Органи місцевого самоврядування.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують:

1. підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час;
2. приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік військовозобов'язаних і призовників,
3. призов громадян на строкову військову службу,
4. направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори,
5. організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною та цивільною обороною,
6. бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час,
7. проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період,
8. здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством,
9. вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об'єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг тощо (Закон України від б грудня 1991 р № 1932-ХІІ «Про оборону України»)

Міністерство оборони України (Міноборони України) - це центральний орган виконавчої влади і військового управління, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері оборони, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили

Основними завданнями Міноборони України є

1. участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони і військового будівництва, координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони,
2. здійснення військово-політичного та адміністративного управління Збройними Силами, участь у формуванні завдань Збройних Сил,
3. здійснення ресурсного забезпечення для підтримання необхідного рівня бойової і мобілізаційної готовності, підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій і завдань,
4. проведення державної військової кадрової політики, розвиток військової освіти і науки,
5. участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на розв'язання соціальних проблем військовослужбовців, а також осіб, звільнених з військової служби у запас або відставку;
6. участь у формуванні та удосконаленні законодавчої бази з питань оборони і воєнної безпеки, контроль за дотриманням законодавства у Збройних Силах та забезпечення здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами

Генеральний штаб Збройних Сил України - це головний військовий орган з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, Державною спеціальною службою транспорту і Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України. Гранична чисельність Генерального штабу Збройних Сил на 2007 рік установлена у кількості 566 військовослужбовців та 134 працівники

В особливий період Генеральний штаб є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Основними завданнями Генерального штабу Збройних Сил України є:

1. стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтранс-служби і Держспецзв'язку для оборони держави, організація стратегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави;
2. розроблення та здійснення заходів коротко- та середньостро-кового оборонного планування у Збройних Силах;
3. забезпечення узгодженості програм розвитку інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв'язку в частині, що стосується оборони держави;
4. оперативне управління Збройними Силами;
5. здійснення заходів із всебічного забезпечення Збройних Сил;
6. забезпечення функціонування системи управління Збройними Силами, іншими військовими формуваннями, Держспецтрансслужбою і Держспецзв'язку;
7. організація і контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ (сил) Збройних Сил у постійній бойовій та мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову громадян на строкову військову службу, при­йняття громадян на військову службу за контрактом, визначення потреб і ресурсів, необхідних для виконання покладених на Збройні Сили завдань;
8. організація взаємодії з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та областей під час виконання завдань у сфері оборони держави;
9. забезпечення в межах компетенції міжнародного військового співробітництва Збройних Сил зі збройними силами інших держав;
10. участь у формуванні та проведенні єдиної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності в інтересах Збройних Сил.

Військові комісаріати - місцеві органи військового управління. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах.

Загальне керівництво військовими комісаріатами і контроль за їхньою діяльністю здійснює командування Сухопутних військ через штаби оперативних командувань, яке узгоджує основні питання діяльності військових комісаріатів з управліннями центрально­го апарату Міноборони та Генерального штабу Збройних Сил.

Завданням військових комісаріатів є підготовка та проведення мобілізації, підготовка молоді до військової служби, проведення призову на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом громадян України, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, ветеранів війни, пенсіонерів із числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їхніх сімей, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Готовність країни до відбиття збройного нападу зумовлює не­обхідність здійснення з боку держави належного контролю за діяльністю воєнної організації держави як у мирний час, так і під час ведення бойових дій. Необхідно говорити, що контрольні повноваження у сфері оборони має значна кількість органів та посадових осіб Серед них Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, прокуратура України, судові органи України тощо Водночас, найбільш доцільно зупинитись на тих суб'єктах здійснення контрольної діяльності, функціонування яких перш за все спрямовано на оборонну складову держави, або ефективність здійснюваної діяльності є високою Таким критеріям відповідають декілька суб'єктів Основними суб'єктами здійснення контролю у сфері оборони можуть бути названі

Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ).

Військова служба правопорядку у Збройних Силах України.

Засоби масової інформації та об'єднання громадян, які здійснюють громадський контроль.

Відповідно до функцій, визначених законодавством, РНБОУ у сфері контрольної діяльності

розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України, залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України,

забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на й основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні й у світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України,

здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції,

залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності,

координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану,

координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану,

координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України (Закон України від 5 березня 1998 р № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України»)

Військова служба правопорядку у Збройних Силах України спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях, для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх розкриття і припинення, для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах

Основними завданнями Військової служби правопорядку є

виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах, розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби),

запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України,

участь в охороні військових об'єктів та забезпеченні громадською порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях,

провадження у встановленому законом порядку дізнання у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини,

захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань,

забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів,

забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні,

сприяння у межах своєї компетенції іншим органам дізнання, органам попереднього (досудового) слідства та суду, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам військового управління, підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них відповідно до законів обов'язків,

участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об'єктах (Закон України від 7 березня 2002 р № 3099-Ш «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»)

Одним із проявів демократичного спрямування нашої держави є громадський контроль, здійснюваний засобами масової інформації та об'єднаннями громадян у сфері оборони.

Засоби масової інформації, висвітлюючи проблеми у сфері національної оборони, на основі об'єктивної інформації про службу, життя і побут військовослужбовців, процеси, що відбуваються в армійському середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства до Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації держави, правоохоронних органів

Серед повноважень засобів масової інформації, наявність яких свідчить про можливість здійснювати контроль у сфері оборони, необхідно зазначити те, що вони у встановленому порядку можуть запитувати та безоплатно отримувати від органів військового управління, інших органів державної влади, організацій, підприємств і установ, які належать до Воєнної організації держави, правоохоронних органів, відкриту інформацію, документи і матеріали з питань, віднесених до їхньої компетенції. Керівники відповідних органів, установ, підприємств і організацій зобов'язані безперешкодно надавати таку інформацію; поширюють отриману інформацію через пресу, радіо, телебачення, засоби глобальної інформаційної мережі Інтернет та в інший спосіб, дотримуючись вимог законодавства щодо збереження державної таємниці; публікують офіційні відповіді органів державної влади та військового управління на матеріали, що були оприлюднені раніше.

З метою систематичного інформування громадськості про діяльність Воєнної організації держави і правоохоронних органів, наявні проблеми в цій сфері та їх вирішення відповідні органи державної влади та військового управління періодично, за заздалегідь опри­людненим розкладом, проводять прес-конференції, вміщують на веб-сторінках Інтернету і оновлюють відповідні матеріали. З цією ж метою періодично - раз на рік - видається «Біла книга» про діяльність Збройних Сил України.

Стосовно об'єднань громадян як суб'єктів здійснення контролю над Воєнною організацією держави, необхідно зазначити, що вони мають право:

1. запитувати та отримувати в установленому порядку від органів державної влади, у тому числі від органів військового управління, інших організацій, підприємств і установ, що належать до Воєнної організації держави, правоохоронних та інших органів інформацію, яка не містить державної таємниці, з питань діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронної діяльності;
2. проводити наукові дослідження з проблем військового будівництва, організації оборони, забезпечення безпеки країни, боротьби із злочинністю, проводити публічне обговорення їх результатів, створювати для цього громадські фонди, центри, колективи експертів тощо;
3. проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм, представляти свої висновки і пропозиції відповідним державним органам для врахування в ході реформування Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави;
4. брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських слуханнях з питань реформування і діяльності Збройних Сил України, інших ланок Воєнної організації та правоохоронних органів держави, проблем правового і соціального захисту військово­службовців, членів їхніх сімей,
5. знайомитися з умовами служби, життя і побуту військовослужбовців,
6. через суб'єктів права законодавчої ініціативи виступати із законодавчими ініціативами в галузі військового будівництва, правоохоронної діяльності, соціального захисту військовослужбовців, пенсіонерів та членів їхніх сімей (Закон України від 19 червня 2003 р № 975-IV «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави»)

У цілому ж слід зазначити, що належний контроль стосовно діяльності у сфері оборони сприяє як підконтрольним об'єктам (покращення їхньої діяльності), так і суспільству в цілому, оскільки дозволяє бути впевненим, що в разі необхідності Воєнна організація спрацює належним чином і в повному обсязі виконає покладені на неї завдання