Темперамент та прояви характеру в молодшому шкільному віці

Завдання вчителя – враховувати особливості динаміки вищої нервової діяльності і виховувати темперамент школярів, допомагати їм переборювати негативні його сторони, виробляти вміння володіти своїм темпераментом.

Діти із сангвінічним темпераментом характеризуються збудливістю почуттів. Почуття не дуже міцні, але стійкі. Швидкі й рухливі, але менше ніж дорослі сангвініки. Енергійні, активні, однак довго не витримують одноманітної ситуації, не сором¢ язливі, але стримані. Здебільшого легко спілкуються, користуються повагою ровесників. не образливі.

За сприятливих умов виховання – спокійні, в міру рухливі, вміють адекватно реагувати на зміну обставин, а за несприятливих – байдужі, безвідповідальні, несамокритичні. Правила поведінки й вміння ними керуватися ці діти засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко їх втрачають. завдяки своїй рухливості легко піддаються як позитивному, так і негативному впливу. реагують спокійно, не чинять опору.

Діти-сангвініки не повинні сидіти на уроці без діла.

Діти холеричного темпераменту характеризуються легкою збудливістю почуттів, силою й стійкістю їх у часі. поведінка їх енергійна й різка. сильно реагують на всі подразники, через силу переключаються на спокійну справу, перебувають у постійному русі. У класному колективі виділяються прагненням до самоствердження, люблять організовувати ігри.

За правильних умов виховання ці діти виявляють активність і наполегливість у роботі, а за неправильних – стають неслухняними, запальними, образливими. Стягнення, зауваження дорослих часто діють на них негативно, ще більше збуджують, роблять їх грубими, викликають намагання робити «на зло». Більшість «важких» дітей – холеричного темпераменту. У роботі з ними потрібно зважати на їхні особливості, спокійними, доброзичливими, але вимогливими відносинами формувати в них стриманість.

Учитель повинен організовувати діяльність дітей-холериків таким чином, щоб полегшити їм успішне переключення уваги з того чи іншого навчального об’єкта і виховати вміння її переключати. Виховувати гальмівні механізми.

У дітей флегматичного темпераменту почуття важко збуджувані, однак тривалі й стійкі. Молодший школяр повільний, неохоче спілкується, часто нехтує справами, що вимагають від нього швидкості, турбот, зайвих рухів. Уникає доручень, діставши їх, виконує з бажанням, але не поспішаючи, дотримується порядку, організованості. Ухиляється від конфліктів, важко образити, але коли вступає в конфлікт, то переживає глибоко, хоч зовні це виявляється так яскраво, як у дітей вищезгаданих типів. Щоб посилити активність флегматика, слід залучати їх до ігор, спорту.

За сприятливих виховних умов, вдумливі, слухняні, організовані, добре сприймають зауваження дорослих і виправляють свої помилки.

За несприятливих обставин – ліниві, байдужі, апатичні.

Діти з меланхолійним темпераментом – чутливі, почуття виникають легко, міцні й стійкі у часі. Сором’язливі, малоактивні, важко пристосовуються до нових обставин. Притаманна хвороблива вразливість, невпевненість у своїх силах, погана пристосованість до нових обставин, знижений настрій, страх перед труднощами. Бояться образ, плачуть і намагаються гратися самостійно. Побоюються труднощів, невпевнені у своїх силах, це сприяє тому, що ці діти губляться при опитуванні, виконанні контрольних робіт, хоч і мають хороші знання. Чуйне ставлення учителів і батьків, постійне підбадьорювання, доброзичлива і своєчасна допомога сприяють створенню в них життєрадісного настрою, зміцнюють їх волю і прагнення до успіху.

Позитивні риси – глибина і стійкість почуттів.

Негативні – замкненість, сором’язливість. Учні потребують спокійного, вільного від сильних подразників оточення, суворо продуманого режиму, який передбачає поступовий перехід від одгних умов життя і звичних дій до іншого способу життя і інших видів діяльності. для них дуже небезпечним є перенапруження розумової діяльності.

У молодших школярів характер ще не сформувався. лише намічаються деякі риси їх характеру. проте деякі з них бувають уже досить помітними. серед молодших школярів можна виділити більш рішучих, енергійних та настирливих і поряд з ними – менш вольових, менш самостійних, таких, що більше піддаються навіюванню.

Досить помітні відмінності в емоційних рисах характеру. Яскравою рисою учнів 1-2 кл. є імпульсивність. Водночас є й школярі більш схильні до обдумування. Під впливом навчання і виховання формуються такі риси характеру, як цілеспрямованість, акуратність, любов до праці тощо.

Важливою умовою формування рис характеру є життя учнів у шкільному колективі. Успіх у формуванні характеру залежить від єдності вимог школи і сім’ї, позитивного прикладу дорослих, розумного застосування ними заохочень і покарань.