовжувати в маленьких групах у спеціальних приміщеннях, обладнаних для кенгуру-адаптації;

6) якщо матір не може виходжувати дитину за методом „мати-кенгуру” за станом свого здоров’я або з будь-яких інших причин, виходжувати дитину може батько або хто-небудь з членів родини за згодою матері.

4.3. Критерії, які визначають готовність дитини до використання методу „мати-кенгуру”:

1) скорегований вік дитини більше 32 тижнів;

2) маса тіла дитини більше 1000 грамів;

3) відносна соматична стабільність;

4) наявність ентерального харчування та встановленої толерантності до їжі;

5) здатність реагувати на зовнішні подразнення та стимуляцію;

6) бажана відсутність постійного внутрішньовенного введення рідини.

5. Дії медпрацівників для впровадження методу „Мати-кенгуру”

5.1. Підтримка і навчання матері:

1) інформувати матір про особливості поведінки та розвитку дітей з малою масою тіла і навчати навичкам догляду;

2) сприяти розвитку позитивних психоемоційних взаємовідносин у парах мати-дитина;

3) адаптувати мати та дитину до грудного вигодовування;

4) надати матері можливість лишати дитину на короткий термін для своїх потреб;

5) забезпечити вільне відвідування членами родини матері і дитини для участі в проведенні методу „мати-кенгуру”;

6) інформувати і навчати матір з питань загрозливих станів у дитини;

7) навчати матір і/або членів родини методам стимуляції та масажу дітей;

8) навчати матір і/або членів родини фізичним вправам та релаксації з дитиною у кенгуру-позиції;

9) демонструвати досвід жінок, які брали участь у попередніх програмах кенгуру-виходжування;

10) навчати матір доглядати її дитину вдома, використовуючи метод „мати-кенгуру”.

5.2. Догляд і спостереження за дитиною під час проведення методу „мати-кенгуру”:

1) допомагати вимірювати температуру тіла дитини щонайменше 4 рази на добу, а після стабілізації температури тіла дитини – не рідше 2 разів на добу;

2) допомагати стежити за станом дитини під час проведення методу „мати-кенгуру” для своєчасного виявлення загрожуючих ознак:

– нерегулярне і неадекватне дихання;

– епізоди апное;

– зниження активності дитини, пригнічення;

– знижений апетит;

– виникнення судом або збудливості;

– діарея;

– часті зригування.

3) допомагати прикладати дитину до грудей і догодовувати її в разі необхідності альтернативними засобами;

4) реагувати на будь-яку інформацію від матері про стан дитини;

5) спостерігати за дитиною в разі короткочасної відсутності матері.

6. Практичні аспекти впровадження методу „мати-кенгуру

6.1. Підготовка приміщення та обладнання:

1) температура приміщення повинна бути не меншою за 25°С;

2) підготуйте інкубатор або ліжко з підігрівом;

3) підготуйте базове обладнання для реанімації: мішок з маскою;

4) підготуйте кусок м’якої тканини або спеціальну „сумку” для підтримки дитини в позиції „кенгуру”.

6) Підготовка дитини:

1) одягніть на дитину шапочку, шкарпетки і памперс (Рис.8);

2) додатково одягніть на дитину сорочку, але не застібайте її, тому що повинен відбутися контакт «шкіра-до- шкіри» (Рис. 8).

Рис. 8. Підготовка дитини до проведення методу „мати- кенгуру”

6.4. Кенгуру-позиція:

1) розташуйте дитину в вертикальній позиції між грудьми матері (Рис.9 А);

2) голівка, шия, тулуб дитини повинні бути випрямлені;

3) руки дитини повинні знаходитися на грудях у матері;

4) ніжки дитини розташовуються під грудьми матері та є напівзігнуті: така позиція схожа на позицію „жабенятко”;

5) голівка дитини повинна знаходитись під підборіддям матері;

6) зафіксуйте дитину до тулуба матері тканиною або „сумкою” (Рис.9 В);

7) тканина повинна прикривати не всю голову дитини, а тільки її частину до вуха;

8) накрийте дитину одежею матері (Рис. 9 В);

9) необхідно підтримувати дитину під час проведення методу „мати-кенгуру” (рис. 9 В);

10) контакт „шкіра-до-шкіри” бажано підтримувати протягом 24 годин на добу з перервами (коли, наприклад, треба поміняти памперс, чи прийняти душ матері. Тоді батько, чи інший член родити може взяти дитину в контакт „шкіра-до-шкіри”).

А В

Рис.9. Практичні аспекти впровадження методу „мати-кенгуру”

6.5. Дії під час перерв в проведенні методу „мати-кенгуру”:

1) під час перерви в впровадженні методу необхідно взяти дитину однією рукою під шию, іншою рукою під спину (Рис. 10). Необхідно підтримувати нижню щелепу дитини для запобігання блокування дихальних шляхів;

2) швидко покладіть дитину на підігрітий пеленальний стіл і негайно одягніть в шапочку, теплу розпашонку і повзуни;

3) покладіть дитину в інкубатор або ліжко з підігрівом і ретельно контролюйте температуру тіла і загальний стан дитини.

Рис. 10. Положення дитини перед викладанням в ліжко або в інкубатор під час перервив методі „мати-кенгуру”

6.6. Вигодовування дитини під час проведення методу „мати-кенгуру”:

1) слід забезпечити виключно грудне вигодовування при можливості з догодовуванням в разі необхідності зцідженим грудним молоком (Рис. 11);

2) в разі, якщо дитина вигодовується через зонд, необхідно під час годування прикладати дитину до грудей (Рис.12 А);

3) грудне вигодовування може проводитися у декількох модифікаціях в залежності від стану дитини: грудьми матері при положенні дитини під пахвою; прикладання дитини до грудей з підведеним до соска зондом; вигодовування за допомогою шприца або з чашки (Рис.12 В);

4) якщо збільшення маси тіла дитини незадовільне (менше 15 г/кг/добу) внаслідок недостатньої кількості молока у матері, грудне вигодовування доцільно доповнити молочною сумішшю для недоношених дітей.

Рис. 11. Догодовування дитини з чашки, ложки при грудному вигодовуванні

А В

Рис. 12. Прикладання дитини до грудей під час проведення методу „мати-кенгуру” (А) і годування через зонд (В)

6.7. При проведенні методу „мати-кенгуру” рекомендовано:

1) в разі, якщо під час проведення методу „мати-кенгуру” матір лежить, необхідно слідкувати, щоб кут нахилу матрацу становив не менше 20° для запобігання гастроезофагального рефлюксу та аспірації у дитини;

2) не сповивати дитину;

3) не годувати/догодовувати дитину з пляшки і соски;

4) не контактувати з хворими новонародженими або дорослими;

5) не тримати дитину поза кенгуру-положення без забезпечення усіх вище перелічених вимог.