Указ ПУ «Про Положення про Міністерство закордонних справ України» від 06.04.2011 № 381/2011

Міністерство закордонних справ України (МЗС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МЗС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України.

Основними завданнями МЗС України є:

формування та реалізація державної політики у сфері зовнішніх зносин України;

забезпечення провадження зовнішньополітичної діяльності держави;

забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, правових, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями, та здійснення аналізу відповідних тенденцій у цих сферах;

забезпечення дипломатичними засобами захисту та зміцнення незалежності, державного суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її національних інтересів;

участь у забезпеченні у межах повноважень реалізації державної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економічну систему;

сприяння входженню України до світового інформаційного простору, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера;

участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі, продовження конструктивного партнерства з НАТО;

забезпечення розвитку зв'язків із закордонними українцями та їхніми громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері;

участь у забезпеченні розвитку міжнародно-правової бази співробітництва України з членами міжнародного співтовариства;

внесення на розгляд Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів України пропозицій щодо реагування на найбільш важливі та резонансні події у світі, що безпосередньо стосуються інтересів України, та забезпечення їх інформацією, необхідною для здійснення ефективної зовнішньої та внутрішньої політики;

формування і реалізація державної політики у сфері розвитку дипломатичної служби та здійснення функцій дипломатичного протоколу у сфері здійснення зовнішніх зносин з іншими державами та міжнародними організаціями;

координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України;

організація та здійснення в Україні та за кордоном консульської роботи.

МЗС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через представництва МЗС України на території України, закордонні дипломатичні установи України, підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.

Представництва МЗС України на території України існують для координації діяльності у сфері зовнішніх зносин і для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів На сьогодні функціонують представництва МЗС України у Донецьку, Львові, Сімферополі, Одесі та Ужгороді Функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів виконує Дипломатична академія при МЗС України

Представництва та установи за кордоном бувають трьох видів:

Дипломатичні представництва - це постійно діючі установи України за кордоном, що покликані підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб

Основними функціями дипломатичного представництва є

1. представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин,

2. захист інтересів України, прав та інтересів п громадян і юридичних осіб у державі перебування,

3. ведення переговорів з урядом держави перебування,

4. з'ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформування про них відповідних органів України,

5. поширення в державі перебування інформації про становище в Україні та події міжнародного життя,

6. заохочення дружніх відносин між Україною та державою перебування, розвиток їхньої співпраці в галузях економіки, культури і науки

Главою дипломатичного представництва України може бути а) посол, б) посланник, в) повірений у справах Посол або посланник призначається Указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України, а повірений у справах України, а також інші члени дипломатичного персоналу призначаються наказом Міністра закордонних справ України Обов'язковою умовою призначення посла або посланника є отримання згоди (агреману) на це призначення тієї держави, до якої ця особа призначається

Главою дипломатичного представництва України, членами дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України в іншій державі можуть бути тільки громадяни України Членами адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва України можуть бути громадяни України і, в окремих випадках, громадяни держави перебування за відповідного повідомлення Міністерства закордонних справ держави перебування про їх прийняття на роботу до цього пред­ставництва.

Для повноцінного виконання покладених обов'язків та з огляду на міжнародні конвенції та міждержавні угоди для деяких категорій працівників дипломатичних представництв існують привілеї та імунітети Дипломатичні привілеї та імунітети - це сукупність прав і переваг, що надаються дипломатичним представництвам та особисто дипломатам для забезпечення їхньої повноцінної діяльності. Такі права і переваги мають аналогічні представники більшості держав світу, що забезпечується приєднанням цих держав до міжнародних конвенцій. Основу дипломатичних прав і привілеїв складають:

1. недоторканність приміщень дипломатичних представництв;

2. недоторканність офіційної кореспонденції дипломатичних представництв;

3. особиста недоторканність і неможливість арешту чи затримання в будь-якій формі дипломатичного кур'єра;

4. імунітет від кримінальної юрисдикції дипломатичного агента та імунітет від цивільно-правової та адміністративної юрисдикції (за деякими винятками) та ін.

Консульські установи - це постійно діючі установи України в окремих територіях інших держав (консульських округах), які створюються для захисту прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян України, сприяння розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширення економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму.

До консульських установ належать Консульське управління Міністерства закордонних справ України, консульські відділи дипломатичних представництв України, генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства. Консульські установи функціонують у великих містах, морських, річкових портах тощо. Для прикладу можна навести генеральні консульства України, що існують у деяких країнах світу (Білорусь, Греція, Бразилія, Італія, Канада, Казахстан). У Російській Федерації діють чотири Генеральних консульства України (Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону, Тюмень, Владивосток), у Сполучених Штатах Америки три (Нью-Йорк, Чикаго, Сан-Франциско).

Главою консульської установи може бути: а) генеральний консул; б) консул; в) віце-консул; г) консульський агент. Своєю чергою, консули можуть бути штатними (працівники консульських установ, які є громадянами України і постійно проживають в Україні, перебувають на державній службі в Міністерстві закордонних справ України) та нештатними, або почесними (як громадяни України, так і іноземні громадяни з числа осіб, які посідають помітне становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості. Вони не повинні бути на державній службі у державі перебування чи брати активну участь у її політичному житті).

Обов'язковими вимогами для призначення на посаду консула є наявність: 1) консульського патенту - письмового повноваження від Міністерства закордонних справ України; 2) екзекватури - дозволу держави перебування.

Функції консула можна представити у наступному вигляді:

A. Щодо юридичних осіб і громадян України (відновлення порушених прав, прийняття письмових та усних звернень, облік громадян України, які проживають у консульському окрузі, виконання доручень слідчих і судових органів України, реєстрація актів громадського стану, видача паспортів і віз та ін.)

Б. Нотаріальні дії, консульська легалізація (вчинення різних нотаріальних дій, встановлення і засвідчення справжності підписів на документах і актах держави перебування).

B. Щодо військових кораблів, цивільних повітряних суденУкраїни, інших засобів транспорту (надання всебічної допомоги).

Представництва при міжнародних організаціях створені та функціонують для якісного забезпечення інтересів України в діяльності цих організацій. Мова йде про такі організації як ООН, ОБСЄ, Рада Європи, СНД та ін.

Серед ключових представництв України при міжнародних організаціях можна вирізнити такі:

Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні;

Представництво України при Європейському Союзі:

Місія України при НАТО;

Постійне представництво України при координаційних інститутах СНД;

Постійне представництво України при ООН;

Постійне представництво України при Раді Європи;

Постійне представництво України при ЮНЕСКО;

Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.

Коли мова йде про інші центральні органи виконавчої влади, які відіграють суттєву роль у державному управлінні у сфері закордонних справ, необхідно розуміти, що повноваження в цій галузі залежать від загальних повноважень (митна справа, прикордонна служба, процеси міграції тощо). Водночас, із метою подальшого забезпечення ефективної реалізації державної зовнішньої політики та узгодженості заходів центральних органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин, Указом Президента України від 31 грудня 2005 р. № 1901/2005 затверджено Положення про дипломатичного радника центрального органу виконавчої влади. Дипломатичний радник центрального органу виконавчої влади дипломатичний працівник, тимчасово відряджений Міністром закордонних справ України до центрального органу виконавчої влади для виконання дипломатичних функцій.

Основними завданнями дипломатичного радника є:

1. представлення позиції Міністерства закордонних справ України під час здійснення центральним органом виконавчої влади заходів у сфері зовнішніх зносин;

2. надання допомоги у здійсненні зв'язків центрального органу виконавчої влади з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями;

3. забезпечення центрального органу виконавчої влади необхідною для ефективного виконання покладених на нього завдань інформацією щодо політичного та економічного становища у світі, зовнішньої та внутрішньої політики інших держав, діяльності міжнародних організацій;

4. розроблення та внесення в установленому порядку пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності центрального органу виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин;

5. забезпечення взаємодії центрального органу виконавчої влади з Міністерством закордонних справ України.